Рішення № 134008159, 11.02.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/6098/25

№ 2/688/122/26

Рішення

іменем України

(заочне)

11 лютого 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюк Н.П.,

секретаря судових засідань Кулеші Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

03.12.2025 ТОВ «Таліон плюс» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії №513074910 від 26.12.2024 у розмірі 40532,15 грн та судові витрати по справі, що складаються з судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Позов мотивований тим, що 26.12.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії №513074910, у вигляді електронного документу, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який у подальшому ввів його у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи. За умовами договору відповідач отримав кредитні кошти (з урахуванням усіх траншів) в сумі 13600 грн на строк до 25.01.2030 на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами на умовах, передбачених договором. Товариство виконало свої зобов`язання та перерахувало кошти на банківську картку відповідача, яким останній користувався, однак не виконав свої зобов`язання щодо повернення наданих йому кредитних коштів.

31.03.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/29, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним вищевказаним договором. У зв`язку з тим, що відповідач не виконує належним чином умови кредитного договору, відповідно до п. 9.1.1.7 договору, 23.08.2025 товариством достроково розірвано договір шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення, тому з того часу нарахування процентів за кредитом не здійснюється. За наведених обставин, просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за договором кредитної лінії №513074910 від 26.12.2024 у розмірі 40532,15 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту 13599,63 грн та суми заборгованості за відсотками 26932,52 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про проведення розгляду справи у відсутності представника позивача, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Доводи та заперечення відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився,подав до суду заяву, в якій повідомив, що не має змоги приїхати, про причини неявки не повідомив, відзив на позов, заяв про відкладення розгляду справи не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

03.12.2025 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом.

04.12.2025 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.01.2026.

16.12.2025 позивач надав до суду додаткові письмові докази.

13.01.2026 суд задовольнив клопотання представника позивача та витребував у АТ КБ «ПриватБанк» виписку про рух коштів по банківському рахунку ОСОБА_1 за період з 26.12.2024 по 08.01.2025, судове засідання відкладене на 11.02.2026.

10.02.2026 до суду надійшли витребувані судом банківські документи.

11.02.2026 сторони до суду не з`явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Суд встановив, що 26.12.2024 відповідач ОСОБА_1 за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», зареєструвався на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника, заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит. Ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, отримав на номер телефону, вказаний в заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який в подальшому використав для підписання кредитного договору.

Таким чином, 26.12.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №513074910.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3. кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту на суму 3400 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 26.12.2024 (що є датою надання кредиту).

Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтоного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. (п.3.1. кредитного договору).

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжений позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (зокрема, неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.(п.3.2. кредитного договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти в розмірі 397,80 грн та нараховану комісію за надання кредиту в розмірі 170 грн. Про суму нарахованих процентів та комісії, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступної пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.

На момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 25.01.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником (п.7.1. кредитного договору).

Відповідно до п. 8.1., 8.3 кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов`язується сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту. Інших витрат договором не передбачено. На момент отримання першого траншу базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 170 грн.

Згідно п.7.3., 7.4.2 договору, кінцева дата повернення (виплати) кредиту 25.01.2030. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування. Позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Відповідно до п.п. 5.1. кредитного договору, кожний окремий транш за цим договором надається позичальником шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4149-49ХХ-ХХХХ-5562

29.12.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до Договору №513074910 від 26.12.2024, за умовами якої сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 1150 грн та нараховується комісія за надання кредиту в сумі 57,50 грн. Цього ж дня сторони уклали ще одну додаткову угоду, за умовами якої відповідачу був наданий транш в сумі 450 грн та нарахована комісія за надання кредиту в сумі 57,53 грн.

30.12.2024 між товариством та відповідачем укладена додаткову угоду до Договору №513074910 від 26.12.2024, за умовами якої сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 450 грн та нараховується комісія за надання кредиту в сумі 59,29 грн.

03.01.2025 відповідач уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткову угоду до Договору №513074910 від 26.12.2024, за умовами якої сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 800 грн та нарахування комісії за надання кредиту в сумі 40 грн. Крім того, цього ж дня сторони уклали додатку угоду до кредитного договору, за умовами якої відповідач отримав черговий транш в сумі 950 грн та йому нарахована комісія за надання кредиту в сумі 47,50 грн.

05.01.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до Договору №513074910 від 26.12.2024, за умовами якої відповідач отримав транш в сумі 450 грн, за що йому нараховано комісію в сумі 22,50 грн.

Наступного дня 06.01.2025, відповідач отримав транш в сумі 600 грн. на підставі додаткової угоди до Договору №513074910 від 26.12.2024, за умовами якої позикодавцю нараховано комісію в сумі 30 грн. Цього ж дня відповідач отримав ще три транші в сумі 500 грн, 450 грн та 350 грнз нарахованими комісіями в сумі 25 грн, 22,50 грн та 17,50 грн.

07.01.2025 на підставі додаткової угоди до Договору №513074910 від 26.12.2024 року, відповідач отримав транш в сумі 1050 грн. з нарахованою за це комісією в сумі 52,50 грн.

08.01.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до Договору №513074910 від 26.12.2024, за умовами якої сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 750 грн та нараховується комісія за надання кредиту в сумі 37,50 грн. Цього ж дня відповідач отримав ще три транші в сумі 650 грн, 1000 грн та 600 грн з нарахованими комісіями в сумі 32,50 грн, 50 грн та 30 грн.

26.12.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало переказ коштів згідно договору №513074910 від 26.12.2024 безготівковим зарахуванням на платіжну картку ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 3400 грн. В подальшому в день укладення додаткових договорів до кредитного договору, товариством перераховані на банківську картку відповідача кошти, зокрема 29.12.2024 року в сумі 1150 грн та 450 грн, 30.12.2024 в сумі 450 грн, 03.01.2025 в сумі 800грн, 950 грн, 05.01.2025 в сумі 450 грн, 06.01.2025 в сумі 600 грн, 500 гр., 450 грн та 350 грн, 07.01.2025 в сумі 1050 грн, 08.01.2025 в сумі 750 грн, 650 грн, 1000 грн та 600 грн. Вказане підтверджується відповідними довідками, виданими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підтвердженнями щодо здійснення переказу грошових коштів, наданих ТОВ «Профітгід».

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» за вих. №20.10.0.0/7-260127/1204030-БТ від 03.02.2026, що надійшла до суду на виконання ухвали суду від 13.01.2026, на ім`я ОСОБА_1 банк емітував платіжну картку № НОМЕР_1 . Згідно виписки про рух коштів за період з 26.12.2024 по 08.01.2025 на вказану банківську картку надходили кошти, зокрема: 26.12.2024 на цю платіжну картку зарахований платіж в сумі 3400 грн, 29.12.2024 в сумі 1150 грн та 450 грн, 30.12.2024 в сумі 450 грн, 03.01.2025 в сумі 800 грн та 950 грн, 05.01.2025 в сумі 450 грн, 06.01.2025 в сумі 600 грн, 500 грн. 450 грн та 350 грн, 07.01.2025 в сумі 1050 грн, 08.01.2025 року в сумі 750 грн, 650 грн, 1000 грн та 600 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконував належним чином зобов`язання по поверненню кредиту, відповідно до п. 9.1.1.7 договору, позивач достроково розірвав договір шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення, тому з 23.08.2025 позивач припинив нараховувати відсотки за користування кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №513074910 від 26.12.2024, заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 47331,97 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 13599,63 грн; заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом 26932,52 грн, неустойка 6799,82 грн.

31.03.2025 ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) уклали договір факторингу №МВ-ТП/29, відповідно до п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги (п. 4.1 договору).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 31.03.2025, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №513074910 на суму 28139,65 грн, з яких 13599,63 грн заборгованість за основою сумою кредиту, 7740,20 грн заборгованість за процентами, 6799,82 заборгованість по неустойці.

Встановлені обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору №513074910 від 26.12.2024 року, копією заявки на отримання грошових коштів в кредит, додатковими договорами до договору №513074910 від 26.12.2024 року, розрахунком заборгованості по кредитному договору; копіями договору факторингу, реєстру прав вимог; підтвердженнями про зарахування грошових коштів та довідками, іншими матеріалами справи.

Застосовані норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.2 ст.1048 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 сьт.599 ЦК України).

Відповідно до змісту ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Мотиви та висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

26.12.2024 відповідач уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір №513074910 в електронній формі, за яким отримав кредит (з урахуванням усіх траншів) в сумі 13600 грн на строк до 25.01.2030, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та комісії за надання кредитних коштів. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру.

Після підписання кредитного договору у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.

Підписавши даний договір, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов домовилися щодо розміру кредитних коштів отриманих відповідачем, щодо строку повернення кредитних коштів, щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню сум отриманих кредитів та сплати відповідної плати за користування кредитами.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання - надало відповідачу кредитні кошти у розмірі, визначеному договором, шляхом перерахування коштів на платіжну картку відповідача, номер якої відповідач повідомив при укладенні договору. Проте відповідач не виконав зобов`язань по поверненню грошових коштів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Розмір заборгованості підтверджується наданими суду розрахунками.

Відповідно до договору факторингу №№МВ-ТП/29 від 31.03.2025 та реєстру боржників від 31.03.2025 права вимоги за вищевказаним кредитним договором, укладеним з відповідачем перейшли до ТОВ «Таліон плюс», тому він є належним позивачем.

Відповідач ОСОБА_1 кредитні кошти не повернув ні первісному кредитору, ні кредитору, його заборгованість становить 40532,15 грн, що складається з суми заборгованості по кредиту в розмірі 13599,63 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом в розмірі 26932,52 грн, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ч.1, п.п.1, 2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що суд задовольнив позов в повному обсязі, судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідност.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджується: копією договору надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року, додаткової угоди №1975 від 09.10.2025 до договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року, актом приймання - передачі наданих послуг від 09.10.2025 року, суд виходить з того, що затрати часу на підготовку та подання даної позовної заяви про стягнення заборгованості в розмірі 5000 гривень є завищеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» суму заборгованості за договором кредитної лінії №513074910 від 26.12.2024 у розмірі 40532 (сорок тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 15 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 13599,63 грн, заборгованості по відсоткам в сумі 26932,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» 2422,40 гривень судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс», місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, 13, ЄДРПОУ 39700642;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 11.02.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК