Рішення № 134043150, 11.02.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/7596/25

№ 2/207/624/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Кам`янське .

Південний районний суд міста Кам`янського у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Куцевол Л.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське справу № 207/7596/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В

У листопаді 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою , у якій просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 16491 гривня 20 копійок , оскільки 25 листопада 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 24.11.2024-100002099 , згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 гривень 00 копійок , строком на 70 днів , шляхом перерахування коштів на платіжну картку . Відповідач отримав кошти , але своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі не виконав .

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не явився , письмово просив розглядати справу без його участі , заявлений позов підтримав повністю .

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не явився , письмово просив розглядати справу без його участі та без участі відповідача . У відзиві на позовну заяву заявлений позов не визнав і зазначив , що позивачем не надано суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту видачі кредитних коштів відповідачу , здійснення нарахувань по вказаних Договорах , можливого внесення відповідачем сум на їх погашення , дат такого внесення , їх періодичності тощо . Наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджує наявність у відповідача заборгованості . Натомість позивачем належних та допустимих доказів , на яких ґрунтуються позовні вимоги не надано , надані розрахунки заборгованості , які містять інформацію лише про розмір заборгованості. З їх змісту неможливо детально розрахувати дійсний розмір заборгованості відповідача , періоди , за які така заборгованість була нарахована , суми та часу внесення відповідачем платежів , якщо такі мали місце тощо , у зв`язку з чим суд позбавлений можливості здійснити перевірку правильності здійснених нарахувань . Отже , з огляду на те , що позивачем не надано належних , допустимих , достовірних та достатніх доказів на підтвердження надання кредитних коштів , порушення боржником своїх зобов`язань та їх розміру , вимоги про стягнення заборгованості з відповідача задоволенню не підлягають . Позивачем не надано жодних доказів перерахування відповідачу сум позики , в матеріалах справи відсутній будь-який доказ на підтвердження цієї обставини , оскільки позивачем не надано до суду належного розрахунку заборгованості - розрахунки заборгованості , на які посилається позивач у позові , не є первинними документами , які підтверджують отримання кредиту , користування ним , укладення договору на умовах , які вказані в позовній заяві , а отже , не є належними доказами наявності заборгованості . Зазначені розрахунки з зазначенням конкретних розмірів заборгованості , є документами , що створені самим позивачем та не первісними кредиторами , тому інформація зазначена у ньому , за умови відсутності первинних документів , на підставі яких він був складений , не можуть бути доказом наявності заборгованості , на якій наполягає позивач . Окрім того , ОСОБА_1 з 1 червня 2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом , нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань , задоволенню не підлягають , оскільки відповідач як військовослужбовець згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів за кредитним договором . Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі .

Суд , вивчивши матеріали справи , вважає , що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

У судовому засіданні встановлено , що 25 листопада 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 24.11.2024-100002099 ( а.с. 15 20 ) , згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 гривень 00 копійок , строком на 70 днів , шляхом перерахування коштів на платіжну картку ( а.с. 13 ) . Договір підписано електронним підписом позичальника , відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора , що був надісланий на вказаний позичальником номер телефону ( а.с. 20 , 26 ) .

Згідно ст. 1054 ЦК України 2003 року за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірах та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Кредитний договір разом з умовами , який був укладений з відповідачем , було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису відповідача .

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив , що він ознайомлений з усіма умовами надання грошових коштів у позику , у тому числі на умовах фінансового кредиту .

Договір , укладений в електронній формі , є таким , що укладений у письмовому вигляді (ст. 205 , 207 ЦК України 2003 року) . Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 , від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19 .

Згідно довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 24.11.2024-100002099 від 25 листопада 2024 року складає 16491 гривня 20 копійок , з яких : заборгованість за основним боргом у розмірі 8000 гривень 00 копійок , проценти у розмірі 4491 гривня 20 копійок , неустойка у розмірі 4000 гривень 00 копійок ( а.с. 14 ) .

Відповідно до позиції Верховного Суду , котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі № 367/4970/13-ц , провадження № 61-19992св заперечуючи розмір кредитної заборгованості , розрахований банком , боржник та його представник не надали до суду докази , які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі , визначеним кредитним договором так і розмір боргу , що є процесуальним обов`язком боржника .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду , викладеній у постанові від 8 липня 2020 року по справі № 464/4985/15-ц , провадження № 61-43538св18 , твердження заявника про те , що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними , оскільки в матеріалах справи , серед інших письмових доказів , наявний розширений розрахунок заборгованості . Доказів , які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором , боржником не надано . У позиції Верховного Суду , викладеній у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року по справі № 753/16745/15-ц , провадження № 61-40036св18 , Верховним Судом було підтримано позицію суду апеляційної інстанції , про те що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом .

Укладений між сторонами кредитний договір , містить строк повернення кредиту (користування ним) . Враховуючи , що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті , а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України 2003 року , згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час , що свідчить про порушення його прав , тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів .

В обґрунтування суми заборгованості за кредитним договором позивачем надано довідку-розрахунок заборгованості , з якої вбачається , що у період дії кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання порушив , внаслідок чого у нього утворилася заборгованість .

Доводи представника відповідача про те , що позивачем не надані первинні бухгалтерські документи , не надано доказів на підтвердження отримання кредитних коштів саме відповідачем ОСОБА_1 та розміру заборгованості , спростовуються наданими позивачем копіями довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором та інформацією про переказ коштів у розмірі 8000 гривень на платіжну картку , яку було вказано позичальником у заявці при укладенні кредитного договору . Доказів , які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором , відповідачем не надано . Заперечення щодо правильності розрахунків відповідачем та його представником обґрунтовані не були , свого розрахунку стороною відповідача суду не надано .

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Згідно довідки № 1643/4647 від 9 листопада 2023 року , виданої військовою частиною НОМЕР_1 вбачається , що молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 1 червня 2022 року .

Згідно довідки № 4578/47 від 28 листопада 2025 року , виданої військовою частиною НОМЕР_2 вбачається , що молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації , на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям , які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації , на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову , а також їх дружинам (чоловікам) , а також іншим військовослужбовцям , під час дії особливого періоду , які брали або беруть участь у захисті незалежності , суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції , забезпеченні її проведення , перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення , у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони , відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях , забезпеченні їх здійснення , перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів , у заходах , необхідних для забезпечення оборони України , захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України , їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції , пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами , установами і організаціями усіх форм власності , у тому числі банками , та фізичними особами , а також проценти за користування кредитом не нараховуються , крім кредитних договорів щодо придбання майна , яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку , квартири , майбутнього об`єкта нерухомості , об`єкта незавершеного житлового будівництва , майнових прав на них) , та/або автомобіля .

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , у період дії в Україні воєнного , надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором , відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) , позичальник звільняється від відповідальності , визначеної статтею 625 цього Кодексу , а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу , пені) за таке прострочення . Установити , що неустойка (штраф , пеня) та інші платежі , сплата яких передбачена відповідними договорами , нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання , часткове виконання) за такими договорами , підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) .

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного , надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування , до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу , пені) за прострочення виконання (невиконання , часткового виконання) кредитних зобов`язань .

Аналогічний правовий висновок , щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23 , який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України , судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі .

Згідно правового висновку , що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) , дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір .

Так , основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України , а не окремі закони , що вбачається з аналізу висновків постанови Верховного Суду України від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц .

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач просив стягнути з відповідача неустойку у розмірі 4000 гривень 00 копійок .

З довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 24.11.2024-100002099 від 25 листопада 2024 року вбачається , що неустойка відповідачу була нарахована після 25 листопада 2024 року .

Таким чином , не підлягає стягненню неустойка у розмірі 4000 гривень 00 копійок , оскільки згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники , у період воєнного стану , звільняються від сплати неустойки (штрафу , пені) за прострочення виконання (невиконання , часткового виконання) , у тому числі , і в кредитних зобов`язаннях .

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи .

В обґрунтування суми заборгованості за кредитним договором позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості , з якої вбачається , що у період дії кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання порушив , внаслідок чого у нього утворилася заборгованість .

Таким чином , стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором у розмірі 8000 гривень 00 копійок , з яких : заборгованість за основним боргом у розмірі 8000 гривень 00 копійок , оскільки відповідач отримав кредит , користувався кредитними коштами .

При розподілі судових витрат суд враховує , що позов задоволено частково, тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог .

Керуючись ст. 525 , 526 , 530 , 1054 ЦК України 2003 року , ст. 10 , 19 , 81 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В

Заявлений позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків : НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» , місцезнаходження : м. Київ , вулиця Саксаганського , 133-А , ідентифікаційний код юридичної особи: 37356833 , заборгованість за кредитним договором № 24.11.2024-100002099 від 25 листопада 2024 року у розмірі 8000 гривень 00 копійок , яка складається з : заборгованості за основним боргом у розмірі 8000 гривень 00 копійок , судові витрати у сумі 1175 гривень 12 копійок .

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відмовити .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя С.А. Скиба