Вирок № 134018473, 12.02.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/4703/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071060000689 від 25.09.2024 року, яке поступило з обвинувальним актом, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікель, російської федерації, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, пенсіонера, особи з інвалідністю 3 групи, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправлені осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, за наступних обставин.

ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадянин України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, шляхом надання вказівок та засобів сприяв незаконному переправленню через державний кордон України громадянам України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю АДРЕСА_4 , за наступних обставин.

Так, 13.09.2024 року ОСОБА_7 , а в подальшому 14.09.2024 року ОСОБА_6 в невстановлені слідством час та місці домовились з невстановленою досудовим розслідуванням особою, про організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України поза межами пункту пропуску, за грошову винагороду в сумі 7000 доларів США (з кожного по 3500 доларів США кожний), з яких 5000 доларів США (по 2500 доларів США кожний) переказали невстановленій слідством особі на криптогаманець.

В подальшому, у невстановлені досудовим розслідуванням день, час та місці, у невстановлений слідством спосіб ОСОБА_4 погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб (особи) сприяти у незаконному переправленні вищевказаних осіб через державний кордон України за грошову винагороду в сумі 2000 доларів США.

Зокрема, 18.09.2024 року близько 09 години за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, ОСОБА_4 на власному легковому автомобілі марки «SKODA FABIA», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », прибув до готелю «Злата Прага», що розташований за адресою: м. Мукачево, вул. Миру, 60 А, де здійснив посадку до вказаного транспортного засобу ОСОБА_6 , який в подальшому надав ОСОБА_4 раніше обумовлену грошову винагороду в сумі 1000 доларів США за сприяння в незаконному перетині державного кордону, після чого ОСОБА_4 з метою уникнення викриття його злочинних намірів надав ОСОБА_6 вказівку щодо його пояснень у разі зупинки чи затримання автомобіля працівниками правоохоронних органів, а саме «необхідно повідомити про, те що він їде до пункту пропуску «Лужанка», щоб зустріти дружину, яка їде з Угорщини». Після чого, зазначені особи прибули до готелю «Пірошка», що розташований в м. Берегове, вул. Дідовська, 2, в якому ОСОБА_6 поселився з метою вичікування слушного часу для його незаконного переправлення через державний кордон України.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 20.09.2024 року близько 13 години, за вказівкою невстановленої особи, на власному легковому автомобілі марки «SKODA FABIA», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », прибув до готелю «Злата Прага», що розташований в м. Мукачево, вул. Миру, 60 А, де здійснив посадку до вказаного транспортного засобу ОСОБА_7 , який в подальшому надав ОСОБА_4 раніше обумовлену грошову винагороду в сумі 1000 доларів США за сприяння в незаконному перетині державного кордону України, після чого ОСОБА_4 з метою уникнення викриття його злочинних намірів надав ОСОБА_7 вказівку щодо його пояснень у разі зупинки чи затримання автомобіля працівниками правоохоронних органів, а саме «необхідно повідомити про, те що він їде до пункту пропуску «Лужанка», щоб зустріти дружину, яка їде з Угорщини». Після чого, вказані особи прибули до готелю «Пірошка», що знаходиться в м. Берегове, вул. Дідовська, 2, в якому ОСОБА_7 поселився з метою вичікування слушного часу для його незаконного переправлення через державний кордон України.

У подальшому, 24.09.2024 року близько 23 години ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли з готелю «Пірошка» та вирушили в напрямку кордону по маршруту, який попередньо надала їм невстановлена слідством особа, з метою уникнення прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України та подальшого його незаконного перетину, однак останні о 02 годині 15 хвилин 25.09.2024 року були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_4 в напрямку 198 прикордонного знаку в 400 метрах від державного кордону.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому досудовим слідством злочині за ч. 3 ст. 332 КК України не визнав та показав, що неофіційно працює таксистом, на його автомобілі відсутні відповідні розпізнавальні знаки, однак він має візитки. Так, восени 2024 року йому подзвонили з готелю, який знаходиться в місті Мукачево і попросили привезти сім`ю до міста Берегове. Він повідомив, що це буде коштувати 4000 гривень. При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що на прохання проїхати відстань з м. Мукачево до м. Берегове в об`їзд блокпосту, він це зробив. Однак, за умови, що з документами в осіб, яких він перевозить, все в порядку. Також, зазначив, що спочатку відвіз одного чоловіка (свідка ОСОБА_7 ) до готелю «Пірошка», який розрахувався з ним заплативши 100 доларів США, а потім повернувся за його сім`єю. Іншого чоловіка (свідка ОСОБА_6 ) він відвіз за такою ж схемою як і попереднього, отримавши від нього 100 доларів США. Під час їх перевезення, його питали щодо близькості кордону, на що він повідомив про наявність кордону повсюду. При цьому, підтвердив, що під час поїздки він казав чоловікам у разі до них питань щоб казали, що їдуть зустрічати дружин, які їдуть з-за кордону.

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК України доведена наступним.

Згідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Так, з дослідженого судом DVD-R диску з допитом свідків від 27.09.2024 року, здійсненого в порядку ст. 225 КПК України встановлено, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 показали наступне.

Свідок ОСОБА_7 показав, що в мережі Інтернет в додатку «Телеграм» зв`язався з людиною з метою здійснення ним незаконного перетину державного кордону України. Так, за вказівкою вказаної особи він сплатив на криптогаманець 2500 доларів США після чого отримав на телефон інформацію щодо його подальших дій для перетину державного кордону. Слідуючи вказівкам зазначеної особи, він приїхав до міста Мукачево, де поселився в готелі «Злата Прага». Потім з ним по телефону зв`язався чоловік (таксист, як його називала особа, яка надала інструктаж щодо дій для перетину кордону) та повідомив, коли приїде за ним, щоб відвезти до м. Берегове. Свідок ОСОБА_7 пояснив, що одразу як сів до автомобіля підозрюваного надав йому грошові кошти у розмірі 100 доларів США та по приїзду до м. Берегове готелю «Пірошка» сплатив йому ще 900 доларів США, а через годину водій привіз і його сім`ю. Крім цього, свідок показав, що рухались вони з підозрюваним вдвох на автомобілі марки «SKODA FABIA» в об`їзд блокпосту та підозрюваний давав йому поради щодо того, що у разі зупинки їх працівниками поліції чи прикордонної служби він мав казати, що приїхав на відпочинок та зустрічати свою сім`ю з-за кордону.

Допитаний слідчим суддею в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дав аналогічні покази тим, що надав свідок ОСОБА_7 .. Зокрема, показав, що в мережі Інтернет через додаток «Телеграм» зв`язався з людиною для здійснення ним незаконного перетину державного кордону України, оскільки знав про таку можливість від своїх знайомих. За вказівкою вказаної особи він сплатив на криптогаманець 2500 доларів США, після чого отримав на свій телефон інформацію щодо його подальших дій для перетину державного кордону. Слідуючи вказівкам зазначеної особи, він разом з дружиною приїхав до міста Мукачево, де поселився в готелі «Злата Прага». Згодом йому зателефонував чоловік (таксист, як його називала особа, яка надала інструктаж щодо дій для перетину кордону) та повідомив, коли приїде за ним, щоб відвезти до м. Берегове. Пояснив, що одразу як сів до автомобіля підозрюваного, він надав йому грошові кошти у розмірі 100 доларів США та по приїзду до м. Берегове готелю «Пірошка» сплатив йому ще 900 доларів США. Свідок, також, показав, що рухались вони з підозрюваним вдвох на автомобілі марки «SKODA FABIA» в об`їзд блокпосту та підозрюваний давав йому поради щодо того, що у разі зупинки їх працівниками поліції чи прикордонної служби він мав казати, що приїхав на відпочинок та зустрічати свою сім`ю з-за кордону.

Свідок ОСОБА_8 допитаний в судовому засіданні показав, що в кінці вересня 2024 року він очолював прикордонний наряд групи реагування та після отриманого повідомлення вони виїхали на місце, де в подальшому було затримано двох осіб. Так, під час попереднього опитування особи повідомили, що їх підвозили до готелю «Пірошка» на автомобілі червоного кольору марки «SKODA FABIA». Крім того, затримані особи повідомили, що зробили завдаток у розмірі 1000 доларів США кожен, а після переходу державного кордону мали сплатити ще по 2500 доларів США. Разом з цим, свідок ОСОБА_8 пояснив, що не пам`ятає чи затримані повідомляли про зупинку на блок посту і чи називали інших осіб, які допомагали в незаконному перетині кордону. При цьому, питань щодо сплати коштів водію транспортного засобу марки «SKODA FABIA» він не задавав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що ними було затримано осіб, які намагались здійснити незаконний перетин державного кордону між 197 та 198 прикордонними знаками на відстані за 600 метрів від державного кордону. В ході спілкування із затриманими особами було встановлено, що вони проживали в готелі «Пірошка», звідки їх забрав автомобіль марки «SKODA» червоного кольору. Разом з цим, особи не повідомляли чи це було таксі, а лише повідомили, що водієм був чоловік. Крім цього, свідок зазначив, що йому не відомо яким маршрутом затримані добирались до Берегівського району і чи мали вони сплатити якусь суму коштів.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що в кінці вересня 2024 року була отримана інформація, що між 197 та 198 прикордонним знаком була спроба незаконного перетину державного кордону, тому вони виїхали на затримання. Під час попереднього опитування, затримані особи повідомили, що приїхали на автомобілі марки «SKODA» червоного кольору, при цьому, водія вони не описували та не повідомляли про свій маршрут. Також, ОСОБА_10 показав, що йому не відомо як затримані особи добирались до місця їх затримання та чи сплачували вони якісь кошти.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що восени 2024 року під час несення ним чергування камерою було зафіксовано, що двоє осіб з Кіровоградської області йшли до канави по тропі поблизу державного кордону, тому виїхала група реагування на затримання. Під час руху до ВПС «Лужанка» затримані особи повідомили, що разом з сім`ями приїхали до м. Мукачево, а потім їх привезли до готелю «Пірошка» на автомобілі -марки «SKODA FABIA» червоного кольору, за що вони заплатили 700-800 доларів США водію. Вказані особи повідомили, що проживали в готелі близько 4-5 днів разом з жінками та дітьми. Зі слів затриманих осіб відомо, що їх везли до готелю двічі, спочатку жінок з дітьми, а потім вже їх. За те, щоб їх повезли повз блокпост вони заплатили кошти водію.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила, що працює в готелі «Пірошка» з березня 2024 року. Так, в серпні 2024 року в готель заїхали спочатку одна сім`я, а потім інша, вони проживали в готелі 10 днів, про причини приїзду вони не повідомляли. ОСОБА_12 зазначила, що їй не відомо чи знайомі були між собою ці сім`ї, про маршрути чи екскурсії вони нічого не випитували. При цьому, зазначила, що обвинуваченого вона не знає та не бачила.

Повідомленням про виявлення кримінального правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25 вересня 2024 року встановлено, що 25 вересня 2024 року о 02 годині 15 хвилин від прикордонного наряду «ОКСТЗ» надійшла інформація про затримання двох громадян України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на напрямку 198 прикордонного знаку на відстані 400 метрів до державного кордону України. Під час опитування затриманих осіб було встановлено, що останні за попередньою домовленістю з невстановленими особами (організаторами) за грошову винагороду в розмірі від 3500 доларів США, з розрахунком до перетину та передплатою в розмірі 1000 доларів США мали намір здійснити незаконний перетин державного кордону з території України до Угорщини. В подальшому опитуванні стало відомо, що за вказівкою невстановленої особи, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на транспортному засобі марки «SKODA FABIA» червоного кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 за грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США 18 вересня 2024 року здійснив доставку в об`їзд прикордонного наряду «КрП» ОСОБА_6 та 20 вересня 2024 року ОСОБА_7 від готелю «Злата Прага» м. Мукачево до готелю «Пірошка» м. Берегове Закарпатської області, з метою подальшого незаконного переправлення через державний кордон України на територію Угорщини. Також встановлено, що ОСОБА_4 надавав вказівки щодо лінії поведінки та легенди слідування до державного кордону України та поселення саме до готелю «Пірошка» (том 1 а.с. 144-145).

Так, дослідженими в судовому засіданні протоколами огляду предмету від 26 вересня 2024 року, а саме мобільних телефонів марки «Redmi 12» та «iPhone 14 Pro», що належать ОСОБА_7 та ОСОБА_6 встановлено факт наміру незаконного перетину державного кордону останніми, зміст яких відображає маршрут та дії вказаних осіб (том 1 а.с. 189-194, 195-201).

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується також наступним.

Протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 вересня 2024 року, проведених старшим офіцером (старшим оперуповноваженим) прикордонного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону на підставі доручення старшого слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12024071060000689 від 25.09.2024 року, в присутності двох понятих встановлено, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 впізнали за формою та рисами обличчя, довжиною та кольором волосся ОСОБА_4 , який 18 вересня 2024 року та 20 вересня 2024 року за вказівкою невідомої особи на транспортному засобі марки «SKODA FABIA» червоного кольору, за грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США з кожного доставила їх від готелю «Злата Прага» м. Мукачево Закарпатської області до готелю «Пірошка» м. Берегове Закарпатської області в об`їзд наявних блокпостів з метою уникнення можливих перевірок представниками правоохоронних органів для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України. Впізнаній свідками особі вони передали грошові кошти в розмірі 100 доларів США кожен відразу, коли сіли до транспортного засобу біля готелю «Злата Прага» м. Мукачево Закарпатської області, а решту грошових коштів в розмірі по 900 доларів США кожен віддали після того, коли їх доставили до кінцевої точки. Окрім того, свідки показали, що впізнана особа дорогою до м. Берегове дала вказівку притримуватись легенди, а саме слідування з метою відпочинку та очікування прибуття дружини з-за кордону (том 1 а.с. 146-150, 151-155).

Протоколами пред`явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 25 вересня 2024 року, проведених старшим офіцером (старшим оперуповноваженим) прикордонного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону на підставі доручення старшого слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12024071060000689 від 25.09.2024 року, в присутності двох понятих встановлено, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 впізнали по типу кузова, кольору та зовнішніх особливостей транспортний засіб, на якому 18 вересня 2024 року та 20 вересня 2024 року особа на ім`я ОСОБА_13 за вказівками невідомої їм особи за грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США з кожного доставили їх з готелю «Злата Прага» м. Мукачево Закарпатської області до готелю «Пірошка» м. Берегове Закарпатської області в об`їзд наявних блокпостів з метою уникнення можливих перевірок представниками правоохоронних органів для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України (том 1 а.с. 156-159, 160-163).

Протоколом огляду та перегляду камер відеоспостереження від 01 жовтня 2024 року встановлено маршрут руху з міста Мукачево Закарпатської області до міста Берегове Закарпатської області транспортного засобу марки «SKODA FABIA» червоного кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на якому здійснювалась доставка громадян України ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (том 1 а.с. 204-209).

Вказаний маршрут руху даного транспортного засобу підтверджено дослідженим в судовому засіданні DVD-R диском (том 1 а.с. 210).

Суд вважає, що показами свідків та дослідженими письмовими доказами підтверджується зв`язок обвинуваченого з громадянами України ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а саме доведено його сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками та наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 26 березня 2024 року по справі № 679/199/21, провадження № 51-5880км23 виснував, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

За приписами ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінальної процесуальної діяльності є правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, норм як Особливої, так і Загальної частин КК України. Правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, в аспекті кваліфікації діяння обвинуваченого є імперативно встановленим обов`язком суду, а не реалізацією повноважень диспозитивного характеру.

Кваліфікацією кримінальних правопорушень судом є встановлення і юридичне закріплення у постановленому рішенні точної відповідності ознак вчиненого суспільно небезпечного діяння ознакам складу правопорушення, визначеному у нормі закону про кримінальну відповідальність, поєднане (у разі необхідності) з відмежуванням кримінальних правопорушень одне від одного та від діянь, що не є кримінальними правопорушеннями.

КПК України не визначає окремих підстав правової кваліфікації кримінального правопорушення місцевим судом. Очевидно, що в аспекті застосування положень ст. 337 КПК України, ними можуть бути лише загальні підстави, які зумовлені приписами ч. 1 ст. 2 КК України, і за наявності таких підстав суд зобов`язаний здійснити правову кваліфікацію кримінального правопорушення за відповідними нормами КК України. Водночас, за відсутності таких підстав, встановлених засобами доказування, суд має керуватися приписами ст. 373 КПК України.

За приписами КПК України щодо порядку здійснення судового розгляду, завданням суду першої інстанції є оцінка доказів, на підставі якої суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України).

Важливим для вирішення питання про дотримання судом вказаних вище приписів закону є виклад стороною обвинувачення фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення. Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель вчиненого кримінального правопорушення, а формула кваліфікації і формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року по справі справа № 755/12415/22, провадження № 51-3928км23.

Згідно частин 1 і 3 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 23 постанов Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.90 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинувачених.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при визначені його громадських прав має право на справедливий розгляд справи незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора, які як сторона обвинувачення, здійснюють збирання доказів, у тому числі і шляхом проведення слідчих дій ( ч. 2 ст. 93 КПК України).

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, висловлену у п. 60 Рішенні у справі «Коробов проти України», яке набуло статусу остаточного, відповідно до якої Європейський суд з прав людини в черговий раз звертає увагу на те, що «при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту», вимоги норм ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, суд приходить до переконання про відсутність підтвердження доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 3 ст. 332 КК України.

Тобто, відсутні належні та допустимі докази, які б підтвердили ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, а саме те, що він отримав від свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 1000 доларів США з кожного як вказано в обвинувальному акті.

Зокрема, у судовому розгляді корисливий мотив діянь та отримання грошових коштів обвинуваченим ОСОБА_4 не встановлено.

У зв`язку з наведеним, суд вважає необхідним змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 з ч. 3 ст. 332 КК України - із організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництва такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, на ч. 2 ст. 332 КК України - сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а саме надання обвинуваченим ОСОБА_4 порад, вказівок особам щодо пояснень у разі зупинки працівниками поліції, прикордонної служби під час об`їзду блок постів прикордонної служби, наданням власного транспортного засобу, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

На думку суду, обвинуваченого ОСОБА_4 слід визнати винним у кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 332 КК України, як сприяння вчиненню незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Згідно характеристики по місцю проживання обвинувачений ОСОБА_4 характеризується позитивно, скарг на його поведінку не надходило (том 1 а.с. 236), на обліку КНП «Лікарня Св. Мартина» у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (том 1 а.с. 227).

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

В судових дебатах прокурор просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначити останньому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на 2 роки із конфіскацією майна.

Захисник ОСОБА_5 в судових дебатах просила визнати обвинуваченого ОСОБА_4 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдати його.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах просив виправдати його.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС ВС у справі № 702/301/20, такий вид покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, є пенсіонером, особою з інвалідністю 3 групи, позитивно характеризуються за місцем проживання, а також реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 332 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, а також з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Крім цього, позбавити обвинуваченого ОСОБА_4 права обіймати певні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та охорони державного кордону.

Суд вважає, що таке основне покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченими нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:

-CD-R диск марки «VS» з копією фонограми допитів свідків ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мали місце 27 вересня 2024 року; DVD-R диск об`ємом 4,7GB, на якому наявні відеозаписи з камер відеоспостереження отриманих з інтегрованої системи «Безпечне Закарпаття», які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, слід зберігати при матеріалах кримінального провадження (том 1 а.с. 184, 185-186, 210);

-мобільний телефон марки «Redmi 12», ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 із сім картами оператора «Київстар» № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , належний ОСОБА_7 , який повернутий власнику на відповідальне зберігання, слід повернути власнику ОСОБА_7 (том 1 а.с. 202-203);

-мобільний телефон марки «iPhone 14Pro», ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 , з сім картою оператора «Київстар» № НОМЕР_9 , належний ОСОБА_6 , який повернутий власнику на відповідальне зберігання, слід повернути власнику ОСОБА_6 (том 1 а.с. 202-203);

-автомобіль марки «SKODA FABIA», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », власником якого є ОСОБА_4 , який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4 , слід повернути власнику ОСОБА_4 (том 1 а.с. 213-215),

скасувавши накладений арешт ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2024 року (том 1 а.с. 218-222).

Потерпілих у кримінальному провадженні не має.

Кримінальним правопорушенням державі матеріальної шкоди не завдано.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи відсутні.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373,374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 332 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та охорони державного кордону строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов`язки відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- CD-R диск марки «VS» з копією фонограми допитів свідків ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мали місце 27 вересня 2024 року; DVD-R диск об`ємом 4,7GB, на якому наявні відеозаписи з камер відеоспостереження отриманих з інтегрованої системи «Безпечне Закарпаття», які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження (том 1 а.с. 184, 185-186, 210);

- мобільний телефон марки «Redmi 12», ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 із сім картами оператора «Київстар» № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , належний ОСОБА_7 , який повернутий власнику на відповідальне зберігання - повернути власнику ОСОБА_7 (том 1 а.с. 202-203);

- мобільний телефон марки «iPhone 14Pro», ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 , з сім картою оператора «Київстар» № НОМЕР_9 , належний ОСОБА_6 , який повернутий власнику на відповідальне зберігання - повернути власнику ОСОБА_6 (том 1 а.с. 202-203);

- автомобіль марки «SKODA FABIA», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », власником якого є ОСОБА_4 , який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4 - повернути власнику ОСОБА_4 (том 1 а.с. 213-215),

скасувавши накладений арешт ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2024 року (том 1 а.с. 218-222).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його оголошення через Берегівський районний суд Закарпатської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1