Рішення № 134039330, 13.02.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/12647/24

Провадження №: 2/336/127/2026

13.02.26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Звєздової Н.С.,

при секретарі судового засідання Іванченко О.С.,

за участю позивачки ОСОБА_1 (через підсистему ВКЗ),

законного представника позивача адвоката Котова О.С. (через підсистему ВКЗ),

представника третьої особи Фугель М.І. (через підсистему ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, що виконує функції органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача адвокат Котов О.С., яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №002425 від 21.11.2019, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 20.12.2024 серії АР №1213591, звернулася з вказаним позовом до суду, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що 20 квітня 2018 року між ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя у них народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося, подружжя мало погані стосунки, постійно сварилися, оскільки відповідач мав пристрасть до алкоголю та наркотиків, з 2015 року відбував покарання у місцях позбавлення волі, а з 2019 року між подружжям припинено всі відносини. 12 липня 2021 року за рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області, шлюб було розірвано, а з 2018 року відповідач припинив виконання своїх батьківських обов`язків та жодного разу не бачився з донькою і не намагався цього зробити. 26 липня 2022 року позивач вдруге вийшла заміж, зареєструвавши шлюб з ОСОБА_5 . Позивачка зі своїм теперішнім чоловіком та донькою проживають у с. Малечковичі Львівської області, де дитина відвідує навчальний заклад. Донька в усвідомленому віці не бачила батька та не знає його. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами у творчості, станом здоров`я, не піклується про фізичний її духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які навпаки шкодять інтересам дитини, а саме залежність відповідача від алкоголю та наркотиків, притягнення його до кримінальної відповідальності за наркотики та розбій. Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивачки.

На підставі наведеного, виходячи з інтересів дитини, з підстав, передбачених ст.19, 150, 155, 164-166 СК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», позивачка просить задовольнити вище вказаний позов.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2024 справу передано в провадження судді Звєздової Н.С.

23.12.2024 судом на виконання вимог ст.187 ЦПК України було здійснено запит з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідь на який надійшла 26.12.2024.

Ухвалою суду від 06.01.2025 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засіданні.

Витребувано з Виконавчого комітету Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, що виконує функції органу опіки та піклування, висновок щодо розв`язання спору, а саме щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.02.2025 до суду надійшов висновок Виконавчого комітету Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, що виконує функції органу опіки та піклування, №88 від 04.02.2025 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Відповідачем відзив на позов не подано.

Ухвалою суду від 01.05.2025 закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засідання позивачка підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснила, що її колишній чоловік жодним чином не підтримує зв`язок з донькою, не цікавиться її життям, донька майже не пам`ятає його, оскільки останній раз дитина бачила батька коли їй було 4 роки. Окрім того, відповідач зловживає алкоголем та наркотиками, що підтверджується відповідним відеозаписом.

Відповідач, згідно ст.128 ЦПК України, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась. Причини неявки суду не повідомила. Заяви про розгляд справи без його участі та заперечення не надав.

Представник третьої особи - в судовому засіданні підтримав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відносно відповідача щодо доньки з підстав, викладених у ньому.

В судовому засіданні, в якості свідка, була допитана ОСОБА_6 , яка є хрещеною неповнолітньої ОСОБА_3 та подругою позивачки, яка пояснила суду, що відповідачка та позивач почали проживати разом у 2015 році. У них народилась донька ОСОБА_7 . Відповідач постійно погрожував позивачці, він систематично вживав наркотики. Відповідач декілька разів присилав позивачці відео, де він вживає наркотичні засоби. Відповідач жодним чином не допомагає позивачці з донькою, не цікавиться її здоров`ям, не допомагає фінансово, з донькою взагалі не спілкується.

В судовому засіданні, в якості свідка, була допитана ОСОБА_8 , яка є тіткою позивачки, яка пояснила суду, що відповідача не бачила приблизно 6 років. Відповідач не спілкується ані з позивачкою, ані з донькою ОСОБА_7 , жодним чином не допомагає їм. Вона ніколи не чула, щоб ОСОБА_7 щось розповідала про батька. Знає, що відповідач відбував покарання у вигляді 10 років позбавлення волі, він вживає наркотики.

В судовому засіданні була допитана неповнолітня ОСОБА_9 , 2015 року народження, яка пояснила суду, що майже не пам`ятає свого батька, оскільки останній раз бачила його, коли їй було 4 роки. Він не виходить на зв`язок, не спілкується з нею, жодним чином не допомагає. Іншої інформації суд не зміг з`ясувати у дитини через її емоційний стан, оскільки дитина дуже нервувала та розплакалась в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Сторони не заперечували щодо постановлення заочного рішення по справі.

Заслухавши пояснення сторін, свідків та неповнолітньої дитини, розглянувши позовну заяву, з`ясувавши правовідносини між сторонами та перевіривши їх наявними доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких встановлених судом фактичних обставинах справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12.07.2021 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується відповідним рішенням суду (справа №332/396/21).

Від спільного подружнього життя у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області зроблено відповідний актовий запис № 181 та видано свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки, виданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Пустомитівської міської ради вбачається, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує лікаря у супроводі матері ОСОБА_1 .

Відповідно до акту обстеження за місцем проживання/реєстрації громадян Солонківської сільської ради від 13.08.2024 позивачка разом з донькою ОСОБА_10 та іншими членами сім`ї проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно дослідженого в судовому засіданні відеозапису судом вбачається, що відповідач ОСОБА_2 вживає наркотичні засоби.

Виконавчий комітет Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, що виконує функції органу опіки та піклування, дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої ВРУ 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (Заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за ст.8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (п. 100, Справа "Мамчур проти України" від 16.07.2015, №10383/09).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об`єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.

При цьому, згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частинами 8-9 ст. 7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За нормами ч.1-5 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч.1, 2, 4 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За змістом п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Як передбачено ч.2,3 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених п.2, 4 і 5 ч.1 цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Ст.165 СК України врегульовано, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Крім того, згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Як передбачено ч.1 ст.12 вказаного закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Суд враховує й роз`яснення, наведені у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків у цій справі знайшло своє підтвердження, адже відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяю засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.

Таким чином, матеріали справи містять достатню сукупність доказів, які підтверджують доводи позивачки про невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо виховання та забезпечення життєвих потреб дитини.

За таких обставин, враховуючи інтереси дитини, беручи до уваги всі належні, допустимі та достатні докази, у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, висновок органу опіки та піклування, показання свідків, думку неповнолітньої дитини та інші докази, суд вважає за доцільне задовольнити позов у повному обсязі.

На переконання суду це рішення в повній мірі відповідає інтересам дитини, враховуючи тривале невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по вихованню, розвитку, навчанню та забезпеченню доньки.

Таким чином, за результатами розгляду справи, встановивши фактичні обставини справи, взявши до уваги та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості та достатності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат такі витрати стягуються з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7,10, 12-13, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, що виконує функції органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 2 422,40 грн.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини - до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Реквізити сторін:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання (зареєстроване відповідно до позовної заяви): АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_3 .

Третя особа: Виконавчий комітет Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, що виконує функції органу опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04369699, місцезнаходження: 81131, Львівська область, Львівський район, село Солонка, вул. Центральна, 3.

Суддя: Н.С. Звєздова