Рішення № 134043352, 10.02.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2241/25

Провадження № 2/201/448/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

10 лютого 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

21.02.2025р. Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 1-3).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача Рудьківський С.А. посилався на те, що 11.07.2023р. відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MAZDA» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Дніпрі порушив ПДР України та здійснив зіткнення з автомобілем «KIA» д.н.з. НОМЕР_2 , який зазнав механічних пошкоджень, а його власник матеріальної шкоди.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2023р. по справі № 201/11131/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП.

Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль потерпілої особи отримав пошкодження, що підтверджується вказаною постановою суду.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, потерпіла особа звернувся до МТСБУ з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Звіту оцінювача розмір збитку, завданий потерпілій стороні, становить 11 344,08 грн.

Позивачем було понесено витрати, пов`язані з регламентною виплатою в розмірі 12 494,08 грн.

Позивач намагався вирішити даний спір з відповідачем в досудовому порядку, шляхом звернення з листом по даному випадку та щодо сплати боргу, однак звернення позивача залишились без реагування і задоволення, в добровільному порядку витрати не компенсовані МТСБУ.

На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача 12 494,08 грн. матеріальної шкоди в порядку peгpecy, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач правом надання відзиву відповідно до ст. 178 ЦПК України не скористався.

Рух справи.

Ухвалою судді Наумової О.С. від 09.04.2025р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 39).

Представник позивача в судові засідання, призначені на 08.05.2025р., 21.08.2025р., 15.10.2025р., 09.12.2025р. та 10.02.2026р. не з`явився, про дати та час слухання справи повідомлявся належним чином. Представник позивача ОСОБА_2 в позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача (а.с. 3).

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 08.05.2025р., 21.08.2025р., 15.10.2025р., 09.12.2025р. та 10.02.2026р. не з`явилася, про дати та час слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової кореспонденції за останньою відомою адресою місця його реєстрації та оголошення про виклик особи, конверти, якими направлялась поштова кореспонденція повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання». Заяв про розгляд справи за його відсутності відповідач не надавав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 11.07.2023р. приблизно о 17 год. 00 хв., керуючи автомобілем «Мазда», д/н НОМЕР_3 , під час руху заднім ходом в районі буд. № 30 по просп. Героїв в м. Дніпрі ОСОБА_1 не переконався в безпечності свого маневру, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «КІА», д/н НОМЕР_4 , що був залишений на місці стоянки водієм ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2023р. по справі № 201/11131/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 10).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , власником автомобіля марки «KIA», д.н.з. НОМЕР_4 є ОСОБА_4 (а.с. 7).

05.09.2023р. є ОСОБА_4 звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 11.07.2023р., у якому вказала, що у відношенні (а.с. 10).

Згідно звіту №1107232 експерта ФОП ОСОБА_5 , розмір матеріального збитку заподіяного власнику Т3 «КІА», д.н.з. НОМЕР_4 , становить 11 344,08 грн. (а.с. 12-25).

За виконання експертного дослідження по встановленню вартості матеріального збитку, на підставі рахунка-фактура №95737 від 28.09.2023р. (а.с. 29) Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило ФОП ОСОБА_5 1 150,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №976886 від 18.10.2023р. (а.с. 31).

Згідно платіжної інструкції № 978910 віл 11.12.2023р., на підставі заяви потерпілої про напрям виплати, наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих №4.1/21399 від 10.12.2023р. (а.с. 27) з Довідкою №l від 05.12.2023р., Моторне (транспортне) страхове бюро України (а.с. зворот 27) здійснило регламентну виплату на рахунок ОСОБА_4 в розмірі 11 344,08 грн. (а.с. 28).

Також матеріали справи містять докази вживання досудового врегулювання спору, здійснені Моторним (транспортним) страховим бюро України, що підтверджується листом від 11.12.2023р., яким позивач повідомляв відповідача про необхідність сплати боргу та тим самим намагаючись вирішити даний спір з відповідачем в досудовому порядку (а.с. 32).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до положень п. «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Суд вважає обґрунтованими та доведеними належними доказами вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача 11 344,08 грн. матеріальної шкоди в порядку peгpecy.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, неправомірними діями відповідачки пов`язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв`язку зі вказаними діями відповідачки і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону у разі, якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, з порушенням умов, передбачених п. 13.2 ст. 13 цього Закону (при укладанні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена та останнім не спростована під час розгляду даної цивільної справи, ОСОБА_1 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а також відсутня інформація про наявність у Відповідача статусу особи, яка згідно з п. 13.1 ст. 13 Закону №1961 звільнена від обов`язкового страхування, а також те, що Моторне (транспортне) страхове бюро України виконало покладений на нього договором добровільного страхування обов`язок з відшкодування шкоди, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу разом з витратами на виконання експертного дослідження по встановленню вартості матеріального збитку у розмірі 12 494,08 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. (а.с. 5).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) матеріальну шкоду в порядку peгpecy у розмірі 12 494 (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) судові витрати у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складений 13 лютого 2026 року.

Суддя Наумова О.С.