Рішення № 13402349, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/50513.12.10 За позовомПриватного акціонерного товариства “Крокурс” До Відкритого акціонерного товариства “Фінпорт Текнолоджіс Інк”

Простягнення 318799,38 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаПоліщук Т.А. –представник за довіреністю від 10.12.2010 р.

Від відповідача не з’явився 13.12.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Крокурс” звернулося до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Фінпорт Текнолоджіс Інк.” 286165,94 грн. боргу зі сплати орендної плати за договором оренди від 26.10.2009 р. № 22/07, 9500,48 грн. інфляційної складової боргу, 3134,58 грн. 3 % річних, 19998,38 грн. пені та 19445,00 грн. штрафу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2010 р. № 46/509, яку призначено до розгляду на 26.11.2010 р.

У судове засідання, призначене на 26.11.2010 р., позивач уповноваженого представника не направив, вимоги суду відповідно до ухвали від 21.10.2010 р. не виконав. Представник відповідача надав суду для залучення до матеріалів справи додаткові документи згідно з ухвалою про порушення провадження у справі та заявив клопотання про відкладення її розгляду і зобов’язання позивача повторно надіслати на його адресу копію позову, оскільки отриманий від позивача примірник неможливо прочитати через погану якість друку. Розгляд справи відкладався.

У судове засідання, що відбулося 13.12.2010 р., відповідач не з’явився, подавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням його представника.

Вивчивши наявне в матеріалах справи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд критично ставиться до нього, оскільки чинним законодавством Відкрите акціонерне товариство “Фінпорт Текнолоджіс Інк.” не обмежене кількістю осіб, які можуть витупати його представниками у судових, державних та інших органах, підприємствах та установах. Слід зазначити, що провадження у справі № 46/505 було порушено у жовтні 2010 року і розгляд справи вже відкладався з 26.11.2010 р. на 13.12.2010 р., тобто відповідач не був обмежений у можливості реалізувати свої права: своєчасно подати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своїх заперечень, якщо такі наявні або ж заяву про визнання позову у разі відсутності заперечень з приводу заявлених вимог, ознайомитися з матеріалами справи у період між датами її відкладення тощо. Крім того, суд зважає на обмеженість процесуального строку вирішення спору, клопотання про продовження якого від сторін не надходило. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.

Представник позивача під час розгляду спору по суті підтримав позов та просив його задовольнити, а також, посилаючись на те, що після порушення провадження у справі відповідач погасив частину боргу та з огляду на перерахунок ціни позову бухгалтерією підприємства, надав заяву про уточнення позовних вимог. Згідно з поданою заявою заявленими до стягнення є 218809,52 грн. боргу, 15812,05 грн. інфляційної складової боргу, 5167,80 грн. 3 % річних та 20441,36 грн. пені.

Зважаючи на те, що уточнені позивачем позовні вимоги не перевищують суму позову, заявлену до стягнення з відповідача при зверненні позивача до суду, суд вважає за можливе прийняти до розгляду подану заяву з відповідним розрахунком.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.2009 р. між Приватним акціонерним товариством “Крокурс” в якості орендодавця та Відкритим акціонерним товариством “Фінпорт Текнолоджіс Інк.” в якості орендаря укладено договір оренди № 22/07, за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування майно - нежиле приміщення, яке належить орендодавцю на праві власності, відповідно до Свідоцтва про право власності зареєстрованого в Головному управлінні комунальної власності м. Києва 23.12.2003 року за реєстраційним номером НБ 010007937.

Відповідно до п. 1.2 Договору характеристика майна: приміщення загальною площею 524,30 кв. м., що знаходиться на 7 поверсі адміністративної будівлі за адресою: 02099, Київ, вул. Бориспільська, 9 (корпус 91).

Вартість майна, що передається в оренду, визначена за згодою сторін і становить 2 118 172 грн. (п. 1.4. Договору).

Майно, яке передається у користування, знаходиться в стані, що відповідає умовам Договору, та прийнято орендарем протягом 10-ти календарних днів з моменту укладення Договору. Майно вважається переданим орендарем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

На виконання Договору сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна в оренду, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв - офісне приміщення загальною площею 524,30 кв.м., що знаходиться на сьомому поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 (корпус 91).

Додатковою угодою № 1 від 17.02.2010 р. до Договору сторони погодили, що з 01.03.2010 р. загальна площа приміщень, які здаються в оренду, становить 272,00 кв.м., а також розмір орендної плати складає 19455,00 грн.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.1. Договору орендар не пізніше 10-го числа поточного місяця, сплачує орендодавцю плату за користування чужим майном (орендну плату). Платежі проводяться згідно рахунків, які орендодавець виставляє орендарю до 5-го числа місяця, за який здійснюється плата. Плата за користування майном нараховується з дати підписання акту приймання-передачі нерухомого майна.

Згідно з п. 4.2 Договору розмір орендної плати по цьому Договору складає 37500,00 грн., в тому числі ПДВ 6 250,00 грн. за один календарний місяць. Платежі по цьому Договору не включають в себе вартість спожитих електричної енергії та комунальних послуг, яку орендар сплачує самостійно на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5-ти банківських днів від дати їх одержання.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, виходячи з положення зазначених норм законодавства на відповідача як на орендаря покладено обов’язок зі сплати орендної плати та інших платежів, передбачених Договором (за спожиту електричну енергію та комунальні послуги).

Враховуючи те, що орендоване відповідачем приміщення знаходиться за адресою знаходження позивача, відповідач не був позбавлений можливості вчасно отримувати виставлені позивачем рахунки.

Крім того, п. 5.2 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний самостійно отримувати від позивача рахунки по орендній платі та інших платежів, передбачених цим Договором. Відповідач зобов'язаний протягом усього строку користування майном своєчасно та в повному обсязі здійснювати передбачені Договором платежі, в тому числі розрахунки за комунальні послуги та спожиту електричну енергію.

Позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 286 165,94 грн.

№п/пРахунок-фактураСума (грн.)

1.№ СФ-0000535 від 02 листопада 2009 р.37500,00

2.№ СФ-0000551 від 05 листопада 2009 р.4664,41

3.№ СФ-0000573 від 24 листопада 2009 р.9750,73

4.№ СФ-0000606 від 03 грудня 2009 р.37500,00

5.№ СФ-0000625 від 29 грудня 2009 р.37500,00

6.№ СФ-0000016 від 11 січня 2010 р.5376,43

7.№ СФ0000035 від 28 січня 2010 р.8448,06

8.№ СФ-0000060 від 07 лютого 2010 р.37500,00

9.№ СФ-0000079 від 16 лютого 2010 р.4414,61

10.№ СФ-0000102 від 03 березня 2010 р.19455,00

11.№ СФ-0000118 від 10 березня 2010 р.8248,56

12.№ СФ-0000136 від 30 березня 2010 р.7196,95

13.№ СФ-0000154 від 31 березня 2010 р.19455,00

14.№ СФ-0000169 від 26 квітня 2010 р.5652,17

15.№ СФ-0000190 від 30 квітня 2010 р.19455,00

16.№ СФ-0000235 від 03 червня 2010 р.4594,02

17.№ СФ-0000216 від 31 травня 2010 р.19455,00

286 165,94

З поданих суду доказів, а саме: банківських виписок, встановлено, що при поданні позову позивачем не були враховані сплачені відповідачем суми за договором в розмірі 47000,00 грн. (09.08.2010 р., 21.09.2010 р. та 29.09.2010 р.), у зв’язку з чим відповідно до розрахунку суду борг відповідача за договором складає 239165,94 грн.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача, який був присутній в попередньому судовому засіданні та надав суду акт звірки розрахунків між сторонами, не заперечив факт порушення строків оплати за договором, доказів на спростування тверджень позивача не надав.

Зважаючи на викладене, заявлені позовні вимоги у частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в розмірі 218809,52 грн. відповідно до поданої позивачем заяви про уточнення, оскільки згідно з чинним процесуальним законодавством суд не в праві виходити за межі позовних вимог.

Крім суми основного боргу, згідно з заявою про уточнення позовних вимог, позивач також просить стягнути з відповідача 15812,05 грн. інфляційної складової боргу, 5167,80 грн. 3 % річних, 20441,36 грн. пені.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку прострочення плати за користування майном, орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі однієї місячної плати за користування майном та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п. 4 додаткової угоди № 1 від 17.02.2010 р. розмір орендної плати складає 19455,00 грн.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди ця угода діє з 01.03.2010 р.           

Таким чином, зазначеною додатковою угодою сторони погодили, що орендна плата з 01.03.2010 р. складатиме 19455,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладені приписи законодавства, заявлені позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що відповідають умовам договору сторін та підлягають задоволенню відповідно до приєднаного до матеріалів справи розрахунку позивача, який перевірений судом та приймається як належний. При цьому, суд зазначає, що такий розрахунок проведено позивачем з врахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та за період прострочення відповідача, що є меншим за кількістю днів, тобто нарахування таких сум не порушує прав відповідача.

Згідно зі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Фінпорт Текнолоджіс Інк.” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, оф. 62, ідентифікаційний код 31056116) на користь Приватного акціонерного товариства “Крокурс” (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, ідентифікаційний код 32526819) 218809 (двісті вісімнадцять тисяч вісімсот дев’ять) грн. 52 коп. боргу, 15812 (п’ятнадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 05 коп. інфляційних нарахувань, 5167 (п’ять тисяч сто шістдесят сім) грн. 80 коп. 3 % річних, 20441 (двадцять тисяч чотириста сорок одну) грн 36 коп. пені, 2602 (дві тисячі шістсот дві) грн. 31 коп. державного мита та 192 (сто дев’яносто дві) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 21.12.2010 р.