Рішення № 134020198, 12.02.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/8721/25

Провадження №2-о/442/102/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді : Гарасимків Л.І.

секретаря судового засідання Петрів В.М.

за участю заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі судув м. Дрогобичі Львівської області справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Органу опіки та піклування - відділу служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради про встановлення факту, що має юридичне значення.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить встановити факт, що він самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначає, що він та ОСОБА_2 з 07.06.2023 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народилося двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення Ілліщівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 квітня 2020 року, шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом з ним за адресою АДРЕСА_1 . Колишня дружина проживала окремо. У зв"язку російською агресією, вони як мирні жителі м. Маріуполь постраждали, їх майно знищено, тому він разом з дітьми переїхав до м. Дрогобича. Мати дітей, а його колишня дружина залишилася проживати у м. Маріуполь. Оскільки діти перебувають на його утриманні, зростають під його наглядом, він займається їх вихованням, на підтставі цього він звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дітей з ним. І рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.10.2022 року його позов задоволено та визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним. Під час розгляду справи відповідачка ОСОБА_2 , мати ОСОБА_5 , не заперечила щодо проживання сина разом з батьком. Без підтвердження встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини - сина ОСОБА_5 він не може відповідно до закону подати документи щодо надання соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним з батьків. Тому просить встановити факт самостійного виховання, та утримання, що він самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав в повному обсязі та просить її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Орган опіки та піклування - відділ служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суд не повідомив.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Про судове засідання повідомлена також шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада».

Заслухавши думку заявника, дослідивши матеріали справи, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 315 ЦПК України передбачено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).

З наданих заявником відомостей і доказів судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 05.08.2011 року, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Матеріалами справи, також встановлено, що згідно рішення Ілліщівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 квітня 2020 року, шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.10.2022 року його позов задоволено та визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.

На підтвердження обставин проживання та виховання дитини з батьком ОСОБА_1 і перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його утриманні, судом досліджуються наступні документи.

Згідно характеристики заявника з місця проживання, а саме коменданта гуртожитку № НОМЕР_2 Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка від 26.09.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає у гуртожитку з 29.03.2022 року разом з сином. За час проживання скарг не поступало , щодо порушення поведінки правил проживання . Судячи із спостережень ОСОБА_1 можна охарактеризувати як дбайливого та люблячого батька, який піклується про сина та подає гідний приклад у його вихованні своїми достойними поступками.

Згідно рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської Рад № 129 від 21.05.2024 року вбачається, що малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Згідно долучених до матеріалів справи виписок по картковому рахунку вбачається, що інших додаткових платежів на його рахунок не надходять крім соціальних виплат та заробітної плати.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що заявником у заявленій вимозі про встановлення факту не доведено ту обставину, що від встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини може бути встановлено, припинено чи змінено його особисті чи майнові права, а також, не доведено, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення та підтверджується достатніми доказами. До матеріалів справи не долучено доказів відмови звернення заявника щодо надання надання соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним з батьків.

Так, згідно ч.6 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства", батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Суд відзначає, що батьки мають рівні обов`язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини, що визначено ст. 141 Сімейного кодексу України.

Згідно ч.4ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.1 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

А тому, з вищевказаного слідує, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним з батьків батьківських обов`язків.

Також, суд виходить з того, що суду не надано належних доказів на підтвердження обставин, наведених у заяві.

Частина перша ст. 319 ЦПК України зобов`язує суд у рішенні про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого зазначити мету встановлення факту.

До сфери п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України також належать суміжні способи захисту прав, що не вносять змін до існуючих правовідносин. Зокрема, у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

На відміну від позовного провадження, окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність та прикладну значущість і які визначаються такою суттєвою ознакою, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Важливою також є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв`язок із певним суб`єктивним матеріальним правом.

Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Суд у даній справі не встановив факт порушення особистих прав заявника, які б підлягали захисту у судовому порядку в обраний ним спосіб, та необхідність, дійсну мету встановлення (підтвердження) судом фактів, про які просив заявник.

Верховний Суд України у листі від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертав увагу судів, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1. Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

На думку суду, встановлення фактів спільного проживання батька з дитиною, виховання дитини батьком та утримання батьком дитини не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у заяві, та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав заявника як батька, про які він зазначив у заяві.

Іншими словами, оскільки заявник не довів, що матір не здійснює прав та не виконує обов`язків щодо свого малолітнього сина, а вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, є необґрунтованою.

Утримання дітей батьком є законним обов`язком та не потребує встановленню судом з тією метою, про яку зазначив заявник.

Отже, суд виснує, що факти, які просив установити заявник, не породжують юридичні наслідки, не мають юридичне значення, тобто від них не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника. З цих підстав суд відмовляє у задоволенні заяви повністю.

Згідно з вимогами ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, оскільки рішення у справі було ухвалено не на користь заявника, якого звільнено від сплати судового збору, то відповідно з нього на користь держави підлягає стягненню судовий збір за ставками 2026 року в загальному розмірі 665.60 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 258, 259, 263-268, 315-319 ЦПК України,

УХВАЛИВ

У задоволені вимог заяви ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Органу опіки та піклування - відділу служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 665.60 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 12.02.2026 року.

Сторони :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса проживання АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_2 , ІПН : НОМЕР_4 , адреса проживання АДРЕСА_3

Органу опіки та піклування відділ служби у справах дітей виконкому виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, ЄДРПОУ 37564509 , місце знаходження м. Дрогобич, пл.Ринок,1.

Суддя Л.І. Гарасимків