Ухвала суду № 134049331, 09.02.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/222/26 Провадження № 2/304/587/2026

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 лютого 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом,

У С Т А Н О В И Л А:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Перечинської міської ради Закарпатської області з вимогою про визнання права власності на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033200, виданого на підставі розпорядження Перечинської районної державної адміністрації № 146 від 12.06.1997 року по КСП ім. І.Франка.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Гевці В.М.

Суддя, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За положенням ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Право на земельну частку (пай) підтверджується сертифікатом.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п. 5 Указу).

Аналогічні положення в подальшому були затверджені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року (ст. ст. 1-2).

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

При розгляді справ про визнання права особи на земельну частку (пай) судам необхідно з`ясовувати:

- наявність підстав для набуття такою особою членства в колективному сільськогосподарському підприємстві (кооперативі, акціонерному товаристві), чи відбулося таке набуття фактично з врахуванням того, що перебування особи в трудових відносинах з підприємством не означає автоматичного набуття членства в ньому;

- наявність передбачених законом підстав для набуття особою права на земельну частку (пай), зокрема факт членства особи в колективному підприємстві на момент отримання ним правовстановлюючого документа на землю;

- дату видачі колективному сільськогосподарському підприємству (кооперативу, акціонерному товариству) акта на право колективної власності на землю, оскільки член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту (п. 6 листа Верховного Суду України №19-3767/0/8-08 від 29 жовтня 2018 року «Щодо розгляду земельних спорів»).

Однак, в позовній заяві не в повному обсязі викладено обставини, якими позивачка обґрунтовує позовні вимоги, не зазначено всі докази, що підтверджують вказані обставини, а саме не вказано на території якої сільської ради спадкодавцю передано земельну частку (пай), не додано копію розпорядження Перечинської райдержадміністрації від 12.06.1997 року №146.

Також у позовній заяві не викладено обставин та не зазначено доказів щодо того, кому саме було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК №0033200, який виданий на підставі розпорядження Перечинської районної державної адміністрації № 146 від 12.06.1997 року по КСП ім. І.Франка на право на земельну частку (пай); не долучено витяг з книги сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 2, посилання на яку міститься у тексті самої позовної заяви.

Водночас із поданої позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував наявність у спадкодавця права на земельну частку (пай), що є предметом спадкування.

Позивачкою не підтверджено документально обставин щодо членства спадкодавця у колективному сільськогосподарському підприємстві, включення його до списку осіб, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, видачі йому сертифіката на право на земельну частку (пай), а також інших юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення права на земельну частку (пай).

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, передбачено, що до позовної заявидодаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що додатком до позовної заяви вказана квитанція про сплату судового збору, проте фактично така квитанція в матеріалах справи відсутня, що також підтверджується Актом про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (пакування), складеним комісією Перечинського районного суду Закарпатської області від 02 лютого 2026 року, згідно з яким було виявлено відсутність квитанції про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору, що підлягає сплаті при зверненні фізичною особою до суду з позовною заявою немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331 гривня 20 копійок).

Проте, позивачкою до позовної заяви не додано підтвердження сплати судового збору та не надано суду підтверджень наявності підстав для звільнення від його сплати.

За таких обставин позовна заява подана без додержання вимог статей 175, 177 ЦПК України, що є підставою для залишення її без руху з наданням строку для усунення зазначених недоліків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тому, керуючись ст. ст. 175, 177, 187, 258-261 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом залишити без руху.

Надати позивачці строк для усунення недоліків п`ять днів з дня вручення їй ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і підлягає поверненню.

Копію ухвали надіслати позивачці.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя:Гевці В. М.