Ухвала суду № 134049495, 12.02.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/488/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Теляєва К.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» поданої представником: Чехун Юлією Віталіївною до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст. 259 та ч.6 ст. 268 ЦПК України 12.02.2026 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13.02.2026 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.01.2026 у справі відкрито провадження, постановлено: справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 12.02.2026 року на 10 год. 10 хв..

Від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Чехун Юлії Віталіївни, 23.01.2026 надійшла заява про закриття провадження у справі. Так, у заяві вказано на те, що ОСОБА_1 сплатила 9712,40 грн. в якості погашення заборгованості за кредитним договором та суми понесених Позивачем судових витрат, а саме сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. Враховуючи вищевикладене, станом на день подання заяви про закриття провадження у справі відсутній предмет спору між позивачем - ТОВ «Споживчий центр» та Відповідачем ОСОБА_1 в межах виконання умов кредитного договору, який є предметом розгляду даної справи.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України представник позивача просить: закрити провадження у справі №308/488/26 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. У заяві від 23.01.2026 просить судове засідання призначене на 12 лютого 2026 року проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач, яка про дату на час розгляду справи повідомлявся належним чином у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву та клопотань від неї на адресу суду не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 223 Цивільно-процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Випадки відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, клопотання позивача про закриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідноч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Від представника позивача по справі через канцелярію суду надійшла заява про закриття провадження у справі. Так, згідно заяви представник Банку вказує на те, що заборгованість була погашена відповідачем, а отже відсутній предмет спору, тому на підставі п.2 ст. 255 ЦПК України просить провадження у справі закрити. Просить також про повернення суми судового збору, сплаченої при зверненні до суду із даним позовом.

Відповідно п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі,якщо: відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Правове значення категорії «предмет спору» і пов`язані із цим правові наслідки на час розгляду справи чітко визначені ЦПК України, саме із нею процесуальний закон пов`язує закриття провадження у справі в порядку пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України (відсутність предмету спору, а не предмету позову).

Крім того, суд зазначає, що необхідність запровадження такого правила, встановленого пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до частини першої статті2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

У заяві про закриття провадження у справі, представник позивача вказує на те, що заборгованість відповідача перед банком погашена, а тому на сьогоднішній день відсутній предмет спору.

Разом з тим, на час звернення із вказаним позовом до суду заборгованість перед позивачем існувала, та відповідачем погашено заборгованість після відкриття провадження як вбачається з часу надходження заяви про закриття провадження, тому твердження представника позивача про відсутність предмета спору є помилковими.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, передбачено що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до ч.3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд констатує, що в заяві від 23.01.2026 про закриття провадження у справі, позивач покликається саме на п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, разом із тим, вказує що станом на день подання заяви про закриття провадження у справі відсутній предмет спору між позивачем - ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 в межах виконання умов кредитного договору.

Відтак позивач у зв`язку із зазначеною обставиною не підтримує своїх вимог, а саме унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Вказаний факт представник позивача не заперечує та визнає. Суд вважає, що фактично позивач відмовляється від позову.

Разом з тим, підстав для неприйняття відмови від позову судом не встановлено, тому суд вважає за потрібне закрити провадження у справі.

Відповідно доч.1ст.13ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно положень ч.3 вказаної нормо учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду регламентується статтею 142 ЦПК України.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

В поданій до суду заяві від 23.01.2026 про закриття провадження у справі, заявник вказує, що відповідачем позивачу погашено понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір.

Відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Разом із тим відповідного звернення матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 206, 255 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача про закриття провадження у справі задовольнити частково.

Провадження у цивільній справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» поданої представником: Чехун Юлією Віталіївною до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України, роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош