Рішення № 13402411, 25.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.10                                                                                           Справа№ 1/33-20/16

За позовом ТзОВ «Парфумерно-косметичний комбінат «РОСО»с. Малі Підліски, Жовківського району, Львівської області

До відповідача 1 Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ

До відповідача 2 Спеціалізованого державного підприємства «Укрспец‘юст» Міністерства юстиції України в особі Львівської філії, м. Львів

Треті особи ПАТ «Фольксбанк» м. Львів

ТзОВ «Еліт Метал» м. Київ

ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Декор»

Про визнання недійсними публічних торгів                     

           Суддя Довга О.І.

           Секретар Скремета О.О.

Представники :

від позивача Левицька І.В. - представник за довіреністю

від відповідача 1 не з‘явився

від відповідача 2 не з‘явився

третя особа 1 Кальмук Н.Б. - представник за довіреністю

третя особа 2 не з‘явився

третя особа 3 Равлів М.І. - довіреність 01 від 01.10.10.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору :

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ «Парфумерно-косметичний комбінат «РОСО»с. Малі Підліски, Жовківського району, Львівської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ, Спеціалізованого державного підприємства «Укрспец‘юст» Міністерства юстиції України в особі Львівської філії, м. Львів, треті особи ПАТ «Фольксбанк» м. Львів, ТзОВ «Еліт Метал»м. Київ, ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Декор», м. Тернопіль про визнання недійсними публічних торгів.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

В судових засіданнях представник Позивача підтримує позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві, з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору, та відповідно до заяви про уточнення позовних вимог ( вх. 22737 від 24.11.2010 року), згідно прохальної частини якої просить визнати недійсними публічні торги проведені 12.01.2006 року Львівською філією спеціалізованого державного підприємства «Укрспец‘юст».

Зокрема, у своїх поясненнях Позивач посилається на той факт, що при приведенні публічних торгів було порушено процедуру визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки; проведення експертизи у виконавчому провадженні, відкритого державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Підварком О.В. на виконання виконавчого напису від 13.01.2005 року державного нотаріуса Першої Львівської державного нотаріальної контори Бойківським О.В., відбулося з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження»; ТзОВ «ПКК «РОСО» несвоєчасно отримало повідомлення про проведення публічних торгів з реалізації майна, що передавалося в іпотеку; повідомлення про проведення торгів з реалізації майна ТзОВ «ПКК «РОСО» містить ряд відомостей, що не відповідають дійсності; на торгах реалізоване майно, на яке не може бути звернене стягнення; учасник публічних торгів ВАТ «Електрон Банк»не мав справжнього наміру придбати майно; акт державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки містить ряд відомостей, що не відповідають дійсності.

На публічних торгах, що проведені 12.01.2006 року Львівською філією СДП «Укрспец‘юст», як зазначає Позивач, було реалізоване в якості майна ТзОВ «ПКК «РОСО» і майно, яке ТзОВ «ПКК «РОСО» не належить, не може бути продане в рахунок погашення боргу ТзОВ «ПКК «РОСО», так як :

У відповідності до Контракту, укладеного ТзОВ ТзОВ «ПКК «РОСО» з Glasmaschinenbau Dreital GmbН, остання поставила на Філію «Буський завод скловиробів»дві машини У8К/2 для виробництва косметичних пляшок, одну машину У8М/2 для виробництва скляних пляшок, 2 шт. вакуумних насосів RС 1000 В., 1 шт. компресору S 220 для виробництва стиснутого повітря на загальну суму 828471 ЕВРО. У відповідності до додатку № 4 до Доповнення №1 Контракту № 311.10/03 від 08.03.03р. до моменту повної оплати товару частина обладнання на суму недоплати є власністю Glasmaschinenbau Dreital GmbН. Лише та частина обладнання, за яку була оплата є власністю ТзОВ «ПКК «РОСО». Оскільки ТзОВ «ПКК «РОСО» сплатила лише 336 000 ЕВРО., то є власником відповідно лише частини майна, що була поставлена по Контракту. Лише та частина майна могла передаватися в іпотеку, лише на неї могло бути звернене стягнення. Відтак, Фірма Glasmaschinenbau Dreital GmbН повідомила Позивача про те, що оскільки до кінця 2005 року Позивачу так і не було погашено борг за отриманий товар, то частину майна, яке було передане ТзОВ «ПКК «РОСО»вона вважає своєю власністю.

ВАТ «Електронбанк», як Кредитор по Іпотечному договорі здійснював контроль за виконанням даного зовнішньо-економічного Контракту і не міг не знати, що не все майно, на яке було звернено стягнення, належить боржнику. Окрім того, ВАТ «Електрон банк»теж отримав від Фірми Glasmaschinenbau Dreital GmbН повідомлення про борг ТзОВ «ПКК «РОСО»і про те, що деяке майно не передано у власність останнього.

Відтак, Позивач вважає, що якщо майно не належить боржникові, то воно не може бути реалызоване.

Представники Відповідачів в попередніх судових засіданнях проти позову заперечують.

Представники третіх осіб надали суду пояснення по суті заявлених вимог.

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов‘язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Спір розглядається згідно заяви про уточнення позовних вимог.

05.03.2003 року між ВАТ «Електрон Банк»та ТзОВ «Парфумерно-косметичний комбінат «РОСО» укладено Кредитний Договір № КР 21022.

Відповідно до умов вказаного Договору Банк відкрив Позичальнику мультивалютну кредитну лінію на суму 1500000,00 доларів на здійснення заходів, що обумовлені договорами, копії яких надаються Позичальником Банку на момент отримання відповідної частини кредиту за цією лінією на здійснення вищевказаних заходів. Як встановлено в судовому засіданні - надання коштів по кредитній лінії здійснювалось Банком окремими частинами (траншами) на вимогу Позичальника, в межах вищезазначеної суми кредитної лінії (ліміту), з обов‘язковим оформленням всіх необхідних документів.

Відповідно до умов Договору - термін погашення кредиту встановлено не пізніше 05 березня 2008 року.

Згідно укладених з Позичальником додаткових угод до Кредитного Договору було збільшено розмір кредитної лінії до 2355000,00 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов‘язань за Кредитним Договором між сторонами укладено Іпотечний Договір, відповідно до якого Банку було передано в іпотеку майновий комплекс заводу скловиробів «РОСО», за адресою: Львівська обл., м. Буськ, вул. Івасюка, В за номером 3, до складу якого входило нерухоме майно ( будівлі та споруди), рухоме майно майнового комплексу (технологічне обладнання, інженерні мережі та інше).

В порушення умов договору, Позивач своєчасно не сплачував нараховані відсотки за кредит, та не здійснював погашення самого кредиту.

13.01.2005 року Державним нотаріусом Першої Львівської нотаріальної контори Бойківським О.В. було вчинено виконавчий напис на Іпотечному Договорі, про стягнення заборгованості за Кредитним Договором в розмірі:

- 9035441,15 дол. США;

- 368324,50 дол. США;

- 411923,25 дол. США;

- 548113,85 дол. США.

16.02.2005 року Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, згідно Постанови № 73/12, відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 13.01.2005 року про стягнення заборгованості по Кредитному Договору № КР 20022 від 05.03.2003 року, забезпеченого іпотекою –майновим комплексом заводу скловиробів за адресою: Львівська обл. м. Буськ, вул. Івасюка,3.

Як встановлено в судовому засіданні - в межах виконавчого провадження Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було накладено арешт на майновий комплекс заводу скловиробів, про що складено Акт опису й арешту майна від 24.03.2005 року, підписаний працівниками виконавчої служби, представниками Банку та Позичальника.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за згодою ВАТ «Електрон Банк», на підставі ст. 41 ЗУ «Про іпотеку», майновий комплекс заводу скловиробів був переданий на реалізацію у Львівську філію СДП «Укрспецюст».

28.12.2005 року Львівська філія СДП «Укрспецюст» повідомила ВАТ «Електрон Банк» про проведення о 11.00 год. 12.01.2006 року аукціону, за адресою: м. Львів, вул. Технічна, 1 з реалізації арештованого заставленого майна, що належить ТзОВ «ПКК «РОСО», а саме –майновий комплекс заводу скловиробів, що знаходиться у м. Буськ, Львівської обл., по вул. Івасюка,3.

Оголошення про проведення прилюдних торгів публікувалось в газеті «Поступ» за № 290 від 27.12.2005 року) та «Львівська газета»за № 238 від 27.12.2005 року, в яких була розміщена інформація про аукціон та об‘єкт, що продається.

Позивачем не надано жодних доказів щодо порушення порядку повідомлення про проведення публічних торгів з реалізації майнового комплексу заводу скловиробів.

12.01.2006 року ВАТ «Електрон-Банк» прийняв участь у прилюдних торгах, оскільки зазначене право йому гарантоване ст.ст. 44,45 ЗУ «Про іпотеку». Зауваження щодо процедури проведення аукціону зі сторони ТзОВ «ПКК «РОСО» в матеріалах справи відсутні.

Щодо твердження Позивача про те, що при реалізації предмету іпотеки, а саме - майнового комплексу заводу скловиробів, що знаходиться у місті Буську по вулиці Івасюка за номером 3 (три) Львівської області, слід було керуватися Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1448 від 22 грудня 1997 р., суд встановив наступне:

Згідно ст.62-1 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору,

У відповідності до підпукту «в»п. 18 Іпотечного договору реалізація предмета іпотеки після звернення на нього стягнення може здійснюватись на підставі виконавчого напису нотаріуса шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів.

Згідно п. 27 вказаного Іпотечного договору, відносини, не врегульовані цим договором, регулюються Законом України «Про іпотеку», та іншим чинним законодавством України.

Закон України «Про іпотеку» набув чинності 01 січня 2004 року. При цьому, в п. 2 Прикінцевих положень зазначеного Закону вказано, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України «Про іпотеку», не встановлює жодного розміру наступної ціни, яка пропонується покупцями на аукціоні.

В ч.2 ст. 45 Закону України «Про іпотеку», яка визначає порядок проведення прилюдних торгів, чітко зазначено, що будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну.

Отже, в розумінні Закону України «Про іпотеку», ціна яка пропонується покупцем предмета іпотеки повинна бути вищою за попередньо запропонованою ціною покупки предмета іпотеки, що і мало місце у даному випадку.

З огляду на вищевикладене, прилюдні торги з реалізації майнового комплексу заводу скловиробів, були проведені у відповідності до умов Іпотечного договору та вимог Закону України «Про іпотеку», а твердження Позивача щодо необхідності застосування норм Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1448 від 22 грудня 1997 р. у зв'язку з нібито недосконало описаною процедурою реалізації предмета іпотеки в Законі України «Про іпотеку», не обґрунтоване Позивачем згідно вимог чинного законодавства України.

Відповідно до висновку ринкова вартість цілісного майнового комплексу Буського заводу скловиробів станом на 30 вересня 2005 р., що був предметом іпотечного договору від 25.06.2004р, укладеного між ТзОВ ПКК «РОСО»і ВАТ «Електрон Банк»та знаходиться за адресою: Львівська обл., м.Буськ, вул.Івасюка, 3 могла становити 13553378,00 грн.

На торгах, які відбулись 12.01.2006, цілісний майновий комплекс заводу скловиробів був реалізований за ціною 13557000,00 грн.

Таким чином, майновий комплекс заводу скловиробів був реалізований за ринковою ціною і підстав для визнання недійсними торгів по реалізації цього майна не має.

Переможцем прилюдних торгів визнано ТзОВ «Еліт Метал». Товариством була запропонована ціна в розмірі 13557000,00 грн., про що зазначено в Протоколі № 5140637-ПТ.

18.01.2006 року Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перерахував на рахунок ВАТ «Електрон Банк» кошти від реалізації предмету іпотеки, а саме - майнового комплексу заводу скловиробів, в розмірі 11950158,29 грн., що складає різницю між фактично сплаченою переможцем торгів сумою в розмірі 13557000,00 грн., та утриманою комісійною винагородою Львівської філії СДП «Укрспецюст», витрат на організацію реалізації предмета іпотеки, стягнутого виконавчого збору в порядку ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження», витрат на проведення виконавчих дій, тощо.

Отримані кошти Банк зарахував на погашення заборгованості ТзОВ «ПКК «РОСО» перед ВАТ «Електрон Банк», за Кредитним Договором № КР 21022 від 05.03.2003 року.

Відтак, після спрямування коштів отриманих від примусової реалізації предмета іпотеки на погашення заборгованості по кредиту, непогашена заборгованість ТзОВ «ПКК «РОСО» перед ВАТ «Електрон Банк» за Кредитним Договором № КР21022 від 05.03.2003 року по кредиту, без урахування нарахованих процентів та штрафних санкцій, склала 1489399,96 грн.

Згідно умов Договору кредитні відносини між Банком та Товариством не припинились, відтак відповідно до ст. 599 ЦК України зобов‘язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, то непогашена заборгованість Позичальника перед Баком по нарахованих відсотках за період з моменту вчинення виконавчого напису на Іпотечному договорі по 01.02.2006 року включно склала 2038498,09 грн.

Станом на 02.02.2006 року загальна заборгованість ТзОВ «ПКК «РОСО» перед ВАТ «Електрон Банк» за Кредитним Договором № КР 21022 від 05.03.2003 року становить 3527898,05 грн.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку»(в редакції Закону, чинної на момент проведення прилюдних торгів) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог цього Закону.

Процедура виконавчого провадження врегульована ЗУ «Про виконавче провадження»та Інструкцією про проведення виконавчих дій, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.99 року.

Відповідно до ст. 62-1 ЗУ «Про виконавче провадження»звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору.

Згідно ст. 18 Закону України «Про іпотеку», в якості додаткової умови п.7 Іпотечного договору, містить погоджену між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем загальну вартість предмета іпотеки, яка на момент укладення договору склала 25727837,00 грн.

Однак, Іпотечний договір не містить умови щодо погодження сторонами початкової ціни продажу предмета іпотеки та не передбачає досягнення такої згоди між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем.

В межах виконавчого провадження державним виконавцем було залучено незалежного оцінщика –ПП «Автоексперт», та в порядку ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»повідомлено ТзОВ «ПКК «РОСО» про оцінку арештованого майна.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов‘язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред‘явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», та пред‘явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Згідно статті 57 ЗУ «Про виконавче провадження» для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-ти денний строк з дня отримання повідомлення.

Відтак, суд вважає, що приписи вищенаведеної норми не надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

При цьому, згідно ч.3 ст. 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб‘єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб‘єктом оціночної діяльності - суб‘єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Державна виконавча служба віднесена чинним законодавством до системи органів Міністерства юстиції України і є органом в системі органів виконавчої влади в Україні. Оскільки в силу імперативу ч.3 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець обов‘язково залучає оцінювача в разі проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то акт оцінки складений оцінювачем у даній справі, підлягав обов‘язковому затвердженню ВДВС.

Відповідно до роз‘яснення Міністерства юстиції України від 29.06.2005 р. N 25-32/998 «Щодо порядку сплати ПДВ при реалізації арештованого майна»операції з реалізації органами державної виконавчої служби арештованого майна через спеціалізовані організації не є об‘єктом оподаткування податком на додану вартість згідно статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість». При наданні такими організаціями послуг з організації і проведення аукціонів, публічних торгів та інших передбачених чинним законодавством заходів з реалізації арештованого майна боржника базою оподаткування податком на додану вартість, згідно статті 4 вказаного Закону, є розмір отримуваної цією організацією від відповідного відділу державної виконавчої служби винагороди.

При здійсненні примусових заходів по зверненню стягнення на майно боржників безпосередній власник арештованого майна не приймає участі при укладанні угод на примусову реалізацію такого майна, а відповідний орган державної виконавчої служби, який укладає з такими спеціалізованими організаціями такі угоди, не є власником цього майна.

Окрім наведеного, як встановлено судом –з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним Договором № КР21022 від 05 березня 2003 року, 25 червня 2004 року між ВАТ «Електрон Банк»та ТзОВ «ПКК «РОСО»було укладено Іпотечний Договір, який був посвідчений нотаріально Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу В.І. Антоновою за реєстровим № 4557, згідно якого Банку було передано в іпотеку майновий комплекс заводу скловиробів «РОСО», що знаходиться у Львівській області, м. Буськ, вулиця Івасюка В. за номером 3 (три), до складу якого входило нерухоме майно (будівлі та споруди), рухоме майно майнового комплексу (технологічне обладнання, інженерні мережі і таке інше,).

Відповідно до п. 2 Іпотечного договору, з метою повного та своєчасного виконання основного зобов'язання, Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма приналежностями, а саме:

«б) рухоме майно (технологічне та інше обладнання), згідно Переліку технологічного та іншого обладнання, що належить ТзОВ «ПКК «РОСО»та входить до складу майнового комплексу заводу скловиробів «РОСО», ринковою вартістю 11839497,00 грн., що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до цього договору)».

У відповідності до абз. 2 п.3 Іпотечного договору предмет іпотеки (рухоме майно -технологічне та інше обладнання) належало Іпотекодавцю на підставі даних бухгалтерського обліку Іпотекодавця .

Згідно п. 8 Іпотечного договору Іпотекодавець власноручно засвідчив, що: «має всі необхідні права щодо розпорядження предметом іпотеки і додаткова згода власника предмету іпотеки для передачі майна в іпотеку не потрібна; предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності; предмет іпотеки може бути відчужений Іпотекодавием і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення».

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, твердження Позивача щодо неможливості продажу майна, поставленого ТзОВ «ПКК «РОСО»Glasmaschinenbau Dreital GmbН. по контракту № 311.10/03 від 08.03.03 р., оскільки Позивач остаточно не розрахувався за поставлене обладнання, не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Зі змісту додатку № 4 до Доповнення № 1 до контракту № 311.10/03 від 08.03.03 р. не можливо визначити яке саме поставлене обладнання являється власністю ТзОВ «ПКК «РОСО», а яке власністю Glasmaschinenbau Dreital GmbН., оскільки норми контракту містять лише застереження, що до останнього платежу частина обладнання на суму недоплати являється власністю Glasmaschinenbau Dreital GmbН, а обладнання отримане ТзОВ «ПКК «РОСО»являється його власністю на суму здійсненої оплати Glasmaschinenbau Dreital GmbН.

Крім наведеного Позивач не спростував твердження що Товариство облікувало поставлене обладнання на своєму балансі, власноручно передало його в іпотеку, чим підтвердив своє право власності на таке обладнання, засвідчив своє право на розпорядження зазначеним майном.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ГПК України та Закон України «Про виконавче провадження»відсутні норми, які б надавали боржникам право звертатися до суду з позовними вимогами про визнання недійсними публічних торгів (так само як і умови для визнання їх такими). Законодавством всього лише передбачені умови визнання публічних торгів, що не відбулися.

До того ж ч. 2 ст. 388 ЦКУ гарантує особам, які придбали майно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, захист їхніх прав від можливої віндикації. При цьому боржники не є стороною в таких правовідносинах.

На день розгляду спору, відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, є Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Декор».

Керуючись ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 12,33,34,43,49,82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Суддя Довга О.І.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.