Рішення № 134049282, 13.02.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/130/26

2-а/302/5/26

Категорія 129

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2026 селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі суддя: Кривка В.П.,

з участю секретарка судового засідання Липей В.В.,

представник позивача адвокат Рішко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рішко С.І., до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1954759 від 11.01.2026 року, винесену поліцейським ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Марюничем Р.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 3400,00 гривень та закриття провадження у цій справі,

В С Т А Н О В И В :

Зазначений позов надійшов до суду 02.02.2026 року з таким обґрунтуванням вимог.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.07.2022 року у справі №302/342/22 було задоволено заяву ОСОБА_2 , а саме визнано її сина ОСОБА_1 обмежено дієздатним та призначено ОСОБА_2 його піклувальником. З того часу психічний стан здоров`я ОСОБА_1 погіршився, що змусило ОСОБА_2 09.07.2025 року звернутися до суду із заявою про визнання сина недієздатною особою, встановлення над ним опіки та призначення її опікуном.

Позивач заперечує вчинення зазначеного правопорушення за такими обставинами, зазначеним в оскаржуваній постанові : «11.01.2026 року Закарпатська Хустський р н с. Пилипець вул. Пилипець гр. ОСОБА_1 зателефонував на спец лінію 102 і повідомив завідомо неправдиві факти, чим здійснив неправдивий виклик працівників поліції, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП».

Позивач заперечує обставини, зазначені в постанові, оскільки 11.01.2026 року він не вчиняв адміністративного правопорушення, склад якого викладено у фабулі постанови. Відповідно позивач не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, і позивачу незрозуміло, на якій взагалі підставі поліцейський Марюнич Р.В. склав щодо нього постанову.

У постанові немає посилань на жодні докази, які б підтверджували наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Винесена поліцейським Марюничем Р.В. постанова не відповідає таким вимогам законодавства:

- не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення;

- неправильно зазначено дані паспорта, за яким поліцейським нібито було встановлено особу позивача, а саме зазначено «паспорт громадянина України від 20.08.2022 виданий 2128 серії», натомість позивачу належить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 22.03.2016 року Міжгірським РС ГУ МСД України в Закарпатській області;

- неправильно зазначено місце проживання позивача, а саме « АДРЕСА_1 » замість правильного АДРЕСА_2 ;

- не зазначено точні дані про місце розгляду справи.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.02.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії ЕГА №1954759 від 11.01.2026 року, винесену поліцейським ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Марюничем Р.В., прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, з повідомленням сторін.

10.02.2026 року представником Головного управління Національної поліції в Закарпатській області подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свою позицію таким. З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2026 року гр. ОСОБА_1 було зроблено завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції на спецлінію «102». Зокрема, під час здійсненого телефонного дзвінка ОСОБА_1 скаржився чоловік не передає дітей жінці. Вже після приїзду працівників поліції було встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не мають дітей та обоє перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Виклик зроблений 11.01.2026 р. гр. ОСОБА_1 не відноситься до екстреної події та зазначена інформація у виклику не підтвердилась, а тому такі дії заявника ОСОБА_1 розцінюються як свідоме відволікання поліцейських від виконання ними основних завдань. При цьому, обмежено дієздатна особа самостійно несе адміністративну та цивільну відповідальність за завдану нею шкоду та вчинені правопорушення, оскільки обмеження цивільної дієздатності не означає неосудності. Вона усвідомлює свої дії, тому відповідає особисто, на відміну від повністю недієздатних осіб, за яких відповідають опікуни. Згідно з ч. 1 ст. 40 ЦК України, фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Відповідач вважає, що поки немає рішення суду про визнання ОСОБА_1 недієздатним, відповідно адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик до органів поліції несе сам позивач ОСОБА_1 .

Правопорушення поліцейським було зафіксовано за допомогою портативних технічних приладів, як це передбачено згідно з наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026 "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, зберігання та видачі відеозаписів". Формальна відсутність у змісті складеної постанови відмітки про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не може слугувати за встановлених в цій справі обставин достатньою підставою для неврахування цього доказу, при тому, що фіксація правопорушення не здійснювалася в автоматичному режимі. Крім того, відеодокази з нагрудної камери поліцейського, аудіозапис телефонного дзвінка на спец лінію «102» є належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Сторона відповідача наголошує, що процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення.

Представник позивача в залі судового засідання позовні вимоги підтримав повністю. Заперечив повністю процесуальну позицію відповідача за змістом відзиву на позов і додатково пояснив, що органу поліції було достовірно відомо про те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій (учасник АТО), унаслідок яких отримав відповідне захворювання, має статус особи з інвалідністю другої групи і демонструє не завжди адекватну поведінку. Представник позивача з цього приводу зіслався на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31.12.2024 у справі № 302/683/24, за яким було задоволено позовні вимоги в інтересах ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 183 КУпАП, тобто скасовано постанову за подібних обставин до тих обставин, які є предметом судового розгляду. При цьому представник наголосив, що у вищезазначеній справі судом констатовано наявність психічного розладу і захворювання в ОСОБА_1 . Представник також покликається на те, що в Міжгірському районному суді Закарпатської області стосовно ОСОБА_1 перебувають на розгляді справи за позовом його матері про визнання ОСОБА_1 недієздатним, а також справа № 302/128/26 за аналогічними вимогами по іншій події (про скасування постанови працівника ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області за статтею 183 КУпАП).

Відповідач не забезпечив в судове засідання явку уповноваженого представника, будучи належно і своєчасно повідомленим про таке, що підтверджено в справі в програмі «Електронний суд». Судом постановлено здійснити розгляд без участі представника відповідача і дослідити подані ним у справу докази та надати оцінку позиції за змістом відзиву на позов.

Оцінивши заяви по суті справи, подані до них доказів, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що згідно з постановою серії ЕГА № 1954759 від 11.01.2026, яка винесена працівником поліції ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Марюнич Р.В., 11.01.2026 року Закарпатська Хустський р-н с. Пилипець вул. Пилипець гр. ОСОБА_1 зателефонував на спец лінію 102 і повідомив завідомо неправдиві факти, чим здійснив неправдивий виклик працівників поліції, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП. Постанова не містить опису обставин правопорушення, тобто які відомості повідомляв на «службу 102» ОСОБА_1 .

Під час розгляду позову судом установлено таке.

Сторона відповідача надала до відзиву аудіозапис телефонного дзвінка ОСОБА_1 на службу «102», за змістом якого він повідомив у поліції про те, що перебуває в селі Пилипець біля школи і біля приміщення кочегарки з громадянкою ОСОБА_4 , в якої чоловік відібрав дітей. З наданого стороною відповідача відеозапису спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 на місці перебування заявника (виїзду наряду патрульної служби поліції) видно, що ця особа повідомляє працівнику поліції про себе і підтверджує дзвінок з особистого засобу мобільного зв`язку на службу «102». При цьому особа вживає нецензурні слова, демонструє зневажливе ставлення до працівників поліції, спілкується зверхньо і вимагає, щоб на нього не складали постанову. Інших обставин зазначений відеозапис не містить (щодо з`ясування по суті повідомлення, розгляд справи про адміністративне правопорушення, складання постанови, її вручення особі). Отже, сторона позивача частково спростувала обставини, зазначені в оскаржувані постанові, акцентуючи увагу суду на тому, що поліцейський не конкретизував обставини, а обмежився записом у постанові формальних ознак правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.

Оцінивши зміст позовних вимог, встановлені судом обставини за поданими у справу доказами від сторін, доводи представника позивача, суд дійшов переконання, що посадова особа органу поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення не правильно дійшла висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення з огляду на таке.

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.07.2022 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Пилипець, 83, Хусткого району Закарпатської області, обмежено дієздатним, та призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , піклувальником ОСОБА_1 . Це рішення суду набрало законної сили 11.08.2022 року. Про зазначене рішення органу поліції було відомо. Адже в судовому засіданні представник позивача наголосив, що ОСОБА_1 раніше допускав дії, які органом поліції кваліфікувались за ознаками статті 183 КУпАП, внаслідок чого виносились постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, які в подальшому оскаржувались і суд ухвалював скасувати таку постанову і закривав провадження в справі про адміністративне правопорушення, встановивши, що ОСОБА_1 хворіє на психічне захворювання, що встановлено обставинами згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31.12.2024 (справа № 302/683/24). Окрім цього, посадовець органу поліції під час розгляду справи повинен виконувати положення статті 280 КУпАП, яка, поряд з іншим, передбачає: орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 247 КУпАП передбачено підстави закриття провадження в справі, зокрема, якщо буде встановлено таку обставину, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, а саме якщо буде встановлено, що протиправну дію чи бездіяльність вчинено неосудною особою (пункт 3 статті 247 КУпАП).

Згідно з статтею 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно з статтею 20 КУпАП не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

У справу надано висновок судової психіатричної експертизи № 425 від 23.10.2025 (з матеріалів справи №302/929/25), за підсумками якої ОСОБА_1 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді помірно вираженого психоорганічного синдрому, експлозивного типу внаслідок органічного ураження головного мозку (перинатальна енцефалопатія), обтяженого синдромом алкогольної залежності, цей психічний розлад істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Отже, за медичним критерієм ОСОБА_1 станом на час вчинення правопорушення має підтверджені ознаки психічного захворювання, що дає підстави суду констатувати його неосудність і застосувати положення статей 17, 20 КУпАП.

Суд вважає, що інші підстави, на які покликається сторона позивача (неналежне виконання працівниками поліції положень КУпАП, щодо дійсного і повного встановлення всіх обставин справи, дотримання процедури притягнення особи до відповідальності) не мають суттєвого значення для остаточного вирішення справи з огляду на важливість обставини, яка встановлені судом щодо відомостей про особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності без урахування стану її здоров`я.

Суд також відхиляє доводи сторони відповідача, що ОСОБА_1 станом на час розгляду справи не визнаний недієздатним відповідно до положень статті 40 Цивільного кодексу України. Адже визнання особи недієздатним (юридичний критерій щодо неможливості фізичною особою здійснення цивільних прав і обов`язків та несення цивільно-правової відповідальності) не є тотожним поняттю медичного критерію, яким підтверджується психічне захворювання, що має наслідок неосудності за вчинення кримінальних чи адміністративних правопорушень.

При цьому, враховуючи ті обставини, що позивач у даній справі ОСОБА_1 на теперішній час є особою з інвалідністю ІІ групи, загального захворювання, довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення на його ім`я серії НОМЕР_2 від 03.04.2024 року, а відтак згідно положень Закону України «Про судовий збір» (п.9 ч.1 ст.5 Закону) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнений, а тому витрати по сплаті судового збору у даній справі слід віднести на рахунок держави.

Керуючись статями 271, 243-245, 286 ч.3 пункт 3 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову серія ЕГА № 1954759 від 11.01.2026, винесену поліцейським ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області Марюнич Р.В., про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 183 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.

Закрити провадження в справі про зазначене адміністративне правопорушення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня ухвалення рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Копію рішення надіслати відповідачу в програмі «Електронний суд» в установленому порядку і строки.

Суддя: В. П. Кривка