Рішення № 134045589, 04.02.2026, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий судді

в суді І інстанції Потапенко А.В.

Єдиний унікальний № 374/413/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заочне

04 лютого 2026 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Потапенка А.В.,

за участі:

секретаря - Папенко О.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 (не з`явився),

представник третьої особи - (не з`явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Ржищівська міська об`єднана територіальна громада в особі Ржищівської міської ради Київської області, про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2025 до Ржищівського міського суду Київської області надійшла вказана вище позовна заява ОСОБА_1 .

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач мотивував позовні вимоги тим, що вона є власником 5/6 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 . 2/3 (4/6) часток даного домоволодіння, а також право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1 га в цілій частці нею було успадковано після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Співвласником 1/6 частки у праві власності цього домоволодіння є рідний брат позивачки - ОСОБА_2 , який у 1986 році виїхав на постійне проживання до російської федерації. Перші три роки після свого від`їзду брат зрідка спілкувався з нею по телефону, повідомляв, що повертатися на Україну не збирається, а належну йому частку будинку по АДРЕСА_1 він залишає їй. Пізніше всі зв`язки з ним були втрачені, на дзвінки він не відповідав, дітей у нього немає.

Коли позивачка звернулася до Ржищівської державної нотаріальної контори із заявою про відчуження на користь свого сина належної їй 5/6 часток спірного будинку, то отримала відмову у вчиненні цього правочину, з посиланням ст. 362 ЦК України, тобто щодо переважного права іншого співвласника будинку на купівлю цієї частки. Водночас порадила оформити свої майнові права на спірну частку будинку в судовому порядку за набувальною давністю.

Починаючи з 1986 року вона спочатку з мамою, а пізніше одноосібно, відкрито, безперервно та добросовісно користується житловим будинком по АДРЕСА_1 , в тому числі і 1/6 часткою будинку, що належить ОСОБА_2 . Майже 40 років вона повністю утримувала цей будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, несла витрати по їх обслуговуванню, проводила поточні та капітальні ремонти будинку, сплачувала відповідні комунальні платежі. У позовній заяві позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/6 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.12.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 22.12.2025 справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_4 та позивач у судове засідання 04.02.2026 не з`явились. 14.01.2026 представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду не заперечував (а.с.74). Під час судового засідання 14.01.2026 ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримували та просили їх задовольнити. Позивачка пояснила, що вона відкрито користується будинком близько 40 років, 5/6 часток домоволодіння належить їй, 1/6 частка домоволодіння належить брату. Проте з 1986 року її брат виїхав до російської федерації і з того часу будинком не користується, будь-який зв`язок між ними втрачено. Тому просила визнати за нею право власності на 1/6 частку цього будинку за набувальною давністю.

Відповідач ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками не отримав, рекомендований лист з повідомленням про вручення поштового відправлення, що надсилався на адресу місця реєстрації відповідача, повернувся на адресу суду без вручення адресату з приміткою листоноші: "адресат відсутній". У судове засідання відповідач не з`явився двічі поспіль, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся через оголошення про виклик на веб-сайті судової влади України в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Про причини неявки не повідомляв, відзив на позов у встановлений судом строк, та клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надіславши клопотання про розгляд справи без участі представника, заперечень щодо заявлених позовних вимог не подавав, у вирішенні справи покладався на розсуд суду (а.с.61).

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що вона є сусідкою позивачки, знає родину ОСОБА_6 . Коли ОСОБА_7 (мама позивачки) жила сама, ОСОБА_8 їй допомагала, доглядала за будинком, проводила поточні ремонтні роботи будинку, його даху, підведення комунікацій тощо. ОСОБА_9 обробляла земельну ділянку поруч будинку. ОСОБА_10 після закінчення навчання в педагогічному училищі у 1986 році виїхав за межі України. Не брав участі в утриманні будинку.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні надав аналогічні показання як й свідок ОСОБА_5 та показав, що він також є сусідом позивачки, її брата ОСОБА_12 не знає, і жодного разу його не бачив.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд вирішив провести заочний розгляд справи.

Обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 є власником 5/6 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку за цією ж адресою, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.06.2008, копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.06.2025; витягом з Державного реєстру речових прав від 11.06.2025, індексний номер: 430839011; витягом з Державного реєстру речових прав від 11.06.2025, індексний номер: 430839399 (а.с.12-15). Зміна адреси будинку з АДРЕСА_1 підтверджується довідкою виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області (а.с.28).

Листом Ржищівської державної нотаріальної контори від 26.08.2025 № 151/01-16 (а.с.18) ОСОБА_1 повідомлено про відмову у вчиненні правочину, з посиланням на ст. 362 ЦК України, тобто щодо переважного права іншого співвласника будинку на купівлю цієї частки. Водночас запропоновано оформити свої майнові права на спірну частку будинку в судовому порядку за набувальною давністю в порядку, передбаченому ст. 344 ЦК України.

Договори щодо газопостачання та електропостачання оформлені з ОСОБА_3 (матір`ю позивачки) (а.с. 19-26). Після смерті ОСОБА_3 (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) оплата комунальних послуг проводилась.

На підставі акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 17.10.2025 встановлено, що у житловому будинку АДРЕСА_1 крім ОСОБА_1 , яка є співвласником будинку, проживав інший співвласник - ОСОБА_2 . Після переїзду в 1986 році ОСОБА_2 на постійне місце проживання до російської федерації, ОСОБА_1 одноосібно здійснює володіння та користування цим будинком, несе витрати по його утриманню, проводить капітальні ремонти та сплачує комунальні платежі, а також обробляє земельну ділянку, розташовану біля будинку, обслуговує прибудинкову територію (а.с.27).

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконністю набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із статтею 328 ЦК України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відтак, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Подібні правові висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18, а також у постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі № 462/1720/21 (провадження № 61-7977св22) та інших.

Оцінка суду аргументів сторін, доказів.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

Позивачка надала суду достатні та допустимі докази, якими підтверджується факт добросовісного і відкритого користування нерухомим майном на протязі більше 10 років, отже визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/6 частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Доводи позивачки підтверджені матеріалами справи та показаннями свідків. ОСОБА_1 доведено наявність сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Крім того, судом не встановлено обставин, що на спірну частину житлового будинку претендують інші особи.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією № 546427 від 27.10.2025 про сплату судового збору у розмірі 1865 грн 65 коп., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 344 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 81, 82, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування судового збору у розмірі 1851 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят одна) гривня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні найменування сторін:

- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

- Ржищівська міська рада Київської області. ЄДРПОУ 04358218, адреса юридичної особи: Київська область, Обухівський район, м. Ржищів, вул. Соборна, 22.

Повне рішення складено 12.02.2026.

Суддя А.В. Потапенко