Рішення № 134039748, 12.02.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 686/24852/25

Провадження № 2/677/304/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

12.02.2026 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого-судді Шовкуна В.О.,

за участі секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красилів цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ВІН ФІНАНС») через систему «Електронний суд» звернулося до суду та просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 287180 від 29.08.2018 року у розмірі 20273,44 грн., що складається з: суми заборгованості 15490,73 грн., суми інфляційних витрат 3387,27 грн., суми 3% річних 1395,44 грн., а також просило стягнути судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимов вказує, що 29.08.2018 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту (індивідуальна частина) № 287180, в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який було підписано шляхом використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором А435722.

ТОВ «Авентус Україна» виконало умови договору, перерахувавши на рахунок відповідача кошти в розмірі 3500,00 грн., відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору.

12.04.2018 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (ТОВ «Він Фінанс) уклали договір факторингу № 1 та додаткову угоду № 2 до цього договору від 12.04.2018 року, за якими ТОВ «Авентус Україна» відступило права грошової вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачем, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Відповідно до п.2.2. договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року окрім іншого зазначено: у випадку укладання сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не змінює попередній. 18.06.2018 року уклали додаткову угоду № 2 та підписали реєстр прав вимоги до ряду боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 287180 від 29.08.2018 року, яке перейшло до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» згідно протоколу № 1706 змінене найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Аргументи учасників справи.

Представник ТОВ «ВІН ФІНАНС» подав до суду заяву, в якій вимоги позову підтримав, наполягав на їх задоволенні, справу просила розглядати за його відсутності, щодо винесення заочного рішення суду не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, жодних заяв, клопотань до суду не надіслав.

Позиція суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Короткий зміст фактичних обставин справи.

Судом встановлено, що 29.08.2018 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту (індивідуальна частина договору) № 287180, в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який підписаний електронним підписом позичальника -одноразовим ідентифікатором А435722.

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та надав відповідачці грошові кошти в сумі в сумі 3500,00 грн., строком на 30 днів. Сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (3,65% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.3.1. кредитного договору, сукупна вартість кредиту складає 103,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 3510,50 грн. (у грошовому виразі), проценти (відсотки) за користування кредитом 0,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 10,50 грн. (у грошовому виразі).

Згідно п. 1.4. кредитного договору, строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів.

Кредит надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта (п. 1.5.1 кредитного договору).

Клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень 00 копійок, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладання додаткового договору не потребується) (п. 1.6. кредитного договору).

Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 287180 від 29.08.2018 року (Графік розрахунків), дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів не пізніше 28.09.2018 року, сума кредиту 3500,00 грн., сума нарахованих процентів 10,50 грн. Разом до оплати 3510,50 грн.

Отже, кредитодавець ТОВ «Авентус Україна»» та позичальник ОСОБА_1 погодили істотні умови Кредитного договору: розмір кредиту, строк та умови кредитування, дату повернення суми кредиту, процентів та комісії, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту.

У разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язання за договором та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2. цього договору процентна ставка за користування кредитом менша 1,8 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов`язаний сплатити товариству процент за користування кредитом у розмірі 1,8 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4. цього договору. При цьому клієнт розуміє та надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.

12.04.2018 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уклали договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за плату на умовах, визначених цим договором.

18.06.2018 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уклали додаткову угоду № 2 до вищевказаного договору факторингу, якою сторони погодили викласти п. 3.1.1 і п. 3.1.2 в новій редакції, залишивши інші положення договору без змін.

У відповідності до п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в день підписання ними відвідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

На виконання вищевказаних умов договору факторингу 18.06.2018 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» підписали Реєстр прав вимог № 12, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступлене ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги, зокрема до боржника за кредитним договором № 287180.

Згідно довідки № 84/25-АГ, від 03.04.2025 року ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Він Фінанс» (до зміни найменування - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») провело розрахунки за відступлення права вимоги до позичальників ТОВ «Авентус Україна» на підстав вищевказаного договору факторингу з усіма додатковими угодами до нього.

25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» згідно протоколу № 1706 змінено найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: індивідуальною частиною договору № 287180 про надання фінансового кредиту від 29.08.2018 року, додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту № 287180 від 29.08.2018 року, розрахунком заборгованості, копією наказу про перейменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» від 25.07.2024 року, копією договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року, копією додаткової угоди № 2 договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року, формою Реєстру прав вимог Реєстр прав вимог № 12, довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 , та іншими доказами.

За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статі 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Отже, позивач довів укладення між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем кредитного договору в електронній формі, що підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор у повному обсязі виконав свої зобов`язання за вищевказаними договором, надавши кредит відповідачу ОСОБА_1 .

За умовами договору сторони погодили суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягли згоди щодо істотних умов кредитних договорів. Такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Суд встановив, що відповідач свої зобов`язання у строки, передбачені договором № 287180, щодо повернення суми кредиту та процентів за користування кредитами не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» право вимоги до відповідача. Позивач довів факт передачі права вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу, а тому позивач є належною стороною.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним Договором № 287180 від 29.08.2018 року у розмірі 20273,44 грн., що складається з: суми заборгованості 15490,73 грн., суми інфляційних витрат 3387,27 грн., суми 3% річних 1395,44 грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3387,27 грн., 3 % річних в розмірі 1395,44 грн., підлягають задоволенню, оскільки ці суми нараховані до 23.02.2022 року, тобто до запровадження в Україні воєнного стану.

Враховуючи викладене, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 287180 від 29.08.2018 року у розмірі 20273,44 грн., що складається з: суми заборгованості 15490,73 грн., суми інфляційних витрат 3387,27 грн., суми 3% річних 1395,44 грн.

Щодо заяви позивача про поновлення строку позовної давності для подання позову.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Крім того, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із позовом.

Отже позовна заява подана в межах строку позовної давності.

Розподіл судових витрат.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. судового збору.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу.

Суд встановив, що 22.03.2024 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та Адвокатське бюро «Анастасії Міньковської» в особі адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни уклали договір про надання правової допомоги № 33. Також, в матеріалах справи міститься акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 12.08.2025 року на суму 5000,00 грн., детальний опис робіт, додаткова угода до договору № 33 від 22.03.2025 року про надання правової допомоги.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що відповідач, який належним чином повідомлявся про розгляд справи судом, не скористалася своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесеної позивачем, із посиланням на неспівмірність таких витрат, а тому суд вважає їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 20273 від 29.08.2018 року у розмірі 20273,44 грн., що складається з: суми заборгованості 15490,73 грн., суми інфляційних витрат 3387,27 грн., суми 3% річних 1395,44 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи (сторони):

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ38750239;

Відповідач ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: В.О. Шовкун