Постанова № 13400921, 30.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

30 вересня 2010 р. № 2-а- 9977/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Русецькому І.В., Смоляр Є.А.

за участю:

представника позивача Шевчук І.О., Бондаренко І.В.

відповідача Хлопузян Р.Д., Марченко Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Відкритого акціонерного товариства "Євроцемент-Україна"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000021801/0 від 04.06.2010 року, №0000021801/1 від 23.06.2010 року, №0000021801/2 від 28.07.2010 року.

У судовому засіданні представники позивача підтримали зазначений адміністративний позов, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Фахівцями ДПІ у Балаклійському районі Харківської області проведено невиїзну документальна перевірка ВАТ «Євроцемент-Україна»за січень 2009 року щодо отримання відомостей від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Хардизель»(акт перевірки від 28.05.2010 року № 1805/18-006/00293060). При проведенні перевірки складено акт від 28.05.2010 року № 1805/18-006/00293060, яким зафіксовані порушення вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ «Євроцемент - України»по отриманим послугам від ТОВ «Хардизель»в складі яких послуги, які виконувало ТОВ «Реал», та які визнані нікчемними на загальну суму 69270,00 грн., в тому числі ПДВ 11561,67 грн., порушення приписів п.п 7.4.1., 7.4.4., п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині включення ВАТ «Євроцемент - Україна»до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 11561,67 грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ в Балаклійському районі Харківської області прийняте податкове повідомлення рішення-рішення № 0000021801/00 від 04.06.2010 року, яким визначено податкове зобовязання у розмірі 17342,51 грн., в тому числі за основним платежем-податок на додану вартість 11561,6 грн. та штрафні санкції у розмір 5780,84 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його в порядку апеляційного провадження за наслідками якого скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

Судовим розглядом встановлено, що ВАТ «Євроцемент-Україна»уклало договір від 04.06.2008 року № 111/04-08 з ТОВ «Хардизель»на виконання робіт по монтажу електрообладнання та освітлення виробничих приміщень ремонтно-механічної бази. На виконання умов договору позивач перерахував ВАТ «Хардизель»грошові кошти у розмірі 136448,04 грн. у тому числі ПДВ-22741,34 грн. (платіжне доручення №126 від 29.01.2009 року) та 80723,16 грн. у тому числі ПДВ -13453,86 грн. (платіжне доручення № 88 від 27.08.2009 року).

ТОВ «Хардизель»надав позивачеві податкові накладні від 27.08.2008 року № 9/8 на суму 80723,16 грн. та від 29.01.2009 року №2/1 на суму 136448,04 грн., на підставі яких ТОВ «Євроцемент Україна»включило до податкового кредиту декларації за січень 2009 року суму податку на додану вартість у розмірі 22741,34 грн.

Відповідно до інформації та копій документів наданими ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, ТОВ «Хардизель»укладено договір від 07.10.2008 року №35 з ТОВ «Релан»про виконання робіт. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Релан»виписані ТОВ «Хардизель»податкові накладні на загальну суму ПДВ 11561,67 грн., у яких у розділі «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця»зазначено «монтаж системи освітлення цехов ОАО «Евроцемент Украина».

ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Хардизель» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Релан»за період з 20.03.2007 року по 12.11.2009 року (акт перевірки №413/18-012/25186112 від 03.03.2010 року), якою укладений між ТОВ «Хардизель»та ТОВ «Релан»договір правочин визнаний нікчемним та здійснено коригування показників податкової декларації, повязаної з обчисленням сум податкових зобовязань з податку на додану вартість за операціями, що проведені на підставі таких нікчемних правочинів.

Внаслідок визнання ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова правочину, укладеного між ТОВ «Хардизель»та ТОВ «Релан»нікчемним, відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення між податковим кредитом задекларованим ТОВ «Євроцемент Україна»у декларації за січень 2009 року та податковими зобовязаннями ТОВ «Хардизель»за відповідний період у сумі 11561,67 грн.

Проте суд не погоджується з такими висновками податкової інспекції виходячи з наступного.

Щодо посилань представників відповідача на нікчемність угоди між ТОВ «Хардизель»та ТОВ «Релан», як підстави встановлення порушення позивачем приписів п.п.7.4.1.,7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та донарахування позивачеві податкового зобовязання з ПДВ, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 04.06.2008 року між ВАТ «Балцем»(з 23.04.2009 року ТОВ «Євроцемент Україна») та ТОВ «Хардизель»укладено договір підряду № від 04.06.2008 року № 111/04-08, відповідно до якого ТОВ «Хардизель»як підрядник зобовязується виконати роботи по монтажу електрозабезпечення та освітлення основних виробничих будівель ремонтно-механічної бази та підсобно-виробничих цехів Гірничного цеху ВАТ «Балцем».

Із пояснень представників відповідача в судовому засіданні встановлено, що до проведення перевірки позивачем по справі не надано документів, які б підтверджували факт виконання ТОВ «Релан»робіт (знаходження представників на території підприємства, проведення з працівниками підприємства інструктажу по техніці безпеки відповідно до умов договору) надано не було. Внаслідок чого встановлено відсутність поставки робіт між ТОВ «Хардизель»та ТОВ «Релан», які виконувалися для ВАТ «Євроцемент Україна», вказана угода укладена без мети настання реальних наслідків, тобто вказаний договір відповідно до приписів п.1,2 ст.215, п.1, 5 ст.203, ст..216 Цивільного кодексу України визнано нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

З цього приводу суд зауважує, що ст.204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Із дослідженого в судовому засіданні копії акту виконаних робіт № 1 з приймання виконаних підрядних робіт за січень 2009 року від 29.01.2009 року вбачається, що усі роботи визначені договором підряду та кошторисом виконані підрядником ТОВ «Хардизель»без зауважень, розрахунок вартості робіт (з урахуванням вартості матеріалів, виробів та конструкцій, заробітної плати та вартості експлуатації обладнання) вказує на те, що до нього не включалася вартість робіт, які виконувалися ТОВ «Релан».

Крім того суд зауважує, що із досліджених в судовому засіданні копій акту № 1 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2009 року; податкових накладних від 29.01.2009 року №2/1 та від 27.08.2008 року № 9/8; договору підряду між ТОВ «Хардизель»та ВАТ «Євроцемент Україна» від 04.06.2008 року № 111/04-08; акту звірки взаєморозрахунків між ВАТ «Євроцемент Україна»та ТОВ «Хардизель»; приймально-здавальної документації по електромонтажним роботам; Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці працівників підрядних організацій та службові записки, якими підтверджується допуск уповноважених осіб ТОВ «Хардизель»на територію Гірного цеху, копії яких наявні у матеріалах справи, вбачається що виконання договору між ТОВ «Хардизель»та ВАТ «Євроцемент Україна»від 04.06.2008 року № 111/04-08 мало реальний характер, а висновки податкової інспекції про нікчемність договору є помилковими.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що платник податку на додану вартість особа, яка відповідно до вказаного закону зобовязана здійснювати утримання або внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Крім цього згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

В судовому засіданні представники відповідача не заперечували та не спростували той факт, що податкові накладні, виписані ТОВ “Хардизель” відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

У пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, ст.ст. 1,4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, який несе персональну відповідальність з порушення правил ведення податкового обліку.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку визначеному ст.94 КАС України

Керуючись ст.ст.8-14,71,94,160-163,185-186 КАС України

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Євроцемент-Україна"доДержавної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської областіпро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000021801/0 від 04.06.2010 року, №0000021801/1 від 23.06.2010 року, №0000021801/2 від 28.07.2010 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" (код 00293060) суму судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 05.10.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.