Рішення № 134033631, 20.01.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1685/25

2/950/76/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

з участю секретаря - Гладкової С.В., представика позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Миколаївської селищної ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідачки, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони перебували у шлюбі, в якому у них народився син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб був розірваний 29.01.2013 року. З кінця 2017 року дитина фактично проживає з батьком - ОСОБА_2 та фактично перебуває на його утриманні. Він сам займається вихованням сина. Рішенням Лебединського районного суду від 09.08.2023 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком та припинено стягнення з нього аліментів, оскільки відповідачка вела аморальний спосіб життя, не піклувалася про сина, зловживала спиртними напоями. На даний час відповідачка не підтримує з дитиною ніякого контакту, не цікавиться його життям, здоров`ям, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування лікування, медичного догляду. Тому представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом, просить ухвалити рішення яким позбавити ОСОБА_5 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути судові витрати у справі.

В судове засідання позивач не з`явився надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні ствердила позовні вимоги в повному обсязі просила їх задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 . З кінця 2017 року син проживає разом з батьком, який його забезпечує, тобто дитина перебуває на повному утриманні у батька. Відповідачка ОСОБА_5 сином не цікавиться, не підтримує з ним ніякого контакту, не приймає участі в його утриманні. Місце її знаходження невідоме.

Відповідачка про день, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, в тому числі і шляхом розміщення оголошень на сайті лебединського районного суду Сумської області, але у судові засідання жодного разу не з`являлись, про причину своєї неявки суд не повідомила, клопотань, про розгляд справи у її відсутності не надавали.

Представник Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 .

Представник Служби у справах дітей Миколаївської селищної ради в судове засідання також не з`явилася. Надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги ОСОБА_2 підтримує в повному обсязі.

В судовому засідані встановлені факти та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , який рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 29.01.2013 року розірвано.

Сторони мають спільного сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджено копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Лебединського районного суду Сумської області (справа №950/498/23) від 09.08.2023 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 . Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6 .

З 2017 року по даний час відповідачка взагалі не цікавиться життям сина, не телефонує, не відвідує його, будь-яких контактів ані з позивачем, ані з дитиною не підтримує. Жодних коштів на утримання сина не надає, подарунків не дарує.

Факт того, що утриманням та вихованням ОСОБА_7 займається батько - ОСОБА_2 , а мати - ОСОБА_5 не проявляє до сина жодного інтересу підтверджується наступними доказами:

- довідкою старости старостинського округу №2 виконкому Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області від 02.06.2025 року, в якій звзначено, що ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_2 . Мати не бере участі у вихованні дитини та утриманні. Батько самостійно виховує та утримує дитину; - - довідкою КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа» №246 від 03.06.2025 року, згідно якої ОСОБА_4 навчається у вказаному закладі з 2021/2022 року навчального року. Батько ОСОБА_2 займається вихованням сина, допомагає дитині у навчанні, цікавиться його успішністю. Постійно підтримує зв`язок з педагогами закладу. Мати участі у вихованні дитини не приймає, з працівниками закладу зв`язку не підтримує, навчанням не цікавиться;

- декларацією №0001-2М40-Е9А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу пацієнту ОСОБА_4 , в якій законним представником дитини вказаний батько ОСОБА_2 ;

Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що вона дружина позивача, вони прожиають всі разом. Повідомила, що у ОСОБА_6 окрема кімната, він забезпечений усім необхідним. В них добрі дружні відносини. ЇЇ чоловік - ОСОБА_2 піклується про сина, він маму свою навіть не пам`ятає, оскільки він її не бачив близько 10 років. Свідок повідомила, що вона бачила колись давно ОСОБА_9 , але наразі вона жодного разу не приїздила до ОСОБА_6 , не телефонувала йому, вона не цікавиться його життям і не приймає ніякою участі в його утриманні.

Свідок ОСОБА_10 , повідомила, що вона дружина брата позивача ОСОБА_2 . Знає його з 2006 року а також його колишню дружину - ОСОБА_9 . З 2015 року вона її не бачила. Після розлучення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , сина ОСОБА_11 відвезла до батьків в м. Лебедин. Коли сторони були в шлюбі ОСОБА_12 була нормальна мати, піклувалася про сина. Однак, після розлучення, вона стала влаштовувати своє особисте життя і син їй почав заважати. Назар жив у баба з дідом до тих пір поки не померла його баба - мати відповідачки, це було в 2017 році. Після цього ОСОБА_2 забрав сина до себе і вони проживають разом, однією сім`єю. ОСОБА_13 піклується про сина, він гарний батько, в них добрі родинні відносини. Назар про свою матір ніколи не згадує, де вона знаходиться ніхто не знає. В неї живий батько, намагалися її знайти через батька, однак він сказав, що не знає де вона.

Органом опіки та піклування Миколаївської селищної ради розглянуто та вивчено матеріали щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вивчивши всі матеріли, дійшли висновку, що доцільно позбавити ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідачки до своїх батьківських обов`язків. Відповідачкою свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні сина повністю відсутня, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні ст. 164 СК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Ви ховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 164 СК мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківський прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав це насамперед спосіб захисту інтересів дитини.

Зазначені обставини у позовній заяві, у відповідності з п.2, ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав (вказана позиція також добре описана в постанові Верховного суду у справі № 520/8264/19 від 26.04.2022).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по- перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

У відповідності з ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» факт ухилення від виховання може бути підтверджено наведеними доказами.

З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, оскільки відповідачка не спілкується з дитиною, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, не приймає участі в її утриманні та вихованні, не піклується про неї вважаємо за необхідне вирішити питання про позбавлення Відповідачки батьківських прав.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідачка за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого неповнолітнього сина, без поважних причин залишивши його без материнської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачем доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідачку батьківських прав.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 тривалий час не займається вихованням та розвитком дитини, не піклується про його здоров`я, духовний та моральний розвиток, не має виховного впливу на сина, не сприяє у здобутті освіти та підготовці його для самостійного життя, нехтуючи при цьому та ухиляючись від своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню дитини, суд вважає за доцільне позбавити її батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачем понесені і документально підтверджені судові витрати у розмірі 1211,20 грн., які на підставі ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 150, 164, 165 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

Ухвалив:

Позов ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Миколаївської селищної ради про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої - АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 судові витрати у справі - сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Роман БАКЛАНОВ