Рішення № 134049324, 08.12.2025, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1530/25 Провадження № 2/304/681/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2025 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.

при секретарі: Галас А.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Перечин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Перечинської міської ради Ужгородського району Закарпатської області (місце знаходження за адресою: м. Перечин, пл. Народна, 16, Ужгородського району, Закарпатської області) про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

04.07.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася до Перечинського районного суду Закарпатської області з позовом до Перечинської міської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_2 , про що було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Вказує, що за життя її батьком був побудований житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

19 листопада 2021 року її батько ОСОБА_2 залишив заповіт, відповідно до якого все майно, яке буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось та житловий будинок з усіма господарськими і побутовими будовами і спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 заповів їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також позивакач вказує, що згідно довідки Перечинської міської ради № 126/14-11 від 01.07.2025 року, головою дворогосподарства за адресою АДРЕСА_2 був ОСОБА_2 (підстава погосподарська книга № 5, погосподарський облік 0159-1).

У відомостях про осіб місце проживання яких було зареєстроване в період з 28.12.2024 по 29.12.2024 рік за адресою: АДРЕСА_2 значиться ОСОБА_2 . Інших осіб за вказаною адресою зареєстровано не було.

У відповідності до ч.1 ст.1270 ЦК України, позивачка ОСОБА_1 звернулася 03 червня 2025 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за померлим батьком ОСОБА_2 . В подальшому, у липні 2025 року вона звернулась до приватного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Однак, листом №373/01-16 від 02.07.2025 року приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Васіловка В.О. повідомила, що оскільки нею, ОСОБА_1 , не надано правовстановлюючий документ на будинок, нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок та рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання в судовому порядку.

Оскільки позивач отримала відмову нотаріуса у прийнятті спадщини в порядку спадкування за заповітом на підставі відсутності правовстановлюючих документів на будинок, це не залишило їй ніякого виходу як звернутися у суд за захистом своїх прав на спадкове майно.

Враховуючи те, що відсутній документ, який посвідчує право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будовами та спорудами, позивач ОСОБА_1 не може оформити право власності на вказаний житловий будинок, у зв`язку з чим змушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 31.07.2025 року відкрито провадження у справі №304/1530/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Витребувано від приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Васіловка В.О. завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.32-33).

В підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник Зизич Н.Ю. не з`явилися, про день та час його проведення були повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду подано письмову заяву представника позивача адвоката Зизич Н.Ю. з проханням розглянути справу без її участі та без участі її довірителя ОСОБА_1 , за наявними у справі матеріалами. Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити у підготовчому судовому засіданні за підставами, викладеними у позовній заяві (а.с.71). Заяв, доповнень, уточнень до раніше заявлених позовних вимог на адресу суду стороною позивача не подано, клопотань не заявлено.

Представник відповідача Перечинської міської ради Ужгородського району Закарпатської області в підготовче засідання не з`явився, про день і час його проведення був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте до суду подано представником відповідача в особі Сікора Р.З. заяву, в якій викладено прохання розглянути справу № 304/1530/25 без участі їх представника та у заяві вказує, що Перечинська міська рада не заперечує проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 (а.с.40). Будь-яких доповнень, клопотань, заяв, відзиву (заперечень) проти заявлених позовних вимог відповідачем до суду не подано.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

З урахуванням положень ч.1 ст.198, ч.3 ст.211 ЦПК України суд ухвалив про проведення підготовчого засідання за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 ст.206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи ті обставини, що відповідач визнає заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, заперечень проти задоволення позову заперечень не має, і таке визнання позовних вимог відповідає Закону, не порушує будь-чиї права чи законні інтереси інших осіб, суд вважає за можливе на підставі ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення у цій справі.

Дослідивши у повному обсязі матеріали цивільної справи № 304/1530/25, повно і всебічно з`ясувавши обставини у цій справі, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; , учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 роки помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 31.12.2024 року Перечинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, копія якого є в матеріалах справи (а.с.12).

Покійний ОСОБА_2 є батьком позивачки у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , копія якого є в матеріалах справи (а.с.10) та відповідно до вказаного свідоцтва, в графі «батько» зазначено « ОСОБА_2 », а в графі «мати» - ОСОБА_4 (а.с.10), також свідоцтвом про шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , серії НОМЕР_3 , після реєстрації якого прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 », та копії вказаного свідоцтва є в матеріалах справи (а.с.11), свідоцтвом про шлюб, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , серії НОМЕР_4 , після реєстрації якого прізвище дружини змінено на « ОСОБА_9 », та копії вказаного свідоцтва є в матеріалах справи (а.с.12).

Як вбачається з матеріалів справи, при житті ОСОБА_2 склав заповіт, який посвідчений 19 листопада 2021 року старостою Сімерківського старостинського округу Ужгородського району Закарпатської області та відповідно до якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження, а саме: все майно, яке буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, у тому числі належний йому житловий будинок з усіма господарськими і побутовими будовами і спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).

Даний заповіт не змінювався, не скасовувався та є чинним, про що свідчать відомості з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), сформованої приватним нотаріусом Конончук В.М. від 03.06.2025 року за № 81394302 та з вказаних відомостей вбачається наявність заповіту, посвідченого 19.11.2021 Перечинською міською радою Закарпатської області, та який на теперішній час є чинним (а.с.52).

Згідно довідки Перечинської міської ради за вих.№127/14-11 від 01.07.2025 вбачаються відомості про осіб, місце проживання яких було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 в період з 28.12.2024 по 29.12.2024 року значиться зареєстрованим ОСОБА_2 (а.с.13).

Згідно довідки Перечинської міської ради № 126/14-11 від 01.07.2025 вбачається, що відповідно до погосподарської книги № 5 (об`єкт погосподарського обліку 0159-1), головою дворогосподарства за адресою АДРЕСА_2 був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 433961177 від 03.07.2025 року відомості щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні (а.с.26).

Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та виготовленого ФОП ОСОБА_10 , станом на 12.06.2025 року на замовлення ОСОБА_1 вбачається, що вказаний будинок складається з: кухні-їдальні площею 12,4 кв.м., житлової кімнати площею 16,3 кв.м., житлової кімнати площею 16,5 кв.м., кухні-їдальні площею 12,5 кв.м., комори площею 5,2 кв.м., кладової площею 5,6 кв.м., загальна площа приміщень - 65,8 кв.м., житлова площа складає 32,8 кв.м., допоміжна 35,7 кв.м., що вбачається з копії вищевказаного технічного паспорту, який є в матеріалах справи (а.с.21-24).

Як вбачається зі зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд, виготовленого ФОП ОСОБА_10 щодо об`єкту нерухомого майна - житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , станом на дату оцінки 12.06.2025 року інвентаризаційна вартість вищевказаного об`єкту нерухомого майна складає 99631,00 грн. (а.с.20).

Позивачка ОСОБА_1 зверталася до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. із заявою про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.17).

Постановою приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Васіловка В.О. від 02.07.2025 року відмовлено ОСОБА_1 , позивачці по справі, у видачі Свідоцтва про право на спадщину за майном померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з тих підстав, що відповідно до п.4.16 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, оскільки ОСОБА_1 не надано правовстановлюючих документів на майно, яке підлягає спадкуванню, рекомендовано звернутися до суду з відповідною заявою (а.с.17).

Як вбачається з витребуваної судом від приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Конончук В.М. спадкової справи № 28/2025, із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернулася 03.06.2025 року його донька ОСОБА_1 , позивачка у даній справі Та у заяві ОСОБА_1 зазначила, що спадщину за заповітом вона приймає. Крім неї, інших спадкоємців на обов`язкову частку, у заяві не зазначено (а.с.46-70).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №81394801 від 03.06.2025, сформованого приватним нотаріусом Конончук В.М., вбачається, що вказаним приватним нотаріусом заведена спадкова справа № 28/2025 року після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.58).

Також з матеріалів вищевказаної спадкової справи № 28/2025 року, сформованої приватним нотаріусом Конончук В.М., вбачається, що до вказаного приватного нотаріусу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернулася ІНФОРМАЦІЯ_6 його донька ОСОБА_1 , позивачка у справі (а.с.59). Приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Конончук В.М. видано 09.07.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на спадщину, яка складається з права на земельну частку (пай) в КСП ім.І.Франка смт.Перечин Ужгородського району розміром 2,1 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки на місцевості, яке згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033237, належить померлому ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадкоємцем якого був його брат ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (а.с.69), реєстрація видачі вказаного Свідоцтва про право на спадщину відображена у Витязі про реєстрацію в Спадковому реєстрі за№ 81807976 від 09.07.2025 року (а.с.70).

У відповідності до вимог Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК (435-15), якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року, у разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР (1540-06), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

За наведених вище підстав спадкові відносини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , регулюються нормами чинного Цивільного Кодексу України, в редакції 2004 року.

Положеннями статті 1217 Цивільного кодексу Україна встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Згідно з нормами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦКУ країни спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених статтями 335, 376 та 392 ЦК України.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п.11 ч.1 ст.346 ЦК України).

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).

В свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно з п.п.1,2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спорів у зв`язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України та враховувати, що заповідач, зокрема, має право: призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК); без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до п.23 вказаної Постанови Пленуму, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року зазначено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.

Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.

Незважаючи на той факт, що спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 не є спірним, позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги, приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний об`єкт нерухомого майна, тому позивачка ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на вказаний вище житловий будинок з господарським будівлями та спорудами, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому, як встановлено судом, позивач звертається до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, обираючи передбачений пунктом першим частини 2 статті 16 ЦК України спосіб захисту свого права у виді визнання права та питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно.

Відповідно до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Встановлені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини підтверджуються сукупністю вивчених судом фактичних даних за наданими документами, що дає суду підстави для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини по даній справі, а також визнання позову відповідачем у справі Перечинською міською радою, та ті обставини, що прийняттям спадщини за заповітом позивачкою ОСОБА_1 , з огляду на положення ст.ст.1258,1265 ЦК України, права інших осіб (спадкоємців) не порушуються, оскільки інші спадкоємці до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за законом/ заповітом після смерті ОСОБА_2 не зверталися, окрім доньки спадкодавця ОСОБА_1 , позови про продовження строку на прийняття спадщини не подавали, тому всебічно дослідивши матеріали даної цивільної справи, а також матеріали спадкової справи № 28/2025, та оцінивши у сукупності наявні у цивільній справі № 304\1530/25 докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.

Приймаючи ті обставини, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася ОСОБА_1 , позивачка по даній справі, та реєстрація об`єкту нерухомого майна у виді житлового будинку АДРЕСА_2 своєчасно проведена не була та правовстановлюючі документи на вищевказаний житловий будинок відсутні, та приймаючи до уваги ті обставини, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , які б мали право на обов`язкову частку до майна померлого, на вказане спадкове майно, не має. Крім того, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги відповідачем не оспорені, відзив, письмові заперечення проти позову відповідачем не подані, а тому суд приходить до висновку, що заявлені позивачкою ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за вищенаведеними підставами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні до суду в сумі 1211,20 грн. /а.с.6/. Натомість, враховуючи що стороною позивача за окремо поданою заявою не заявлено вимог про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, тому на підставі ст.13 ЦПК України суд не розглядає зазначене питання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.16, 316-319, 321, 328, 392,1216,1218,1223,1258,1261,1268,1296 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 13, 76, 81, 133, 137, 197, 200, 206, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (громадянка України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) - право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , - в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно зі статтею 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складений 19 грудня 2025 року.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО