Рішення № 134045665, 10.02.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3081/25

Провадження № 2-о/376/28/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м.Сквира

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Ловінської С.С.,

за участю секретаря судового засідання Кропивлянської С.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Парсентьєвої О.М., розглянувши у судовому засіданні в м. Сквира в порядку окремого позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ГУ Пенсійного фонду України в місті Києві; ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту спільного проживання на момент смерті та перебування на утриманні,-

ВСТАНОВИВ:

20.10.2025 представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Парсентьєва Оксана Михайлівна звернулася до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання на момент смерті та перебуванні на утриманні. Просить встановити факт, що має юридичне значення про те, що заявниця перебувала на утриманні свого покійного чоловіка, з яким разом проживала: за адресою АДРЕСА_1 , до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог вказує, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 30 жовтня 1982 року було зареєстровано шлюб між заяницею та ОСОБА_2 . Під час шлюбу у подружжя народилося двоє дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_2 , чоловік заявниці, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Заявниця починаючи з жовтня 1982 року й по день смерті чоловіка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали разом та вели спільне господарство. До 2000 року подружжя проживало в м. Києві у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Після 2000 року переїхали до власного помешкання за межами Києва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де й проживали разом та вели спільне господарство по день смерті чоловіка. Чоловік заявниці помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років, про що 29.07.2025 року складено відповідний актовий запис № 210 та видано свідоцтво про смерть. Після смерті чоловіка заявниця 26.08.2025 року звернулась з письмовою заявою за № 4400 до територіальних органів Пенсійного фонду України, щодо переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за померлого чоловіка ОСОБА_2 . 04.09.2025 року ОСОБА_1 отримала від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішення про відмову у переході з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Підставами для відмови стало не підтвердження факту спільного проживання та не доведено факт перебування на утриманні покійного чоловіка на момент його смерті. Як вказує заявниця, факт спільного проживання подружжя та ведення спільного господарства за адресою: АДРЕСА_1 можуть підтвердити всі їхні сусіди, друзі, родичі, діти, онуки, тощо. Подружжя ОСОБА_5 прожили разом майже 43 роки, весь час проживали разом, вели спільне господарство разом. За вище вказаною адресою в м. Сквира подружжя проживало більше 20 років без місця реєстрації місця проживання, ОСОБА_2 , саме за цією адресою. Також вказує, що дохід, пенсія покійного чоловіка була основним джерелом засобів для існування та проживання подружжя, в той час як розмір пенсії заявниці, ОСОБА_1 складає 4473 грн. Встановлення факту спільного проживання та перебування фізичної особи на утриманні померлого, необхідно заявниці для подальшого переходу на пенсію в разі втрати годувальника, оскільки пенсія її чоловіка була більша в декілька разів і була основним джерелом засобів для існування.

Представник заявниці, адвокат Парсентьєва О.М., заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання, в якому просив суд розгляд справи здійснювати без участі представника.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

30 жовтня 1982 року було зареєстровано шлюб між заявнцею та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.17).

12.06.2024 ОСОБА_2 уклав декларацію № 0001-9933-19АО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу з лікарем ОСОБА_6 , в якій зазначена адреса місця фактичного проживання або перебування ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 . Довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстренного випадку з пацієнтом: ОСОБА_1 (а.с.25).

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 підтверджується факт смерті ОСОБА_2 (а.с.22), відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №447 від 25.07.2025 місце смерті: АДРЕСА_1 (а.с.20-21).

Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 27.06.1996 року (а.с. 13-14).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 930030196850 від 04.09.2025 було відмовлено ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки на момент смерті годувальника 24.07.2025 року подружжя були зареєстровані за різними адресами, що не підтверджує факт спільного проживання. (а.с.32-33).

Як зазначено в заяві, та встановлено в судовому засіданні, пенсія ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , складала понад 24000,00грн, в той час як пенсія заявниці ОСОБА_1 на момент смерті її чоловіка складала 4473,71 грн. (а.с.34).

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку.

Згідно п.2 ч.1ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Згідно зі ст.38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержують яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

В постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц, вказано, що якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішенняпитання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Із долучених заявником до заяви доказів вбачається, що хоча ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і були зареєстровані за різними адресами, однак проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 до моменту смерті ОСОБА_2 - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, розмір пенсії померлого ОСОБА_2 в розмірі 24000,00грн на місяць понад в чотири рази перевищував розмір пенсії ОСОБА_1 у сумі 4473,71 грн на місяць і був основним та постійним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 (а.с.13, 14).

На думку суду, факт отримання одним із подружжя більшого розміру доходу (пенсії), ніж інший з подружжя, достатньою мірою підтверджує ті обставини, що постійним і основним джерелом засобів до існування того з подружжя, хто отримує менший дохід, є пенсія іншого з подружжя.

Зі змісту рішення про відмову в перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №930030196850 від 04.09.2025, слідує, що право на перерахунок пенсії ОСОБА_1 відсутнє, оскільки відсутній документ, що засвідчує факт спільного проживання з померлим годувальником і перебування у нього на утриманні.

Пункт 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прямо вказує, що у разі неможливості надати документи, які перелічені у ньому, факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Вищевказані обставини підтверджують, що встановлення факту перебування заявниці ОСОБА_1 на утриманні має юридичне значення для неї і без встановлення цього факту заявник не зможе реалізувати своє право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника. Після встановлення цього факту, заявник має право повторно звернутися до компетентного органу Пенсійного фонду із заявою про перехід на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, додавши до такої заяви рішення суду про встановлення відповідного факту.

Додатково суд звертає увагу на неможливість одержання заявником певних належним чином оформлених документів (довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою), які посвідчують факт перебування на утриманні, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за різними адресами. Вказана обставина також підтверджує те, що встановлення факту перебування на утриманні має юридичне значення для заявника.

Враховуючи викладене, у зв`язку з наявністю в матеріалах справи достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості та законності заявлених вимог, суд вважає необхідним заяву задовольнити.

Керуючись ст.ст.12, 13, 293 ч.2, 294, 315 ч.1 п.2 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ГУ Пенсійного фонду України в місті Києві; ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту спільного проживання на момент смерті та перебування на утриманні задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на утриманні чоловіка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з яким разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту його смерті - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу проголошення рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13.02.2026.

Суддя С.С.Ловінська