Рішення № 134012509, 09.02.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12230/25

Категорія 38

2/295/713/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі

головуючого судді Зосименко О.М.,

при секретарі Хінцинській В.Б.,

представник відповідача Андрущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. У позовній заяві також порушено питання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

Позовна заява обґрунтована тим, що 07.10.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено угоду № 200119786 щодо кредитування, за умовами якої банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 22 000,00 грн, які відповідач зобов`язалася повернути.

20.07.2020 року позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за договором, що був укладений з відповідачем. ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той час як відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.

Позивач зазначав, що станом на 19.08.2025 розмір заборгованості відповідача за кредитним договором від 07.10.2014 року № 200119786 становить 36 404,72 грн, з яких 12 224,23 грн заборгованість за кредитом, 24 180,49 грн заборгованість за відсотками.

Також позивач вважає, що відповідач має сплатити 3 % річних та інфляційні втрати.

У поданій до суду позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 07.10.2014 року № 200119786 у розмірі 47 638,57 грн, понесені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Від представника відповідача надійшов відзив в якому від просить застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В останньому судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог. Позивач в позові просить суд розглядати справу без участі їх представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Судом встановлено, що 07.10.2014 між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено угоду № 200119786 шляхом підписання заяви щодо кредитування, за умовами якої банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 22 000,00 грн, які відповідач зобов`язувалася повернути.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Постановою Національного Банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії проблемних.

20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року, відповідно до якої позивач є кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Також із досліджених у справі доказів встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року в справі № 910/11298/16 апеляційну скаргу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/11298/16 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (далі ТОВ «ФК «Плеяда») передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (далі ТОВ «ФК «Фагор») передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2.

Як убачається із судових рішень, ухвалених у господарській справі № 910/11298/16, 19 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» (клієнт) і ТОВ «ФК «Плеяда» (фактор) укладено договір факторингу № 1905, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта, а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх осіб (боржників).

20.05.2016 року між ТОВ «ФК «Плеяда» і ТОВ «ФК «Фагор» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ «ФК «Плеяда» за плату відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» права вимоги, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору факторингу № 1905.

23.05.2016 року згідно з рішенням Правління Національного банку України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

На виконання своїх обов`язків, передбачених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноваженою особою, згідно з наказом від 24.05.2016 № 27/1 створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Банк Михайлівський».

30.05.2016 року згідно з наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» № 37 затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30 травня 2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності.

09.06.2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» направило ТОВ «ФК «Плеяда» повідомлення про нікчемність правочинів від 01 червня 2016 року № 05-53, в якому зазначило про нікчемність договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та вимагало негайно повернути усі отримані на підставі нікчемного договору документи, але ТОВ «ФК «Плеяда» у листі від 08 липня 2016 року № 1-08-07/16 повідомив банк про те, що не погоджується із визнанням договорів нікчемними, вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки законних підстав для визнання договорів нікчемними не має.

Зазначені обставини слугували підставою для звернення ПАТ «Банк Михайлівський» до суду з позовом.

Судом встановлено, що станом на 19.08.2025 року загальний розмір заборгованості перед позивачем за кредитним договором становить 36 404,23 грн., з яких: 12 224,23 грн заборгованість за кредитом; 24 180,49 грн заборгованість за відсотками.

Заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу №7_БМ тобто на 20 липня 2020 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДДЖИ ФІНАНС», та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів.

Крім того, позивач просять стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 273,43 грн та інфляційні збитки в сумі 7 960,42 грн.

Оскільки 23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладання такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Надані виписки з особових рахунків сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються такими нормами закону.

Так, статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1055 ЦК України договір кредиту складений в простій письмовій формі, у відповідності із законом.

В судовому засіданні встановлено, що 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором із відповідачем. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15 червня 2020 року № 7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, крім іншого, суми заборгованості.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо погашення кредиту, ПАТ «Банк Михайлівський» мало право від дня завершення строку кредиту (договір між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено 07.10.2014 року строком на 12 місяців (згідно з довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту)), та протягом наступних трьох років, тобто до 07.10.2018 року, звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права. Однак, позовну заяву з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.10.2014 року № 200119786 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (правонаступник ПАТ «Банк Михайлівський») подало до суду лише 01.09.2025 року, тобто з пропуском строку на звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 262 ЦК України, заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Представник відповідача просив застосування строку позовної давності до вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.10.2014 року № 200119786, укладеним між нею та ПАТ «Банк «Михайлівський».

У свою чергу, звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заявило клопотання про поновлення строку позовної давності.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» посилається на наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору за частиною кредитних договорів, в тому числі за кредитним договором від 07.10.2014 року № 200119786, укладеним ПАТ «Банк Михайлівський» із відповідачем, а також, те, що оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20 липня 2020 року були отримані ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за результатами примусового виконання лише на початку 2023 року, що, на переконання позивача призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора, що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (частина п`ята статті 267 ЦКУ).

Суд вважає, що наведені вище обставини, не дають підстав для поновлення або не застосування строку позовної давності, про що просить позивач, так як з матеріалів справи вбачається, що строк позовної давності за укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» із відповідача договором від 07.10.2014 року № 200119786 сплив 07.10.2018 року, а договір між ТОВ «Діджи Фінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський» про відступлення права вимоги №7_БМ було укладено лише 20.07.2020 року.

До ТОВ «Діджи Фінанс» від ПАТ «Банк Михайлівський» перейшли права та обов`язки тільки за визначеним переліком кредитних договорів, тобто ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський» за всією діяльністю Банку.

Станом на 20 липня 2020 року, враховуючи дату закінчення кредитного договору, загальний строк позовної давності за договором від 07.10.2014 року № 200119786 сплинув.

Отже, уклавши договір відступлення прав вимоги, позивач набув права вимоги щодо відповідача за спірному кредитним договором, але пропустив строк позовної давності на пред`явлення позову до відповідача, оскільки такий строк був пропущений попереднім кредитором.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто позивач, як набувач прав кредитора (новий кредитор), за певної обачності мав реальну можливість дізнатися про пропуск строку позовної давності станом на час укладення договору відступлення прав вимоги. Таким чином, позивач міг передбачити обсяг прав, що перейде до нього в разі укладення договору про відступлення права вимоги, однак не здійснив достатньої належної обачності при укладенні договору.

Згідно з частиною п`ятою статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що строк позовної давності пропущений з поважних причин, а тому в поновленні строку позовної давності щодо стягнення заборгованості необхідно відмовити.

Посилання ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на зупинення строків позовної давності також не береться до уваги судом виходячи з такого.

Так, дійсно пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Тобто перебіг строку позовної давності у зв`язку із встановленням на всій території України карантину почався з 12 березня 2020 року, а строк позовної давності за вимогами ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до відповідача, викладеними у цій позовній заяві, закінчились 07.10.2018 року.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмір 36 404,72 грн, з яких: 12 224,23 грн заборгованість за тілом кредиту; 24 180,49 грн заборгованість за відсотками, за спливом строку позовної давності.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 273,43 грн та інфляційні збитки в сумі 7 960,842 грн.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 133, 140, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 11.02.2026 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О.М. Зосименко