Рішення № 13401639, 23.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/38623.12.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Шаповалові А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального підприємства «Київблагоустрій», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ

про: визнання договору недійсним

за зустрічною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м.Київ

до Відповідача: Комунального підприємства «Київблагоустрій», м.Київ

про стягнення заборгованості, штрафних санкцій у розмірі 114 845,66 грн. та вилучення предмету лізингу.

за участю:

представника Позивача (за первісним позовом) –не з’явився

представника Відповідача (за первісним позовом) – Михайловський І.В. (за довіреністю №3527 від 29.10.2010р.);

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київблагоустрій», м.Київ (далі –Позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ (далі –Відповідач за первісним позовом) про визнання договору недійсним.

На підтвердження вказаних обставин Позивач за первісним позовом надав: Статут Позивача за первісним позовом, розпорядження Київського міського голови від 10.06.2010р. № 279, наказ від 12.06.2009р. № 182к, Договір фінансового лізингу №100219-51/ФЛ-Ю-А від 19.02.2010р., Графік сплати лізингових платежів, Специфікацію, Загальні умови Договору, страхування до Договору фінансового лізингу, технічний асістанс, Довідка про технічний стан Предмета лізингу та фактичну адресу базування, Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на предмет лізингу, Довідку АА № 351852 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Позивача за первісним позовом та інше.

03.12.2010р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»надійшла зустрічна позовна заява до Комунального підприємства «Київблагоустрій»про стягнення заборгованості, штрафних санкцій на суму 114 854,66 грн. та вилучення предмету лізингу.

В обґрунтування позовних вимог Позивач за зустрічним посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором фінансового лізингу №100219-51/ФЛ-Ю-А від 19.02.2010р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач за зустрічним позовом надав: розрахунок суми позовної заяви за договором фінансового лізингу, Договір фінансового лізингу № 100219-51/ФЛ-Ю-А від 19.02.2010р., Графік сплати лізингових платежів, Специфікацію, Загальні умови Договору, страхування до Договору фінансового лізингу, технічний асістанс, Довідку про технічний стан Предмета лізингу та фактичну адресу базування, Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на предмет лізингу, Акт від 23.03.2010р. прийому передачі Предмету лізингу в користування за Договором № 100219-51/ФЛ-Ю-А, Акт від 23.03.2010р. прийому передачі Предмету лізингу в користування за Договором № 100219-51/ФЛ-Ю-А, Акт від 23.03.2010р. прийому передачі Предмету лізингу в користування за Договором № 100219-51/ФЛ-Ю-А, рахунок-фактуру № СФ-930324 від 21.08.2010р. на суму 6483,83 грн., рахунок-фактуру № СФ-931733 від 23.09.2010р. на суму 6450,31 грн., рахунок-фактуру № СФ-935404 від 15.10.2010р. на суму 65 303,52 грн., Витяг з реєстру рахунків за 23.07.2010р. –15.10.2010р., Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 29.11.2010р. підписаний з боку Позивача за зустрічним позовом, Повідомлення про усунення порушення умов Договору від 29.09.2010р. № 3050 з доказами направлення та вручення Відповідачу за зустрічним позовом, Повідомлення про повернення майна (предмету лізингу) від 15.10.2010р. № 3298 з доказами направлення та вручення Відповідачу за зустрічним позовом, Вимогу про сплату викупного платежу, штрафних санкцій, 3 % річних і збитків на загальну суму 113464,55 грн., з доказами направлення Відповідачу за зустрічним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву прийнято до провадження для сумісного розгляду з первісною та призначено до розгляду на 23.12.2010р.

23.12.2010р. через канцелярію суду від Відповідача за первісним позовом надійшов відзив на первісний позов, відповідно до якого Відповідач за первісним позовом заперечує позовні вимоги у повному обсязі та надав для залучення до матеріалів справи лист Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва від 19.02.2010р. № 043-1272.

23.12.2010р. від Позивача за зустрічним позовом надішли письмові пояснення на зустрічну позовну заяву та надав для залучення до матеріалів справи свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Позивач за первісним позовом у судове засідання не з’явився, причин неявки до суду не повідомив, відзив на зустрічну позовну заяву не надав.

Відповідач за первісним позовом у судове засідання 23.12.2010р. з’явився, підтримав зустрічні позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

19.02.2010 р. між Позивачем за первісним позовом (Комунальним підприємством «Київблагоустрій») та Відповідачем з первісним позовом (Товариство з обмеженою відповідальність «ВіЕйБі Лізинг») був укладений договір фінансового лізингу №100219-51/ФЛ-Ю-А (надалі - «Договір»), згідно з п.1.1 якого Лізингодавець (Позивач за первісним позовом) набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування Предмет лізингу (надалі –Предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Додатку «Специфікація»(надалі - Специфікація), а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до Лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством).

Лізингодавець (Позивач за первісним позовом) свої зобов’язання виконав - згідно актів приймання-передачі Предмету лізингу передав, а Лізингоодержувач (Відповідач за первісним позовом) прийняв Предмет лізингу.

Згідно п.4,5,8 Договору лізингу предметом лізингу є вантажні автомобілі ЗАЗ у кількості 3-х одиниць, загальною вартістю 133956, 00 грн., строк лізингу складає 24 місяці, загальний лізинговий платіж становить 193843,73 грн.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів за первісним позовом такими що не підлягають задоволенню, а зустрічні вимоги такими що задовольняються судом, враховуючи наступне:

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є наступні:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом (частина перша статті 92).

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (частина третя статті 92).

Як вбачається з матеріалів справи Договір фінансового лізингу № 100219-51/ФЛ-Ю-А був підписаний директором Комунального підприємства «Київблагоустрій»Сорокіним О.О.

Згідно п. 6.1. та 6.2. Статуту Комунального підприємства «Київблагоустрій»управління підприємством здійснюється відповідно до Статуту на основі поєднання прав органу управління щодо господарського використання майна і участі в управлінні трудового колективу на основі колективного договору. Директор підприємства призначається та звільняється з посади розпорядженням Київського міського голови за поданням начальника Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на контрактній основі.

Повноваження директора, в тому числі на укладення договорів визначені п.6.5.Статуту підприємства.

Зокрема п.6.5.8 Статуту передбачено, що директор укладає правочини з усіх матеріальних питань на суму понад 50 тис.грн. за погодженням з органом управління майном.

Відповідно до матеріалів справи, а саме листа Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва від 19.02.2010р. № 043-1272, встановлено, що Головне управління контролю за благоустроєм не заперечує проти укладення комунальним підприємством «Київблагоустрій»договору фінансового лізингу. Крім того, вказаним листом повідомлено, що директор Комунального підприємства «Київблагоустрій»Сорокін О.О. має достатній обсяг повноважень на укладення вказаного договору.

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до умов оспорюваного договору Відповідач за первісним позовом зобов’язався передати Позивачу за первісним позовом в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, а позивач зобов’язався прийняти майно (предмет лізингу), своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором.

Позивачем прийнято оспорюваний договір до виконання, зокрема, прийнято у володіння та користування майно згідно актів приймання-передачі які підписані та скраплені печатками обох сторін та здійснено часткову оплату лізингових платежів, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним з боку Відповідача за первісним позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимог Позивача за первісним позовом у повному обсязі.

Щодо вимог Позивача за зустрічним позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 114 854,66 грн. та вилучення предмету лізингу, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(Позивач за зустрічним позовом) та Комунальним підприємстовм «Київблагоустрій»(Відповідач за зустрічним позовом) було укладено договір фінансового лізингу від 19.02.10р. № 100219-51/ФЛ-Ю-А.

Відповідно до умов Договору Позивач зобов’язався передати Відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, а Відповідач зобов’язався прийняти майно (предмет лізингу), своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором.

Позивачем належним чином виконані умови Договору, предмет лізингу був переданий в користування Відповідачу, на підставі підписаних 23 березня 2010 року сторонами актів прийому-передачі майна.

Відповідач виплачує Позивачу лізингові платежі відповідно до п. 2.2. Загальних умов договору та Графіку сплати лізингових платежів, які є невід’ємною частиною Договору.

Проте всупереч прийнятих обов’язків, Відповідач зобов’язання за Договором щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, в наслідок чого за період з липня 2010 р. по листопад 2010 р., за виникла заборгованість у розмірі 78209,98 грн.

Позивач звернувся з повідомленням про усунення порушення умов договору, № 3050 від 29.09.2010р., відповідно до якого Позивач вимагав усунути порушення умов Договору та погасити заборгованість. Відповідач вказане повідомлення отримав, що підтверджується повідомленням про вручення вказаної вимоги, яке міститься в матеріалах справи, проте відповіді не надав, заборгованість не оплатив.

15.10.2010р. Позивач звернувся до Відповідача з повідомленням, відповідно до якого вимагав повернення в строк до 25 жовтня 2010р., отримане на підставі Договору майно – предмет лізингу. Відповідач вказане повідомлення отримав, що підтверджується повідомленням про вручення вказаної вимоги, яке міститься в матеріалах справи, проте відповіді не надав, предмет лізингу не повернув.

Відповідно до п.6.3, 6.1.1 Загальних умов Договору в разі, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі і не усунув дане порушення Договору протягом визначеного Лізингодавцем строку (п.6.2 Загальних умов Договору), Лізингодавець має право вимагати, а Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити Викупний платіж на умовах п.6.4 протягом 10 днів з моменту відправлення Лізингодавцем відповідної вимоги.

Лізингодавець направив вимогу № 3200 від 08.10.2010р. Лізингоодержувачу про сплату викупного платежу, проте відповіді на вимогу та грошові кошти не отримав, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 78209,98 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами підрядника, передбаченими ст.879 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги в частині стягнення 78 209,98 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно п. 7.1.1 Договору, за порушення обов’язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України –сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі порушення обов’язку з своєчасної сплати платежів сформульована безпосередньо у п.п.7.1.1 Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у даному випадку дотримані.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок пені, вважає за можливе задоволення вимог в частині стягнення пені у розмірі 1702,69 грн.

Окрім того, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Загальних умов Договору Лізингоодержувач зобов’язаний          щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленою Додатком «Довідка»до Договору.

Пунктом 7.1.3 Загальних умов Договору передбачено, за ненадання при інспектуванні для огляду або при повернені (вилучені) Предмета лізингу технічної документації, отриманої Лізингоодержувачем разом з Предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.17., 4.1.2., 5.2., 10.2. Загальних умов –ЛІзингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості Предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості Предмету лізингу) протягом строку дії Договору, та для зручності Сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру Остаточної загальної вартості Предмета лізингу.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок штрафу за невиконання п.5.2.1 Договору, вважає за можливе задоволення вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 4018,68 грн.

Згідно статті 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво - або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Тобто для відмови від договору в односторонньому порядку достатньою є наявність відповідних підстав, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачено, що Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Аналогічна норма закріплена в п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»в якій встановлено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. В пункті 1 частини 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що Лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Окрім того, пунктом 6.6. Загальних умов Договору передбачено, що Лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від Договору (розірвати Договір) та вилучити Предмет лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1 -6.1.4 Загальних умов:

п.6.1.1. Якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі.

Пунктом 6.9. Загальних умов Договору передбачено, що Лізингодавець має право вимагати повернення Предмету лізингу від Лізингоодержувача (вилучити Предмет лізингу у Лізингоодержувача), у тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в інший спосіб за вибором Лізингодавця, який не суперечить чинному законодавству, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 6.6.1 Загальних умов Договору визначено, що Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про вилучення Майна із зазначенням строку та місця його передачі. Лізингоодержувач зобов’язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення Предмета лізингу, повернути Майно Лізингодавцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" N 723/97-ВР від 16.12.97 відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 785 ЦК України визначено, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічна норма міститься в пункті 7 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», що має назву «Права та обов’язки Лізингоодержувача», а саме: Лізингоодержувач зобов’язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Пунктом 7.1.2 Загальних умов Договору передбачено, що якщо Лізингоодержувач та/або інші особи, яким Предмет лізингу може бути надано Лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули Предмет лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення Майна у відповідності до даного Договору або чинного законодавства України, Лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі, передбаченому ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України. При цьому сторони домовились, що при нарахуванні суми неустойки Лізингодавець застосовує середньоденну лізингову плату за користування Предметом лізингу, яка розраховується шляхом складання сум Загальних лізингових платежів, зазначених у стовбці «Загальний лізинговий платіж в т.ч. ПДВ»Графіку, за строк лізингу, який минув на момент нарахування неустойки, та ділення цієї суми на відповідну кількість днів користування Предметом лізингу.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок неустойки, вважає за можливе задоволення вимог в частині стягнення неустойки у розмірі 16715,65 грн.

Окрім того п. 7.1.4 Загальних умов Договору встановлено, за порушення процедури вилучення Предмету лізингу Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 (десять) відсотків Остаточної загальної вартості Предмету лізингу.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок штрафу вважає за можливе задоволення вимог в частині стягнення штрафу за порушення процедури вилучення майна у розмірі 13 395,60 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем з 22.08.2010р. по 29.11.2010р. не перевищує розмір 3% річних, який може бути нарахований за вказаний період, а тому підлягає стягненню у розмірі 329,41 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період з 22.08.2010р. по 29.11.2010р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 482,65 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за вказаний період, а отже підлягає стягненню з Відповідача повністю у розмірі 482,65грн.

Щодо вимоги Позивача за зустрічним позовом про вилучення та передачі власнику –Позивачу за первісним позовом предмет лізингу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ “Про фінансовий лізинг”відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічна норма міститься в п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону, а саме: у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу – лізингоодержувач зобов’язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Крім того, умовами Пунктом 6.9. Загальних умов Договору передбачено, що Лізингодавець має право вимагати повернення Предмету лізингу від Лізингоодержувача (вилучити Предмет лізингу у Лізингоодержувача), у тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в інший спосіб за вибором Лізингодавця, який не суперечить чинному законодавству, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 6.6.1 Загальних умов Договору визначено, що Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про вилучення Майна із зазначенням строку та місця його передачі. Лізингоодержувач зобов’язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення Предмета лізингу, повернути Майно Лізингодавцю.

Судом встановлено, що Позивач звернувся до Відповідача з повідомленням, відповідно до якого вимагав повернення в строк до 25 жовтня 2010р., отримане на підставі Договору майно –предмет лізингу. Відповідач вказане повідомлення отримав, що підтверджується повідомленням про вручення вказаної вимоги, яке міститься в матеріалах справи, проте відповіді не надав, предмет лізингу не повернув.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість даної позовної вимоги, та визнає її такою, що підлягає задоволенню в редакції, яка передбачена законодавством, а також погоджена сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити в задоволенні первісного позову Комунального підприємства «Київблагоустрій»до Товариств з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»про визнання договору недійсним у повному обсязі.

2.Задовольнити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»до Комунального підприємства «Київблагоустрій»про стягнення заборгованості, штрафних санкцій у розмірі 114 854,66 грн. та вилучення предмету лізингу у повному обсязі.

3.Стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»основну заборгованість у розмірі 78209.98 грн, пеню - 1702.69 грн., 3% річних - 329.41 грн., збитки понесені в зв’язку із знеціненням грошових коштів - 482.65 грн., штраф за невиконання п.5.2.1 - 4018.68 грн., неустойку - 16715,65грн., штраф за порушення процедури вилучення майна - 13395,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Зобов’язати Комунальне підприємство «Київблагоустрій»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»предмет лізингу за Договором фінансового лізингу №100219-51/ФЛ-Ю-А від 19.02.2010р., а саме:

- вантажний малотоннажний пікап-В ЗАЗ, модель 110558-44, 2009 року випуску,

державний номер АА5762ІТ, номер кузова Y6D11055890048037, в кількості 1

одиниця.

- вантажний малотоннажний пікап-В ЗАЗ, модель 110558-44, 2009 року випуску, державний номер АА5713ІТ, номер кузова Y6D11055890047768, в кількості 1 одиниця.

- вантажний малотоннажний пікап-В ЗАЗ, модель 110558-44, 2009 року випуску, державний номер АА5761ІТ, номер кузова Y6D11055890047498, в кількості 1 одиниця.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»відшкодування витрат по сплаті державного мита у розмірі –1233,55 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(ідентифікаційний код 33880354) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі –1254,56 грн.

Повний текст рішення підписано 29.12.2010р.

Суддя                                         Н.І. Ягічева