Ухвала суду № 134049278, 12.02.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/184/26

провадження 1-кс/302/30/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повна)

12.02.2026 селище Міжгір`я

Слідчий суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника СВ відділення поліції № 2 Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене із процесуальним прокурором начальником Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні відомості про яке 11.02.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000033, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі КК України), про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого буд. АДРЕСА_1 та мешканця буд. АДРЕСА_2 , одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника СВ відділення поліції №2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з погодженим процесуальним прокурором начальником Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні відомості про яке 11.02.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000033, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України, який обґрунтовував таким.

ОСОБА_5 приблизно в першій декаді січня 2026 року, умисно, з невстановленою метою придбав у невстановлених слідством осіб боєприпаси у виді патронів та гранат, після чого став незаконно, умисно їх зберігати без відповідного на те дозволу в дорожній сумці з особистими речами та перевозити в транспортному засобі марки Volkswagen Transporter Т-5 номерний знак НОМЕР_1 з надписом «Швидка медична допомога».

Надалі, 10 лютого 2026 року близько 19:30 годин знаходячись на автодорозі Долин-Хуст Р21 та стаціонарному посту «Торунь», що відноситься до населеного пункту с. Торунь Хустського району Закарпатської області працівниками поліції та Державної прикордонної служби України, під час перевірки пасажирів у транспортному засобі марки Volkswagen Transporter Т-5 номерний знак НОМЕР_1 у дорожній сумці, що належить ОСОБА_5 , було виявлено та вилучено серед особистих речей боєприпаси, які останній незаконно, умисно, зберігав та перевозив, в порушення вимог законодавства України, та які:

- згідно висновку експерта №СЕ-19/107-26/1410-БЛ від 11.02.2026 надані на дослідження предмети в кількості 5 (п`ять) штук, схожі на патрони є боєприпасами придатними для стрільби бойовими проміжними патронами центрального бою, калібру 5.45х39 мм. спорядженні звичайною кулею та призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї калібру 5.45х39 мм. виготовленні промисловим способом.

- згідно висновку експерта №СЕ-19/107-26/1406-ВТХ від 11.02.2026 надані на дослідження предмети є корпусом ручної гранати F1А та засобом ініціювання вибуху, а саме запалом F13 для ручних гранат. У конструктивному поєднанні надані на дослідження, корпус ручної гранати F1А та засіб ініціювання вибуху, а саме запалом F13 для ручних гранат будуть являтись ручною гранатою F1А. яка відноситься до категорії боєприпасів.

- згідно висновку експерта №СЕ-19/107-26/1405-ВТХ від 11.02.2026 надані на дослідження предмети є бойовим корпусом ручної осколкової гранати Ф-1 та засобом ініціювання вибуху, а саме запалом УЗРГМ-2 для ручних осколкових гранат Ф-1. У конструктивному поєднанні надані на дослідження предмети, а саме запал УЗРГМ-2 та корпус ручної осколкової гранати Ф-1 будуть являтись боєприпасом ручною осколковою гранатою Ф-1 в остаточно спорядженому стані.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, тобто носіння, придбання, зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу..

11.02.2026 ОСОБА_7 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ та мешканець буд. АДРЕСА_1 , громадянин України, з повною загально-середньою освітою, не працюючий, одружений, раніше не судимий, на утриманні двоє неповнолітніх дітей.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними доказами та матеріалами кримінального провадження, а саме: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення на стаціонарному посту «Торунь»; протоколом огляду місця події від 10.02.2026 під час якого вилучено корпус гранати Ф-1 зеленого кольору без маркування; корпус гранати зеленого кольору з надписом GR MA OF F1A з маркуванням 07-SAE-24; граната синього кольору з надписом на корпусі П-67-учбова; предмет схожий на запал до гранат УЗРГМ-2 з маркуванням 109-83 386-160-83; предмет схожий на запал типу F13 з маркуванням BAR4-7S 07-SAE-24; 5 (п`ять) предметів схожих на набої калібру 5,45 мм.; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 11.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 11.02.2026; висновками вибухо-технічними експертизами від 11.02.2026.

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваному ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладеного на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

На думку слідчого й прокурора, існує також ризик передбачений п 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки досудове розслідування не закінчено і ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, які безпосередньо брали участь у проведенні слідчих дій за результатами яких здобуті докази причетності підозрюваного до вчинення злочину, з метою зміни ними показань, перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню істини іншим чином.

Підозрюваний ОСОБА_5 на утриманні має двох неповнолітніх дітей в яких присутня мати його дружина ОСОБА_10 , за станом здоров?я здоровий, офіційно не працює.

Також, на сьогоднішній день в Україні оголошено воєнний стан і частина території держави знаходиться під окупацією ворога та не контролюється Україною і останній може скриватися на непідконтрольних територіях чи пересікти кордон з іншою державою поза межами офіційних пунктів пропуску та жителем іншої області чим існують реальні ризики, що останній скриється від слідства та суду. Зокрема, свідчить той факт, що підозрюваний, як волонтер, має доступ до лінії розмежування бойових дій, що в подальшому може переховуватись безпосередньо в зоні бойових дій або, не виключено, пересікти лінію розмежування та скриватись на непідконтрольних територіях України.

Окрім того, підозрюваний був пособником у вчиненні іншим військовослужбовцем ОСОБА_9 втечі з військової частини та сприяв тому у перевезенні його до місця проживання, що свідчить про те, що підозрюваний може і надалі вчиняти правопорушення не виключено у сфері недоторканості кордонів чим існують реальні ризики, що останній може скриється від слідства та суду.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 7 років, є підстави вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, не забезпечать належної поведінки підозрюваного та не нададуть можливості уникнути вказаних ризиків..

На думку слідчого й прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Таким чином, сторона обвинувачення уважає, що інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у кримінальному провадженні.

Згідно з ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З урахуванням викладеного, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього зобов`язань, вважаю за необхідне в даному випадку визначити обсяг застави у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Вищеописані обставини, на думку прокурора й слідчого, є достатніми для переконання того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам та забезпечити виконання затриманим/підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду. В тому числі, не забезпечить та не сприятиме належному виконанню завдань кримінального провадження, а також всебічному, повному і неупередженому дослідженню обставин усіх кримінальних правопорушень та прийняття у провадженні кінцевого законного і обґрунтованого процесуального рішення.

Так, матеріалами, якими обґрунтовується клопотання сторони обвинувачення щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтверджується, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який він вчинив під час дії воєнного стану.

В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 підтримали клопотання із зазначених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисник адвокат ОСОБА_6 заперечили проти задоволення клопотання, просили застосувати м`якший запобіжний захід на домашній арешт, у випадку застосування застави просили визначити її в мінімальному розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб..

Вислухавши пояснення та думку слідчого і прокурора, які підтримали заявлене клопотання та просять клопотання задовольнити за підставами, викладеними у ньому, думку підозрюваного ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 , які заперечують проти задоволення клопотання слідчого, та дослідивши додані до клопотання матеріали та проаналізувавши докази на обґрунтування клопотання у їх сукупності, виходячи з принципів об`єктивності, справедливості та розумності, вважаю, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно змісту ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

Відповідно до положень п. 1, 2, 3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з вимогами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

11.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами та доданими до клопотання матеріалами, зокрема витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.02.2026, рапортом чергового інспектора від 10.02.2026, повідомленням про виявлення кримінального правопорушення на стаціонарному посту «Торунь»; протоколом огляду місця події від 10.02.2026 під час якого вилучено корпус гранати Ф-1 зеленого кольору без маркування; корпус гранати зеленого кольору з надписом GR MA OF F1A з маркуванням 07-SAE-24; граната синього кольору з надписом на корпусі П-67-учбова; предмет схожий на запал до гранат УЗРГМ-2 з маркуванням 109-83 386-160-83; предмет схожий на запал типу F13 з маркуванням BAR4-7S 07-SAE-24; 5 (п`ять) предметів схожих на набої калібру 5,45 мм.; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 11.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 11.02.2026; висновками вибухо-технічними експертизами від 11.02.2026.

Слідчий суддя доходить висновку, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відповідає критерію обґрунтованості відповідно до практики Європейського суду з прав людини. Зокрема в рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ зробив висновок, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити, зокрема, такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у органу досудового розслідування існує необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Разом з тим, слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

Таким чином, при розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст.177 КПК України (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, наявність ризиків, передбачених п.1, п.2, п.3, п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні корисливого злочину, який, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років, що дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначено йому відповідно до санкції вказаної статті, а також розуміючи невідворотність вчиненого та кримінальної відповідальності за скоєне, може залишити місце проведення досудового розслідування, тим самим ухилитися від кримінального переслідування. Реальність існування зазначеного ризику підтверджується характером кримінального правопорушення, в учиненні якого підозрюється ОСОБА_5 .. Слідчий суддя уважає, що на цій стадії досудового розслідування існує високий ризик того, що підозрюваний, у випадку перебування на свободі, може здійснити спробу незаконного перетину державного кордону й у такий спосіб переховуватись від слідства й суду.

Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі. Зокрема відповідно до п.36 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Слідчий суддя уважає реальним ризик можливості незаконно впливати, зокрема, на свідків у цьому кримінальному провадженні. Існування цього ризику є підвищеним на цій стадії кримінального провадження, оскільки свідки не допитані судом і під впливом тиску чи підбурювання з боку підозрюваного можуть змінювати показання, що ускладнить виконання завдань кримінального провадження.

Також слідчий суддя уважає реальним ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Існування цього ризику підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи вказане кримінальне правопорушення, діяв усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання.

Зважаючи на суворість загрожуваного покарання підозрюваний, у випадку перебування на свободі, може чинити спроби перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема підшуковуючи інших осіб, які можуть надати вигідні йому неправдиві показання, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою що відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У справі Мамедова проти Росії 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя бере до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року» термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Наявні у провадженні докази вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, у об`ємі як вимагає Закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити злочин, оскільки підтверджується наданими стороною обвинувачення матеріалами, детальний перелік яких міститься у клопотанні, та долученими до нього доказами.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Таким чином, при розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених п.1 (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення); та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками, обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , у виді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, забезпечення його процесуальної поведінки та нівелювання встановлених ризиків.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний проживає за адресою: буд. АДРЕСА_1 , що є віддаленим від органу досудового розслідування, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду. Зазначений запобіжний захід не є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, забезпечення його процесуальної поведінки та нівелювання встановлених ризиків.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.

Слідчий суддя уважає за неможливе застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, позаяк такий запобіжний захід, особливо з врахуванням віддаленого місця проживання підозрюваного від органу досудового розслідування не дозволить на цій стадії кримінального провадження мінімізувати встановлені ризики непроцесуальної поведінки.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_5 для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років.

Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя виснував, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно підозрюваного під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя враховує практику Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року). Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», який враховується слідчим суддею як стала практика правозастосування, тобто в якості правової визначеності, як елемента верховенства права, слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також, слідчий суддя враховує характер та ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його вік, матеріальний та сімейний стан.

Будь-яких доказів щодо наявності на теперішній час медичних протипоказань утримання підозрюваного ОСОБА_5 в умовах ізоляції, в ході розгляду клопотання слідчому судді не надано та в судовому засіданні під час розгляду даного клопотання підозрюваним не доведено.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею, з урахуванням особи підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що останній офіційно не працевлаштований, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, проте наявні міцні соціальні зв`язки у підозрюваного, а саме: одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність слідчим під час розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти наведеним під час розгляду клопотання ризикам, оцінюючи ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженню, намагаючись забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, слідчий суддя вбачає, що клопотання слідчого ОСОБА_4 про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити і застосувати до нього запобіжний захід тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи тяжкість скоєного злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом; слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України у розмірі 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або ч.4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за вкиликом; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання, та /або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з свідками сторони обвинувачення; 5) здати на зберігання до відповідних органів паспорт (інші документи), для виїзду за кордон; 6) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 371, 372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника СВ відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 11 квітня 2026 року, включно.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 відраховувати з часу його фактичного затримання - з 03 годин 25 хвилин 11 лютого 2026 року, згідно протоколу затримання від 11 лютого 2026 року.

Визначити розмір застави в розмірі 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає сумі 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача ЄДРПОУ 26213408, банк отримувача: ДКСУ м.Київ, МФО 820172, рахунок отримувача: UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення ним застави у визначеному розмірі він підлягає звільненню з-під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 виконувати такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за вкиликом; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання, та /або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з свідками сторони обвинувачення; 5) здати на зберігання до відповідних органів паспорт (інші документи), для виїзду за кордон; 6) носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити - два місяці з моменту внесення застави.

Попередити підозрюваного ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього зобов`язань застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено о 11-00 годині 13 лютого 2026 року.

Слічий суддяОСОБА_1