Рішення № 134037828, 12.02.2026, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 339/510/25

Провадження № 2/339/63/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(з а о ч н е)

12 лютого 2026 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Кілик М.П.,

за участю секретаря судового засідання Ганчар Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТОВ «Бізпозика») Мишевська Н.М. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 487394-КС-002 про надання кредиту від 06.07.2024, що становить 18 034,06 грн та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 5 000 грн; суми прострочених платежів з процентів 12 284,06 грн; суми прострочених платежів за комісією 750 грн.

У обґрунтування позовних вимог представник зазначила, що 06.07.2024 шляхом обміну електронними повідомленнями між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Договір №487394-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». 06.07.2024 ТОВ «Бізпозика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 487394-КС-002 про надання кредиту. Того ж дня відповідач прийняла пропозицію щодо укладення кредитного договору, на умовах визначених офертою. Позивач направив на зазначений відповідачем номер телефону одноразовий ідентифікатор, котрий боржником було введено/відправлено. Позивач ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконав, надав відповідачу грошові кошти у визначеному договором розмірі - 5 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Відповідач зобов`язався повернути кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, тому позивач просить суд стягнути заборгованість за договором в судовому порядку.

Ухвалою судді від 08 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, також задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ «Ощадбанк» інформацію, що містить банківську таємницю (щодо належності банківської картки відповідачу та надання виписки про рух коштів по рахунку). Витребувані документи надійшли на адресу суду 04.02.2026.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не прибула, про дату, час та місце судових засідань була належно повідомлена, що підтверджується розписками про особисте отримання судових повісток; правом на подачу відзиву не скористалася, причин своєї неявки не повідомила.

Враховуючи повторну неявку відповідача в судові засідання та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, суд відповідно до вимог ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У частині ч.2 ст.639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, вказаний Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст.3 даного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин 3, 6, 8 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до змісту ч.7 ст.11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому, зокрема, Цивільним кодексом України, іншими актами законодавства.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції: якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд установив, що 06 липня 2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №487394-КС-002 про надання кредиту. Договір укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений на зазначений відповідачем номер телефону, 06 липня 2024 року в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.19-23).

Вказаний договір укладено через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.Передумовою укладення договору була пропозиція ТОВ «БІЗПОЗИКА» від 06 липня 2024 року, адресована ОСОБА_1 , укласти договір №487394-КС-002 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому законом України «Про електронну комерцію» (а.с.24-28).

Того ж дня ОСОБА_1 з умовами пропозиції (оферти) щодо укладення кредитного договору ознайомилася та прийняла їх, підписавши «Прийняття пропозиції» електронним підписом одноразовим ідентифікатором, при цьому, відповідач вказала дані свого паспорту, номеру мобільного телефону, номеру платіжного засобу №4790-72…6305 (а.с.29-33).

Відповідно до копії паспорта споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 06.07.2024, перед укладенням договору відповідач була ознайомлена з інформацією про умови кредитування, підтвердила отримання нею всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації (а.с.16-18).

Послідовність вказаних дій підтверджується також візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту №487394-КС-002 (а.с.34).

Отже 06.07.2024 сторони уклали в електронній формі кредитний договір№487394-КС-002, який підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, розмір та порядок нарахування комісії з зазначенням послуги, за яку вона нараховується, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Зокрема на підставі укладеного договору відповідачу надано кредит на таких умовах:розмір кредиту: 5 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності. Строк, на який надається кредит, становить 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,5%, фіксована. Знижена процентна ставка: в день 1,14462815, фіксована. Комісія за видачу кредиту: 750 грн. Строк дії договору, дата повернення кредиту: 21.12.2024. Денна процентна ставка 1,16%. Мета отримання кредиту: для придбання товарів для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, кредит є споживчим (п.2 Договору). Нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів та до закінчення строку дії Договору (п.3.2.2 Договору). При цьому, позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», до закінчення строку дії договору (п. 2.1, п.4.2.3 Договору).

Відповідно до довідки ТОВ «ПрофітГід»: ТОВ «Бізпозика» перерахувало 06.07.2024 на картку № НОМЕР_1 …6305 платіж в розмірі 5000 грн відповідно до кредитного договору №487394-КС-002 від 06.07.2024 (а.с.35 зворот).

З інформації АТ «Ощадбанк», яка була надана суду на виконання ухвали від 08.01.2026, вбачається, що власником картки №4790-72…6305 в банку є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 (а.с.84). З виписки по вказаному рахунку вбачається, що 07.07.2024 на вказаний номер картки було здійснено один переказ коштів в сумі 5 000 грн (а.с.85).

Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в розмірі 5 000 грн шляхом перерахування коштів на платіжну карту відповідача.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором №487394-КС-002 від 06.07.2024 про надання кредиту станом на 05 грудня 2025 року в загальну заборгованість ОСОБА_1 в сумі 18 034,06 грн входить:сума прострочених платежів по тілу кредиту 5 000 грн; сума прострочених платежів з процентів 12 284,06 грн; сума прострочених платежів за комісією 750 грн, які позивач просить стягнути з відповідача (а.с.11-14).

Вказану заборгованість нараховано в межах строку кредитування (до 21.12.2024).

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед ТОВ «БІЗПОЗИКА» з повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, крім норм Цивільного кодексу України (ЦК України), Закону України «Про електронну комерцію» підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування».

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст.526, 530 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст.1054 ЦК України).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в розмірі 5 000 грн, шляхом перерахування коштів на платіжну карту.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконала. Зокрема, з виписки щодо руху коштів по рахунку за період 06.07.2024-21.12.2024, наданої на виконання ухвали суду АТ «Ощадбанк», за належним позивачу рахунком, який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки №4790-72…6305, на який позивачем 06.07.2024 здійснено перерахування коштів у сумі 5 000 грн, встановлено, що відповідач фактично отримала вказані кошти, користувалася ними, проте належно не виконала зобов`язання з повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними та комісії, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за Договором №487394-КС-002 від 06.07.2024.

Щодо розміру заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідачки, суд зазначає наступне.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за кредитом за договором №487394-КС-002 від 06.07.2024 здійснювалось кредитором за період з 06.07.2024 по 27.07.2024 із застосуванням зниженої процентної ставки у розмірі 1,14462815 % в день, за період з 28.07.2024 по 21.12.2024 із застосуванням процентної ставки у розмірі 1,5 % в день.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Так, Законом України №3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24.12.2023, внесено зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», та доповнено її частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказаним Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, в якому передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів -2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Таким чином, нормами Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що при укладенні договорів про споживчий кредит максимальна денна процентна ставка 2,5% застосовується до 22.04.2024, 1,5% - до 20.08.2024, а з 21.08.2024 діє процентна ставка 1%.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, який підлягає до стягнення з відповідачки за договором № №487394-КС-002 від 06.07.2024 становить: 9209,06 грн, з яких: 1259,06 грн - проценти за період з 06.07.2024 по 27.07.2024 (5000 грн тіло кредиту х 1,14462815 % х 22 дні), 1800 грн - проценти за період з 28.07.2024 по 20.08.2024 (5000 грн тіло кредиту х 1,5 % х 24 дні), 6150 грн - проценти за період з 21.08.2024 по 21.12.2024 (5000 грн тіло кредиту х 1 % х 123 дні).

При цьому, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не здійснювала платежів на погашення заборгованості. Інших доказів погашення відповідачем заборгованості матеріали справи не містять. Відповідач не скористалася процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази для підтвердження належного виконання договірних зобов`язань.

Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за договором №487394-КС-002, зокрема, по тілу кредиту в розмірі 5000 грн, процентів за користування кредитом в розмірі 9209,06 грн, комісії в розмірі 750 грн, всього 14959,06 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підстави для стягнення з відповідача решти 3075 грн нарахованих відсотків відсутні, оскільки такі нараховані позивачем понад гранично допустимі законом ставки, з порушенням норм Закону України «Про споживче кредитування». У цій частині вимоги позивача не ґрунтуються на законі й не підлягають задоволенню. Нарахування процентів за договором споживчого кредиту, які є завищеними, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509, частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору). Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову, - з відповідача підлягає стягненню в користь позивача оплачений судовий збір в сумі 2009,35 грн (14959,06 грн х 2422,40 грн / 18034,06 грн).

Керуючись ст.ст.13, 19, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором №487394-КС-002 про надання кредиту від 06 липня 2024 року в сумі 14959 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 06 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2009 (дві тисячі дев`ять) гривень 35 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання/місцезнаходження:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239;

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання:АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 12 лютого 2026 року.

Суддя: М.П.Кілик