Рішення № 134007624, 11.02.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №439/2244/25

Провадження № 2/439/218/26

11 лютого 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі

головуючого судді Войтюк Т.Л.,

секретар судового засідання Полінчук С.-Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Броди за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 ,про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь загальну суму заборгованості за Договором №12073-06/2024від 12.06.2024 рокув розмірі 30 750,00 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 15 750,00 грнзаборгованість за процентами; 5000,00 грн заборгованість за штрафом.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.06.2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту №12073-06/2024, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

24.09.2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №24092024.Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №12073-06/2024 від 12.06.2024 року.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в сумі 30 750,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн; заборгованість за процентами 15750 грн; заборгованість за штрафом 5000 грн, а також судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору 2422,40 грн та 8000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 03.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначене судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 01.12.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, судове засідання відкладено на 13.01.2026 .року

Ухвалою суду від 13.01.2026 року судове засідання відкладено на 11.02.2026 року у зв`язку із тим, що витребувана на ухвалу суду інформація до не надійшла.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача подав до суду клопотання у якому просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву не подав.

Конверт з судовою повісткою про виклик до суду, направлений відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно з вимогами п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України зазначені документи вважаються врученими відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18). Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав і позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив проводити розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.

Водночас у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 12.06.2024 року відповідач звернувся до ТОВ «Стар Файненс Груп» (первісний кредитор) за видачею кредиту та заповнив на сайті Анкету-заяву на отримання фінансового кредиту№12073-06/2024. У Анкеті-заяві позичальник ввів свої персональні дані та підтвердив, що ознайомлений із правилами надання коштів у позику.

До укладення договору ТОВ «Стар Файненс Груп» надав відповідачу Паспортом споживчого кредиту, відповідно до якого сума кредиту становить 10 000,00 грн, строком на 120 днів, процентна ставка 1,50% в день, що становить 547,50% річних.

12.06.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №12073-06/2024 (далі договір). Відповідно до умов договору, встановлено, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 12.06.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 09.10.2024 року. Клієнт має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або кінцевого строку виплати кредиту, установлених Договором. За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Денна процентна ставка становить 1,50% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4323-34xx-xxxx-4324 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п.1.1-1.7).

У Додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №12073-06/2024 від 12.06.2024 року встановлено графік платежів за договором.

Анкету-заяву на отримання фінансового кредиту №12073-06/2024, паспорт споживчого кредиту, договір про надання фінансового кредиту №12073-06/2024 та додаток №1 до договору відповідач підписав електронним підписом W3215, що підтверджується довідкою про ідентифікацію виданою ТОВ «Стар Файненс Груп».

ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за договором виконав, 12.06.2024 здійснив переказ на суму 10000, 00 грн на маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції df4d18e2-856d-4203-990e-4111c212bd08, що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» вих.№20250417-22 від 17.04.2025 року.

Відповідно до інформації наданої АТ «Акцент-Банк» на ухвалу суду про витребування доказів встановлено, що картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я відповідача. Згідно наданої інформації про рух коштів по рахунку відповідача, 12.06.2024 року зафіксовано надходження грошових коштів в сумі 10 000,00 грн.

Відповідач не надав своєчасно кредитодавцю ТОВ «Стар Файненс Груп» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що відображається у розрахунку заборгованості за договором, а тому свої зобов`язання не виконав.

З Розрахунку заборгованості за кредитним договором про стан заборгованості за кредитним договором № 12073-06/2024 від 12.06.2024 року, вбачається, що відповідач погашення кредиту не здійснював. Проценти по кредиту нараховані за період з 12.06.2024 по 24.09.2024 року.

24.09.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивачем укладено договір факторингу №24092024. Згідно з умовами цього договору ТОВ «Стар Файненс Груп» передає позивачу, а позивач приймає від ТОВ «Стар Файненс Груп» право грошової вимоги до боржників за плату.

На виконання Договору про відступлення прав вимоги №24092024 від 24.09.2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» передав новому кредитору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників, що підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 24.09.2024 року.

Як вбачається з Реєстру прав вимог № 24092024 від 24.09.2024 року, за Договором факторингу № 24092024 від 24.09.2024 позивачу передано право грошової вимоги до відповідача, за договором №12073-06/2024 від 12.06.2024 року. Сума заборгованості позичальника за яким станом на 24.09.2024 становить 30 750,00 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 15 750,00 грн заборгованість за процентами; 5000,00 грн заборгованість за штрафом.

Платіжною інструкцією № 5895 від 24.09.2024 підтверджується оплата за відступлення прав вимоги згідно з договором № 24092024.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся з досудовою вимогою № 23921444 від 16.10.2025 до відповідача про погашення суми заборгованості за кредитом та повідомив відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором № 12073-06/2024 від 12.06.2024, яка з боку відповідача залишена без реагування.

У зв`язку із невиконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив, що між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, які регулюються такими нормами законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 ст. 1077 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно положень статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Застосовуючи до правовідносин зазначені норми права, суд робить такий висновок.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та первинний кредитор уклали в електронній формі Договір про надання фінансового кредиту №12073-06/2024 від 12.06.2024 року.

З поданих позивачем документів встановлено, що при укладенні договору первинний кредитор з`ясував особу позичальника, його персональні дані, ідентифікаційний номер, платіжний засіб, на який перераховано кошти.

Підстав вважати, що персональні дані відповідача були використані первинним кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені надано не було.

На виконання умов договору первинний кредитор здійснив переказ суми позики відповідачу.

Укладений Договору про надання фінансового кредиту №12073-06/2024 від 12.06.2024 року відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін. Жодних претензій до кредитора з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону,відповідач не пред`являв. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

За зобов`язаннями відповідача перед ТОВ «Стар Файненс Груп» за Договором про надання фінансового кредиту №12073-06/2024 від 12.06.2024, право вимоги у встановленому законом порядку перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд вважає такі обставини доведеними належними та допустимими доказами, яких достатньо для висновку про дійсність укладеного договору факторингу.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами, оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає.

Відповідно до розрахунків позивача, заборгованість відповідача за Договором про надання фінансового кредиту №12073-06/2024 від 12.06.2024 становить 30 750,00 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 15 750,00 грн заборгованість за процентами; 5000,00 грн заборгованість за штрафом.

Проценти за користування кредитом нараховані позивачем у розмірі та у межах строку кредитування, визначених умовами кредитного договору № 12073-06/2024 від 12.06.2024.

З огляду на це, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 000,00грн та процентами в розмірі 15 750,00грн, оскільки в добровільному порядку відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконує.

Щодо стягнення заборгованості за штрафом, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2025 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан, який надалі відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За наведених обставин, стягнення штрафу у розмірі 5000,00 грн за кредитним договором №12073-06/2024 від 12.06.2024року в період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №12073-06/2024 від 12.06.2024року в сумі 25 750,00 грн, яка складається із: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 15 750,00 грн заборгованість за процентами.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до суми заявлених вимог.

Позов заявлений на суму 30 750,00 грн, суд задовольнив позов на суму 25 750,00 грн, що складає 83,74%.

Судовий збір, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до суми заявлених вимог, складає 2028,52грн (2422,40х0,8374=2028,52).

Щодо витрат на професійну правову допомогу, то в позовній заяві позивач просив стягнути такі з відповідача в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України,розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, суду подано копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АБ «Апологет»; Акт наданих послуг № 587 від 08.10.2025 з переліком наданих послуг на суму 8000,000 грн .

Зважаючи на викладене, стороною позивача доведено належними та допустимими доказами понесення витрат за надання правничої допомоги.

Оскільки позов майнового характеру задоволено на 83,74 %, то правова допомога, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 6699,20 грн (83,74 % від 8000,00 грн).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274, 275, 280-282, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 12073-06/2024 від 12.06.2024року в розмірі 25 750 (двадцять п`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 к.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2028 (дві тисячі двадцять вісім) грн 52 к. та 6699 (шість тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн 20 к. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 11 лютого 2026 року.

Суддя Т.Л. Войтюк