Рішення № 13402421, 24.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.10 Справа№ 7/202

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача приватного підприємства «Мієр»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 75278,96грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Король М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача Яцишин О.В., Піта Я.І., довіреності в матеріалах справи;

посадова особа в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України ОСОБА_4

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «Мієр»про стягнення заборгованості; ціна позову: 74099,10грн., в тому числі 71022,75грн. основного боргу, 2485,80грн. інфляційних нарахувань, 945,67грн. 3% річних за невиконання зобовязання. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 19.11.2010р., Позивач просить стягнути з Відповідача 75278,96грн. заборгованості, в тому числі 71022,75грн. основного боргу, 3267,04грн. інфляційних нарахувань, 989,17грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, фіскальним поштовим чеком №7553 від 26.10.2010р., платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, листом Позивача Відповідачу від 11.05.2010р., накладними від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р., витягом про включення Відповідача в ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Позивача, ст.ст.11, 509, 526, 530, 625, 626, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 12, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/202(10) від 05.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10год. 40хв. 23.11.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/202(10) від 29.11.2010р. В судових засіданнях 23.11.2010р., 26.11.2010р., 22.12.2010р. та 24.12.2010р. оголошувались перерви.

В судових засіданнях 29.11.2010р. (за ініціативою суду) та на 15год. 00хв. 24.12.2010р. (за клопотанням представника Відповідача) здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Представникам Сторін оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції гсоподарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення представників про оголошення ухвали), зазначалось, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Позивач в судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи Позивачем подано наступні документи: копію виписки по рахунку Позивача за 27.05.2010р.; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копії довідок про включення Сторін в ЄДРПОУ станом на 18.11.2010р.; пояснення від 24.12.2010р.

Також, 23.11.2010р. в судовому засіданні Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, Позивач просить стягнути з Відповідача 75278,96грн. заборгованості, в тому числі 71022,75грн. основного боргу, 3267,04грн. інфляційних нарахувань, 989,17грн. 3% річних. До заяви додано квитанцію про здійснення доплати державного мита, фіскальні поштові чеки №№1024 та 1025 від 19.11.2010р.

Крім того, 29.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Позивача про долучення до матеріалів справи копій наступних документів: накладних №31/05 від 31.05.2007р., ; №04/06 від 04.06.2007р., №22/06 від 22.06.2007р., №30/08 від 30.08.2007р., №13/09 від 13.09.2007р., №33/01 від 31.01.2007р., №06/02 від 06.02.2007р., №26/02 від 26.02.2007р. Зазначені документи долучено до матеріалів справи. В клопотанні також зазначено, що дані накладні підписані посадовими особами Відповідача без зазначення їх прізвища, тобто так само, як і накладні від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р.

Також, 26.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло пояснення Позивача, в якому, зокрема, з приводу поданого Відповідачем відзиву зазначає, що доводи Відповідача про те, що вказаного у накладних від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р. товару не отримував, оскільки: у вказаних накладних біля підпису особи, що прийняла товар, немає їїї прізвища, і тому неможливо встановити хто саме прийняв товар; а також, що в накладних немає порядкового номеру, внесено виправлення стосовно ціни товару, дата накладної та відтиск печатки є дуже слабкими та нечіткими, спростовуються наступним.

Так, на оригіналах накладних міститься чіткий відтиск печатки, дата та підпис уповноваженої особи.

Крім того, у 2006-2007р.р. Позивач здійснював поставки Відповідачу по накладних, які аналогічні з даними накладними. Відповідач за поставлений товар у 2006-2007р. розрахувався.

Також, виправлення, наявне у накладній від 14.11.2008р., стосується ціни за кілограм поставленої макулатури, та не змінює загальної суми поставленої макулатури, тому таке виправлення не можна вважати підставою непоставки товару.

Щодо посилання Відповідача у відзиві на договір поставки макулатури №26/01-3 від 26.01.2007р., то Позивач зазначила, що даний договір припинив свою дію на момент здійснення поставок 27.10.2008р. та 14.11.2008р.

23.12.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Позивача про ознайомлення з матеріалами справи та виготовлення копій документів. Проте, для ознайомлення з матеріалами справ из моменту подання клопотання по час вирішення спору Позивач не зявилась.

Представники Відповідача в судове засідання зявились, протии позову заперечили повністю.

Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано суду наступні документи: копії довіреностей на право здійснення представництва; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копії свідоцтва про державну реєстрацію та довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ; копію витягу з журналу вхідної кореспонденції Відповідача за 2010р.; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; примірник акту звірки взаємних розрахунків, підписаний представником Відповідача; копії особових карток обліку кадрів Відповідача на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, заяв ОСОБА_5 про прийом та звільнення з роботи; копію наказу Відповідача №12/1 від 27.10.2009р.

Також, Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Відповідач просить відмовити в позові повністю з наступних підстав.

Так, Відповідач зазначає, що єдиними доказами, якими Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, є накладні від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р., однак вказані накладні не відповідають дійсності, вказаного товару Відповідач не отримував. Відповідач також зазначає, що в обидвох накладних біля підпису особи, яка приймала товар, немає її прізвища, отже, неможливо встановити хто саме приймав товар. Також, підписи на обидвох накладних різняться, незважаючи на те, що товар приймав головний бухгалтер Відповідача. Також, Відповідач зазначає, що у накладній від 14.11.2010р. внесено виправлення стосовно ціни товару, відтиски печаток та дати складання накладних нечіткі; при цьому Відповідач наводить зміст ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п.4.1, 4.2, 4.4 Наказу Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та стверджує, що виправлення в накладній від 14.11.2008р. здійснене з порушенням вимог законодавства України. Також, Відповідач зазначає, що укладений між Сторонами договір №26/01-3 від 26.01.2007р. (далі Договір) припинив свою дію 31.12.2007р. Крім того, Відповідач зазначає, що в силу п.п.1.1, 3.4 Договору, замовлення на поставку макулатури Відповідач не надавав, Позивач такі замовлення суду не представив, отже, Позивач, на думку Відповідача, виходячи з наведеного, не міг у 2008р. постачати Відповідачу макулатуру. Також, Відповідач посилається на п.4.4 Договору (2007р.), та зазначає, що в порушення даних вимог Договору Позивачем не надано суду документів, які б підтверджували якість макулатури. Крім того, посилаючись на п.4.3 Договору, Відповідач зазначає, що Позивачем не представлено заключення комірника покупця.

29.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про долучення до матеріалів справи копій наступних документів: накладних №13 від 06.10.2008р., №14 від 22.10.2008р., №30/04 від 30.04.2007р., №05/05 від 05.05.2007р., №09/05 від 07.05.2007р., №31/05 від 31.05.2007р., №04/06 від 04.06.2007р., №22/06 від 22.06.2010р., №30/08 від 30.08.2007р.; наказів Відповідача №46-к від 20.04.2007р., №2 від 10.01.2007р., №24 від 09.08.2008р.; заяв ОСОБА_4 від 20.04.2010р. та від 14.05.2010р.; видаткових накладних від 03.11.2008р., 21.11.2008р., 28.11.2008р., 13.10.2008р., 15.10.2008р., 20.10.2008р., 09.06.2008р., 08.07.2008р., 23.07.2008р., 13.10.2008р., 15.10.2008р., 22.04.2008р. Копії зазначених документів долучено до матеріалів справи.

Також, 24.12.2010р. представником Відповідача подано суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Відповідно до запису на третій сторінці обкладинки, представник Відповідача з матеріалами справи ознайомився.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/202 від 29.11.2010р. викликано в судове засідання для дачі пояснень в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України посадових осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Викликана в судове засідання в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України ОСОБА_5 пояснила наступне.

Так, у ПП «Мієр»вона працювала з 16.03.2007р. (наказ №29-к від 16.03.2007р.) по 07.05.2009р. (наказ №16-к від 07.05.2009р.) на посаді начальника лабораторії. В її обовязки входило слідкувати за якістю макулатури, яка поступала Відповідачу, та за якійстю готової продукції, яка виготовлялась на картоноробній машині.

Приватний підприємець ОСОБА_1 привозила макулатуру Відповідачу, в тому числі у листопаді та жовтні 2008р. Макулатура зважувалась ОСОБА_4, записувалась нею в облікову книжку після зважування машини, ОСОБА_5 ішла у розмольно-підготовчий цех, де спостерігала за якістю макулатури при її вигрузці. ОСОБА_4 приймала макулатуру з відома керівництва Відповідача. Якщо ОСОБА_4 булла відсутня на ваговій з відома керівництва, то макулатура зважувалась ОСОБА_5, з чим булла ознайомлена і головний бухгалтер підприємства. Доступ до вагової був тільки у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Тоннаж записувався у книжку, дані в кінці робочого дня подавались головному бухгалтеру.

Викликана в судове засідання в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України ОСОБА_4 пояснила наступне.

Так, у Відповідача вона працювала з квітня 2007р. по травень 2009р. на посаді менеджера у відділ постачання та збуту макулатури. На вимогу директора ПП «Мієр»вона виконувала обовязки безпосередньо по прийманню макулатури від осіб, які постачали макулатуру. Щодо накладних від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р. ОСОБА_4 пояснила, що з відома головного бухгалтера вона підбила макулатуру, прийняту від ОСОБА_1, звірила зі своїми даними та даними ОСОБА_1, поставила підпис у цих накладних.

Суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 71022,75грн. основного боргу.

27.10.2008р. Позивачем поставлено Відповідачу макулатуру на суму 54684грн., також, 14.11.2008р. Позивачем поставлено Відповідачу макулатуру на суму 16338,75грн., всього на суму 71022,75грн.

Наведене підтверджується накладними від 27.10.2008р. на суму 54684грн. та від 14.11.2008р. на суму 16338,75грн., підписаними представником Відповідача та скріпленими відбитками печаток Відповідача.

Як встановлено в судовому засіданні згідно пояснень посадової особи ОСОБА_4, накладні від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р. підписані ОСОБА_4, яка (згідно представлених Відповідачем наказу №46-к від 20.04.2007р., заяв про прийом на роботу від 20.04.2007р., про звільнення з роботи від 14.05.2009р., особової картки обліку кадрів) станом на дати складання вищезазначених накладних працювала у ПП «Мієр».

В судовому засіданні посадова особа ОСОБА_5 та посадова особа ОСОБА_4 підтвердили те, що ОСОБА_4 приймала макулатуру у ПП «Мієр»з відома керівництва Відповідача.

Проте, незважаючи на наведене, зазначені накладні від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р. скріплені відбитками печаток ПП «Мієр», що свідчить про наступне схвалення правочинів Відповідачем.

Згідно ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Позивачем 11.05.2010р. предявлялась Відповідачу вимога про сплату боргу, підтвердженням чого є запис на примірнику вимоги вх. №08 від 11.05.2010р. та дані витягу з журналу вхідної кореспонденції, посвідченого представником Відповідача.

В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на вимогу Позивача.

Щодо доводів Відповідача про неможливість використання пояснень посадових осіб, викликаних в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.2 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, ці дані встановлюються, в тому числі, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ж до ст.18 Господарського процесуального кодексу України, до складу учасників судового процесу входять, в тому числі, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно ж ст.30 Господарського процесуального кодексу України, в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Наведену позицію підтримує також Вищий господарський суд України у п.22 Інформаційного листа від 18.03.2008р. N01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»та у п.4.7 Інформаційного листа від 25.03.2009р. N01-08/183 «Про Перелік питань, порушуваних господарськими судами протягом 2002 - 2009 років щодо застосування деяких норм процесуального права, на які Вищим господарським судом України надано відповіді в інформаційних листах».

Доводи Відповідача про те, що товар у ПП «Мієр»приймала лише одна особа головний бухгалтер спростовуються представленими Позивачем накладними №31/05 від 31.05.2007р.; №04/06 від 04.06.2007р., №22/06 від 22.06.2007р., №30/08 від 30.08.2007р., №13/09 від 13.09.2007р., №33/01 від 31.01.2007р., №06/02 від 06.02.2007р., №26/02 від 26.02.2007р., в яких у графі «Гол. бухгалтер»відсутні підписи, проте, наявні відбитки печаток Відповідача.

Також, наведені вище доводи Відповідача спростовуються і представленими Відповідачем накладними №13 від 06.10.2008р., №14 від 22.10.2008р., №30/04 від 30.04.2007р., №05/05 від 05.05.2007р., №09/05 від 07.05.2007р., №31/05 від 31.05.2007р., №04/06 від 04.06.2007р., №22/06 від 22.06.2010р., №30/08 від 30.08.2007р.

Крім того, згідно доводів Позивача, які не заперечили представники Відповідача, та згідно даних акту звірки розрахунків (підписаним та скріпленим відбитком печатки Відповідача), за вказаними накладними Відповідачем проведені розрахунки з Позивачем.

Наведеними вище доказами спростовуються також доводи Відповідача про відсутність у накладних прізвища особи, яка прийняла товар, оскільки в усіх перелічених вище накладних прізвища осіб, які прийняли товар, відсутні.

Також, доводи Відповідача про те, що товар у ПП «Мієр»приймала лише одна особа головний бухгалтер спростовуються і представленими Позивачем видатковими накладними за 2008р.: від 03.11.2008р., 21.11.2008р., 28.11.2008р., 13.10.2008р., 15.10.2008р., 20.10.2008р., 09.06.2008р., 08.07.2008р., 23.07.2008р., 13.10.2008р., 15.10.2008р., 22.04.2008р.

Щодо доводів Відповідача про здійснення виправлення у накладній від 14.11.2008р. стосовно ціни товару суд зазначає наступне.

Виправлення у накладній від 14.11.2008р. наявне в графі «Ціна»у другому рядку. Як вбачається із накладної від 14.11.2008р., дане виправлення стосується ціни за кілограм поставленої макулатури, та не змінює загальної суми поставленої макулатури. В графі ж «Сума»виправлення відсутні, в тому числі відсутні виправлення і у рядку «Підсумок»графи «Сума», де і зазначена сума, на яку поставлено товар.

З приводу доводів Відповідача про те, що записи щодо дати складання накладної та відтиски печаток на накладних від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р. є слабкими та нечіткими суд зазначає, що наведене спростовується оглядом оригіналів накладних від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р., в яких чітко видно записи щодо дат складання накладних та повні відтиски печаток.

Щодо доводів Відповідача про невідповідність поставок зазначеного Позивачем товару згідно накладних від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р. умовам договору поставки макулатури №26/01-3 від 26.01.2007р. (далі Договір), укладеного між Сторонами, суд зазначає, що згідно відзиву на позовну заяву та доводів Позивача, даний Договір діяв до 31.12.2007р., відповідно, на момент здійснення поставок 27.10.2008р. та 14.11.2008р. положення Договору до Сторін застосовуватись не можуть.

З приводу доводів Відповідача про те, що Відповідачем 27.10.2009р. видано наказ №12/1 про попередження працівників про дисциплінарну відповідальність щодо осіб, які без належних на те повноважень використовують печатку підприємства, суд зазначає наступне.

Наведений наказ від 27.10.2009р. виданий після спливу значного терміну від дат здійснення поставок згідно накладних від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р.

Крім того, представники Відповідача пояснили, що жодних звернень у правоохоронні органи щодо підробки документів при використанні печатки сторонніми особами за період з 27.10.2008р. по 27.10.2009р. та з 27.10.2009р. по час розгляду справи, чи викрадення печатки Відповідачем не подавалось.

Наведене свідчить, в тому числі, про незаперечення Відповідачем правочинів, посвідчених відбитками печатки ПП «Мієр».

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 71022,75грн., враховуючи схвалення Відповідачем отримання товару згідно накладних від 27.10.2008р. та від 14.11.2008р. шляхом проставлення відбитку печатки, враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 71022,75грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 989,17грн. 3% річних за невиконання зобовязання та 3267,04грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в заяві про уточнення позовних вимог надає розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до яких, розмір 3% річних становить 989,17грн., інфляційних нарахувань 3267,04грн.

Вихідними даними для розрахунку 3% річних є період з 18.05.2010р. по 26.10.2010р., сума боргу з врахуванням інфляційного збільшення 74289,79грн., розмір відсотків 3% річних.

Вихідними даними для розрахунку інфляційних нарахувань є дані індексів інфляції за серпень-жовтень 2010р., сума боргу 71022,75грн.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, Позивачем 11.05.2010р. предявлялась Відповідачу вимога про сплату боргу, підтвердженням чого є запис на примірнику вимоги вх. №08 від 11.05.2010р. та дані витягу з журналу вхідної кореспонденції, посвідченого представником Відповідача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі вимоги ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 989,17грн. 3% річних та 3267,04грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

24.12.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.12.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, чч.1 ст.173, ст.ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ст.241, ч.1 ст.509, ст.ст.530, 599, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Мієр»(79005, м.Львів, вул.Князя Романа, буд.6, кв.5, ідентифікаційний код 13823275) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79049, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 71022,75грн. основного боргу, 3267,04грн. інфляційних нарахувань, 989,17грн. 3% річних за порушення терміну виконання зобовязань, 752,79грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, в подальшому в касаційному.

Суддя Фартушок Т.Б.