Рішення № 134043443, 13.02.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 758/11315/25

2/212/2426/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2026 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого судді Рибкіної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ніколенко К.І.,

представника позивача Калачика В.В.,

представника відповідача Антонова Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

28.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» в особі директора В.М. Макєєва звернулося до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути заборгованість у розмірі 97500,00 грн., 3 028,00 грн. сплачений судовий збір, та 6 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 19 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту № 1316670. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». На підставі договору Відповідач отримав кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн. шляхом їх зарахування на його банківську картку № НОМЕР_1 . Строк кредитування становить 350 днів, а процентна ставка за користування коштами 2,5% від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору. В подальшому 18 грудня 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» передала право вимоги за кредитним договором № 1316670 від 19.02.2024 року Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (Позивачу) на підставі договору факторингу № 18/12/24 від 18 грудня 2024 року. Таким чином до ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідач не виконував належним чином зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 97500 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту 10000 гривень, заборгованість за процентами - 87500 гривень.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 01.08.2025 року справу передано на розгляд до Покровського районного суду міста Кривого Рогу.

20 листопада 2025 року Покровським районним судом міста Кривого Рогу було ухвалене заочне рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованість у розмірі 97 500,00 грн., 2422,40 грн. сплачений судовий збір, та 6 000,00 грн. - витрати на правничу допомогу.

13.01.2026 року заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року у цій справі було скасовано, призначено судове засідання в спрощеному позовному порядку.

21.01.2026 року від представника відповідача Антонова Є.М. до суду надійшов відзив, в якому він зазначає, що відповідач ОСОБА_1 кредит отримував, визнає заборгованість в розмірі тіла кредиту в сумі 10 000 гривень, з 10.05.2022 року по теперішній час проходить військову службу в рядах ЗСУ. Частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що на період особливого періоду відповідним категоріям військовослужбовців не нараховуються проценти за користування кредитами, пеня та штрафні санкції. Затримки у здійсненні розрахунків з кредитором, нерегулярність платежів та неможливість оперативної комунікації з кредитором не можуть оцінюватися як прояв недобросовісності чи ухилення від виконання зобов`язання, вони зумовлені проходженням військової служби за мобілізацією та об`єктивними обмеженнями. Просив відмовити у позові в частині стягнення заборгованості за процентами або іншими платежами, що нараховані всупереч спеціальним гарантіям, встановленим ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». А також просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, стягнути з позивача на свою користь витрати на правову допомогу 15 000 гривень, розподілити пропорційно судовий збір та зупинити провадження у справі.

21.01.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби.

27.01.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначив, що пільги, передбачені нормами ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а доводи відповідача у цій частині є юридично необґрунтованими, просить позовні вимоги задовольнити, у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження відмовити.

27.01.2026 до суду надійшло заперечення представника позивача проти зупинення провадження у справі.

05.02.2026 року до суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог. Керуючись ст. 49 ЦПК України представник позивача у зв`язку з тими обставинами, що відповідач визнав факт укладання кредитного договору, є військовослужбовцем та проходить військову службу зменшує позовні вимоги, а саме: відмовляється від вимог про стягнення заборгованості за відсотками. Просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 000 гривень, судові витрати: судовий збір у розмірі 3028 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 зменшені позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 000 гривень, судові витрати: судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 гривень, а також просив не зупиняти провадження у справі.

В судовому засіданні представник відповідача Антонов Є.М. суду пояснив, що відповідач зменшені позовні вимоги у розмірі 10000 гривень визнає, також просить зменшити витрати на правову допомогу, оскільки вони не співмірні зі складністю справи, ціною позову, при визначенні суми витрат на правову допомогу просив врахувати принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат; просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 гривень, а також клопотання про зупинення провадження залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 10.02.2026 клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі залишено без розгляду.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що 19 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» (Кредитодавець) та Відповідачем (Позичальник) було укладено договір споживчого кредиту № 1316670 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Даний договір був підписаний електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, зазначеного у п.7.2 Кредитного договору. Відповідачем було отримано шляхом перерахування на банківську карту кредит у розмірі 10 000 гривень.

18.12.2024 року між ТзОВ УМ «Факторинг» (Фактор) та ТзОВ «Селфі Кредит» (Клієнт) укладено договір факторингу №18/12/24, згідно умов якого Клієнт відступає Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Згідно з витягом з акту приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу №18/12/24 від 18.12.2024, до ТзОВ «УМ Факторинг», як нового кредитора, перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 1316670 (боржник ОСОБА_1 ) від 19.02.2024.

Вищевказана кредитна заборгованість відповідачем на даний час не погашена.

Статею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.ч. 1-2, 4 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з правилами ст.ст. 514 та 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вирішуючи питання по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з принципу змагальності сторін, закріпленому в статті 12 ЦПК України, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Представник відповідача визнав заявлений позов.

Відповідно до ст 49, ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Таким чином, позивачем стверджується, а відповідачем визнається, що відповідачем не виконано зобов`язання з погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову у підготовчому судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 10 000 гривень.

Відповідно до Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України позивачем до Подільського районного суду міста Києва за подання позову до ОСОБА_1 за квитанцією 568 від 28.07.2025 року сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень ( а.с. 67)

Згідно зі ст. 141, ч.1 ст. 142 ЦПК України, оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті у поданому відзиві визнав заборгованість по тілу кредиту, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 50% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову 1211,20 гривень.

Позивачеві належить повернути з Державного бюджету України 50 % судового збору у розмірі 1211,20 гривень, сплаченого при поданні позову, у зв`язку із визнанням його відповідачем.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем надано суду Договір №141 від 29.01.2025 року про надання правової допомоги, згідно якого Адвокатське бюро «Остащенко» з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», з іншої сторони, уклали цей Договір, згідно якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. Згідно з Додатковою угодою №1 до Договору №141 від 29.01.2025 про надання правової допомоги від 29.01.2025, сторони домовились, що гонорар Адвокатського бюро за надання правової допомоги складає: 1 (одна) година надання правової допомоги (опрацювання, аналіз, складання, написання документів та ін.) - 1 500,00 гривень; участь в одному судовому засіданні (в тому числі, якщо засідання не відбулось, в тому числі якщо не відбулось ВК3) -1 000,00 гривень; отримання процесуального документа в суді -1 000,00 гривень; ознайомлення з матеріалами справи - 1 500,00 гривень за годину. Як вбачається з акту виконаних робіт, в процесі надання правової допомоги Клієнту по боржнику ОСОБА_1 , Адвокатським бюро надана наступна правова допомога, гонорар за яку склав 6 000, 00 гривень (шість тисяч гривень 00 коп.). Зміст правової допомоги: написання позовної заяви для подачі до суду (години) -4, гонорар (грн.) -1 500 грн., 6 000 грн. всього. Гонорар в розмірі 6 000, 00 гривень підлягає сплаті Клієнтом на користь Адвокатського бюро, після підписання даного акту. Згідно платіжної інструкції №310 від 17.03.2025 вказані кошти ТОВ «УМ Факторинг» були перераховані на рахунок АБ Остащенко.

Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки витрати не є співмірними з ціною позову, не потребують таких часових затрат, так як позови однотипні, обсяг наданих послуг адвокатом явно завищений.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Таким чином, суд враховує обставини справи, її значення для позивача, категорію справи, яка не представляє складності та розглядається судом у спрощеному позовному провадженні, визнання відповідачем позову, обсяг наданих адвокатом послуг, а також враховує принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Представник відповідача просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 гривень.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до вимог ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, витрати на правову допомогу понесені відповідачем у справі з позивача не стягуються.

Керуючись ст.ст. , 13, 81, 89, 141, 264, 265, 268, 274, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549, 610-611, 612, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд-

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ 40274286, заборгованість у розмірі 10 000,00 грн., судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 гривень.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» з Державного бюджету України 50 % судового збору, у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, сплаченого за подання позову до Подільського районного суду міста Києва за квитанцією № 568 від 28.07.2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», місцезнаходження юридичної особи: 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ 40274286;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 :

Представник відповідача : Антонов Євген Малекович, адреса місцезнаходження офісу: 49047 м. Дніпро, вул Робоча 172/56.

Повний текст рішення суду складено 13.02.2026 року.

Суддя: Н. М. Рибкіна