Рішення № 13402408, 23.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.10                                                                                           Справа№ 10/231(10)

За позовом: Прокурора м.Червонограда Львівської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Червоноградтеплокомуненерго”, м. Червоноград

до відповідача: КП „Соснівкажитлокомунсервіс”, м. Соснівка

про: стягнення 72448,93 грн.

Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

від прокуратури: не з’явився

від позивача: Сенюта Г.І. –редствник за дорученням №478 від 23.03.2010р..

від відповідача : Шостак В.В. –представник за дорученням б/н від 19.10.2010р.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору:

Позов заявлено прокурором м.Червонограда Львівської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Червоноградтеплокомуненерго” до КП „Соснівкажитлокомунсервіс”, м. Соснівка про стягнення 64320 грн. 12коп. основного боргу, 344,08 грн. пені, 1234,25 грн. - 3 % річних, 2048,07 грн. інфляційних втрат та 4502,41 грн. - 7% штрафу.

Ухвалою суду від 12.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.12.2010р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 09.12.10р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просять позов задоволити.

Відповідач проти позову частково заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву №01-02/1128 від 30.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

10.10.2004р. між КП “Червоноградтеплокомуненерго” та КП „Соснівкажитло-комунсервіс” укладено договір №413 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п.1 якого позивач зобов’язувався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов’язувався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Строк дії даного договору пролонговувався на наступні роки.

На виконання умов вказаного договору позивачем за період з лютого 2010р. по квітень 2010р. надано відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 64320,12 грн.

Однак, відповідачем своїх зобов’язань по її оплаті належним чином не виконано, заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 64320,12 грн. не сплачено.

Також позивач просить стягнути з відповідача 344,08 грн. пені, 1234,25 грн. 3 % річних та 2048,07 грн. інфляційних втрат та 4502,41 грн. 7% штрафу.

Судом встановлено:

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 „Про затвердження Порядку перерахування в 2009 році деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” (із змінами та доповненнями) в централізованому порядку в рахунок належної бюджету міста субвенції з Державного бюджету проведено розрахунки по пільгах і субсидіях населення та списано борги КП „Соснівкажитлокомунсервіс” за надані житлово-комунальні послуги перед КП “Червоноградтеплокомуненерго” на загальну суму 12300,00 грн. в жовтні 2010р. та 15700 грн. в листопаді 2010 р.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, господарське зобов’язання, яке виникло між сторонами на підставі договору №413 від 10.10.2004р., в частині оплати за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді відповідачем виконано частково, сума заборгованості, що підлягає до стягнення становить відповідно 36320,12 грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2.3. договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку становить 344 грн. 08 коп. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3 % річних розмірі 1234 грн. 25 коп. та 2048 грн. 07 коп. інфляційних втрат.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до п. 2. ст. 231 ГК України штраф в розмірі сім відсотків від суми заборгованості в розмірі 4502 грн. 41 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Отже, законодавець пов'язує нарахування штрафу у розмірі 7 відсотків з вартості товару (робіт, послуг), строк поставки чи виконання яких порушено, тобто вказаний штраф не слід пов'язувати з порушенням строків виконання грошового зобов'язання, а з недопоставкою. Відтак вимоги позивача в частині стягнення 4502 грн. 41коп. 7% штрафу за порушення строків виконання грошового зобов'язання нараховані безпідставно і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню частково в частині стягнення 36320,12 грн. основного боргу, 344,08 грн. пені, 1234,25 грн. 3 % річних та 2048,07 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 4502,41 грн. 7% штрафу - відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509,525,526,625 ЦК України, ст.ст. 229,230,231,343 ГК України, ст.ст.33,43,49,82,84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

          2. Стягнути з КП „Соснівкажитлокомунсервіс” (80193, Львівська область, м. Соснівка, вул. Грушевського, 28, ЄДРПОУ 33071438) на користь Комунального підприємства “Червоноградтеплокомуненерго”,(80100, Львівська область, м.Червоноград, вул. Промислова, 1, ЄДРПОУ 23966248) 36320,12 грн. основного боргу, 344,08 грн. пені, 1234,25 грн. 3 % річних та 2048,07 грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з КП „Соснівкажитлокомунсервіс” (80193, Львівська область, м. Соснівка, вул. Грушевського, 28, ЄДРПОУ 33071438) в доход державного бюджету 399,52 грн. державного мита та 236,00 грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 8089грн. 12коп. 7% штрафу - відмовити.

5. Накази видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя