Рішення № 134028519, 06.02.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1881/25

Провадження № 2/131/673/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого - судді Марчук В.І.

при секретарі судового засідання Яременко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

14.11.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (надалі ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ») через систему «Електронний суд» звернулося до Іллінецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №4405942 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним 21 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , у розмірі 40400,00 грн. та судових витрат по справі.

В обгрунтування позову вказано, що 21.02.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір № 4405942 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту кредит; сума кредиту складає 2000 грн.; строк кредиту 365 днів: з 21.02.2024 року по 20.02.2025 року; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 5 днів.

На пільговий строк 5 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 2,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до реквізитів Договору № 4405942 від 21.02.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «97676».

Умовами договору визначено, що ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» має право самостійно визначати умови та порядок надання послуг з виконання платежів, в тому числі обирати систему переказу коштів.

За інформацією в листі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», відповідно до зазначеного договору № 4405942 від 21.02.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 2000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 . В подальшому, позичальником було підписано додатковий договір від 22.02.2024 р. та відповідно кошти у розмірі 2000,00грн. від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на картку споживача. Таким чином, позивач свої обов`язки за кредитним договором виконав, перерахував на користь відповідача суму кредитних коштів, обумовлено договором.

Відповідач належним чином обов`язки не виконував у зв`язку із чим, утворилась заборгованість за даним кредитним договором. За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4405942 від 21.02.2024 року у період з 21.02.2024 року по 23.09.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 21500 грн.

23.09.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено Договір факторингу № 23/09/2024, у відповідності до умов якого до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4405942 від 21.02.2024 року та загальна сума заборгованості склала 27500,00 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 4000,00 грн., заборгованості за процентами 21500,00 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 2000 грн.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 23.09.2024 року № 23/09/2024, строк дії Договору № 4405942 від 21.02.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 24.09.2024 року донараховано відсотки за (149 календарних днів). 4000 грн. * 2,5 % = 100 грн.* 149 календарних дні = 14900 грн. відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», ні на рахунки первісного кредитора.

Фактично, таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4405942 від 21.02.2024 року загальною сумою 40400,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 4000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 21500,00 грн. та 14900 грн. - відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

За вказаних підстав, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 4405942 від 21.02.2024 року в розмірі 40400,00 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40рн. та 10000,00грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання. Копія позовної заяви з додатками направлена відповідачу стороною позивача.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 15 січня 2026 року за клопотання представника позивача витребувано у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» докази.

Представник позивача, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав. Крім того, в позовній заяві просив розгляд справи провести за відсутності сторони позивача, позов задовольнити, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі суду про відкриття провадження від 18 листопада 2025 року строк, про причини своєї неявки не повідомив. Тому, відповідно до ст.280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, проводить заочний розгляд справи.

Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, п.4 ч.8 ст.128, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що відповідно до положень ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 21.02.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено Договір № 4405942 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІТС Товариства.

Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 2000,00 гривень. Строк кредитування 365 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 5 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредиту 660517,49% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 20250,00грн.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 . Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту:21.02.2024 року або 22.02.2024 року. (п.п.2.1, 2.2)

Вказаний вище договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 97676.

До вказаного вище договору позивачем також надано до суду Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит; Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» у редакції з 21.11.2023р. та інформаційні повідомлення про згоду на передачу персональних даних, за електронним підписом відповідача.

Крім того, позивачем надано паспорти споживчого кредиту до договору в якому зазначено, зокрема, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

22.02.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено Додатковий договір до Договору № 4405942 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.01.2024 року, згідно з умовами якого Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту, яка надається згідно Сума кредиту, яка надається згідно з цим Додатковим договором складає 2 000,00грн.

Даним Додатковим договором внесено зміни у п.1.2. Договору та викладено його у наступній редакції: «1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 4 000,00 гривень.» Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 5 днів. 1.4. Сума кредиту на дату укладення цього Додаткового договору, з урахуванням платежів, здійснених Клієнтом за Договором, складає: 4 000,00 гривень. 1.5. Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 Договору. 1.6. За користуванням кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п.1.4 Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 2.493%.1.7. З врахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. Додаткового договору) визначити, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Додаткового договору складає: 1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк кредиту 602 552,99% річних. 1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 602 552,99% річних. 1.8. З врахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. Додаткового договору) орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Додаткового договору складає: 1.8.1. за стандартною ставкою 40 400,00 грн. 1.8.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 40 400,00 грн.

Сторони погодили, що в зв`язку зі зміною суми кредиту відповідно до пунктів 1.2 та 1.3. цього Додаткового договору здійснюється коригування зобов`язань Клієнта за Договором, про що складається новий Графік платежів за Договором (Додаток №1), що є невід`ємним Додатком до даного Додаткового договору. Оновлений Графік відображає актуальний стан розрахунків/платежів/заборгованості за Договором на дату укладення даного Додаткового договору. Новий Графік платежів Товариство розміщує в Особистому кабінеті та/або направляє на електронну адресу Клієнта, що вказана в Договорі або цьому Додатковому договорі, або окремо повідомлена Клієнтом Товариству в порядку, передбаченому Договором.

Товариство протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Додаткового договору надає кредит (додаткову суму) у безготівковій формі шляхом перерахування коштів додаткової суми кредиту за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Дати надання додаткової суми кредиту: 22.02.2024 або 23.02.2024. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахування коштів не у день укладання Додаткового договору, а в наступні календарні дні, Графік платежів підлягає відповідному коригуванню. Новий Графік платежів Товариство розміщує в Особистому кабінеті та/або направляє на електронну адресу Клієнта.

Вказаний вище Додатковий договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 21129.

Як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу, позивачем надано до суду інформаційні довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №№2021-0310, 2022-0310 від 03.10.2024 року, в яких зазначено, зокрема, що на підставі укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 (який також долучено позивачем до свого позову), було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 21.02.2024 02:19:08 на суму 2000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 346243499, призначення платежу: Зарахування 2000 грн. на карту НОМЕР_1 , та 22.02.2024 11:19:22 на суму 2000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 346857876, призначення платежу: Зарахування 2000 грн. на карту НОМЕР_1 .

Крім того, згідно повідомлення АТ КБ «УНІВЕРСАЛ БАНК» №БТ/Е-3710 від 04.02.2026 року підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 , відповідача по справі, емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 21.02.2024 року було зараховано кошти у розмірі 2000,00 грн. за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та 22.02.2024 року було зараховано кошти у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, підготовленого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за кредитним договором №4405942 від 21.02.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 23.09.2024, заборгованість відповідача становила 27500,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 21500,00 грн. та 2000,00грн. заборгованість за штрафними санкціями.

23.09.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було укладено Договір факторингу №23/09/2024 відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (пункти 1.1, 1.2 Договору факторингу).

Також, 23.09.2024 було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 до позивача від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перейшло право вимоги за договором №4405942. Заборгованість відповідача станом на момент переходу прав вимоги становила 27500 грн. і складалась із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн., заборгованості за процентами у розмірі 21500,00 грн. та заборгованості за штрафами 2000,00грн.

Також, як слідує з розрахунку заборгованості за договором № 4405942 про надання споживчого кредиту від 21.02.2024 року за 149 календарний день (період з 24.09.2024 року по 19.02.2025 року) ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» після відступлення права вимоги здійснило нарахування відсотків в розмірі 14900,00 грн.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як зазначено в правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21), з урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Крім того, без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі№640/7029/19.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт укладення між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №4405942, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 97676 та Додаткового договору до нього, який підписаний одноразовим ідентифікатором 21129, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №94-308цс18), згідно яких у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується. Отже, долучений до справи договір факторингу є чинними, його дійсність ніким не оспорена, а тому він підлягає до виконання.

Судом також враховано те, що учасниками спірних правовідносин, за виключенням відповідача, є фінансові, а не банківські установи, нормативно-правове регулювання діяльності яких має свої особливості, зокрема, що стосується вимог до первинної документації. Так, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не є банком, а тому не відкриває позичальнику рахунок, а лише здійснює перерахування кредитних коштів на вже існуючий рахунок позичальника у банківській установі.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17, від 25 липня 2024 року справі №500/6150/14).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №463/9914/20).

Суд вважає встановленим факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором, а також факт неповернення отриманих кредитних коштів кредитодавцю у порядку та строки, визначені договором.

Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини та враховуючи те, що договір кредиту, встановлює обов`язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення позики, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним вище договором кредиту у загальному розмірі 40400,00 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на спростування вказаних обставин, а також доказів погашення заборгованості первинному або новому кредитору.

Таким чином, оскільки на день звернення позивача до суду зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, тому позивач, до якого перейшло право вимоги за договором факторингу, на законних підставах має право вимагати сплати заборгованості.

Суд бере до уваги, що умовами договору чітко визначено обов`язок позичальника сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, розмір відсотків, строки повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, такі правочини, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створюють презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договори, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковими для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22, зазначає наступне.

Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Із аналізу зазначених вище норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При цьому, наведена вище стаття є нормою процесуального права, не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження №12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

З огляду на викладене, враховуючи, що в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває на момент вирішення даного спору, а також те, що ухвалення рішення в цій частині є правом суду та позивачем не обґрунтовано доцільності застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення правової допомоги суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, 01.08.2024 між адвокатом Дідухом Є.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А.

У розділі 3 вказаного вище договору передбачено, що вартість послуг виконавця визначається у актах наданих послуг по домовленості. Вартість послуг виконавця, що були надані замовнику та не вказані у п.3.1 Договору визначаються сторонами у актах наданих послуг та рахунках на оплату.

До вказаного вище договору позивачем також долучено: заявку № 4405942 на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А, в якій сторони погодили види робіт (наданих послуг) із зазначенням витраченого часу та вартості наданих послуг; детальний опис (наданих послуг) №4405942 від 03.11.2025; рахунок на оплату №4405942 -2025 від 03 листопада 2025 року; акт № 4405942 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 01/08/2024-А від 03.11.2025 року, відповідно до яких витрати на професійну правничу допомогу склали 10000,00грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у своїй постанові від 28.09.2023 у справі 686/31892/19 (провадження 61-4683св23).

Також, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу при задоволенні позову звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України такі витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, ціни позову, розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, виходячи з конкретних обставин даної справи та те що дана категорія справ не є складною і з даного питання є установлена судова практика, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. є значно завищеними та недостатньо обґрунтованими.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, суд визначає вартість наданих юридичних послуг в розмірі 6000,00 гривень, що відповідає критеріям розумності та співмірності.

Керуючись ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1752 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274-280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2) заборгованість за Договором №4405942 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеним 21 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 , у розмірі 40400,00 грн. /сорок тисяч чотириста гривень/.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 2422,40 грн. /дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок / витрат по оплаті судового збору та 6000,00грн. /шість тисяч гривень/ витрат на правову допомогу.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11 лютого 2026 року.

Повне найменування сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», місцезнаходження: 03045, м. Київ вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896;

відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК