Рішення № 134004573, 11.02.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 475/1215/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 лютого 2026 р.с-ще Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Єгорової Н.І.,

при секретареві- Маковецькій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в смт.Доманівка, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 13.05.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» було укладено Договір про надання кредиту № 080182-КС-001. Договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного Договору про надання кредиту № 080182-КС-001 від 13.05.2021р.

Відповідно до п.1 Договору, Кредитодавець надає Позичальникові кредит у розмірі 10000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов"язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.

12.07.2021 між ТОВ Бізпозика та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №080182-КС-001 про надання кредиту ,шляхом обміну електронними повідомленнями, підписана у порядку ,визначеному ст.12 ЗУ Про електронну комерцію, відповідно до умов якої ОСОБА_1 отримала додатково кредит в сумі 8000грн.

24.09.2021 між ТОВ Бізпозика та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Договору №080182-КС-001 про надання кредиту ,шляхом обміну електронними повідомленнями, підписана у порядку ,визначеному ст.12 ЗУ Про електронну комерцію, відповідно до умов якої ОСОБА_1 отримала додатково кредит в сумі 8000грн.

Згідно з умовами договору сторони обумовили, що плати за користування кредитом є фіксована та сновить і 0,91358938% за кожен день.

Пунктом 3 Кредитного договору встановлено Графік платежів, які повинен дотримуватись Позичальник.

Позичальник виконав взяті на себе зобов"язання щодо надання грошових коштів в кредит шляхом перерахування відповідачу кредит у розмірі 26 000,00 грн. на картковий рахунок, вказаний позичальником в особистому кабінеті.

Позичальник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов"язань по поверненню кредиту, здійснивши часткову оплату лише на загальну суму 28442.05грн.

Станом на 09.10.2025 , заборгованість відповідачки перед позивачем за Договором про надання кредиту № 080182-КС-001 від 13.05.2021р. становить 42925.84грн., з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту 17670.83 грн.; сума прострочених платежів по процентах 24861.76грн. , сума прострочених платежів за комісією 393.25грн., які позивач просить стягнути у судовому порядку, а також судові витрати у виді судового збору у розмірі 2 422.40 грн.

В позовній заяві представник позивача просив справу розглядати без їх участі , позовні вимоги підтримують в повному обсязі..

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надала заяву в якій з позовними вимогами не погоджується, просить про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази , суд приходить до наступного висновку .

Із матеріалів справи вбачається, що 13.05.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» було укладено Договір про надання кредиту № 080182-КС-001 від 13.05.2021р., що підтверджується копією договору.

Зазначений договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/. шляхом обміну електронними підписами.

Відповідно до п.1 Договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн. строком на 16 тижнів - до 02.09.2021року на умовах строковості, платності, поворотності. Згідно з умовами договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом складатиме 0,91358938% в день (фіксована ставка). Плата за комісію за надання кредиту становитиме в розмірі 1500,00 грн.(п.1 договору). Позичальник зобов`язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених зазначеним Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.

Пунктом 3 Договору встановлено Графік платежів, які повинен дотримуватись Позичальник. Відповідно до п.3 договору останній платіж в рахунок повернення боргу позичальник мала сплатити 02.09.2021 р., загальний розмір платежів, які мала сплатити позичальник по кредитному договору складав 18800 грн., в т.ч.: проценти за користування кредитом 7300 грн., частковий платіж основної суми 10000,00 грн., комісія за надання кредиту 1500,00 грн.

12.07.2021 між ТОВ Бізпозика та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №080182-КС-001 про надання кредиту ,шляхом обміну електронними повідомленнями, підписана у порядку ,визначеному ст.12 ЗУ Про електронну комерцію, відповідно до умов якої ОСОБА_1 отримала додатково кредит в сумі 8000грн.

24.09.2021 між ТОВ Бізпозика та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Договору №080182-КС-001 про надання кредиту ,шляхом обміну електронними повідомленнями, підписана у порядку ,визначеному ст.12 ЗУ Про електронну комерцію, відповідно до умов якої ОСОБА_1 отримала додатково кредит в сумі 8000грн.

Позичальник виконав взяті на себе зобов"язання щодо надання грошових коштів в кредит шляхом перерахування відповідачу кредит у розмірі 26 000,00 грн. на картковий рахунок, вказаний позичальником в особистому кабінеті.

Факт перерахування відповідачу позивачем кредитних коштів в загальному розмірі 26000,00 грн.підтверджується копіями платіжних документів , а саме платіжним дорученням №27872 на суму 10000грн.,№423609612 на суму 8000грн.,№32143 на суму 8000грн.

Крім того, факт отримання та користування кредитними коштами відповідачем підтверджено доказами,що були витребувані ухвалою суду від КБ Приватбанк, а саме- випискою за договором №б/н за період 13.05.2021 -11.03.2022 по рахунку № НОМЕР_1 .

На виконання умов договору відповідачем частково сплачувалась заборгованість, так загальний розмір сплачених платежів становить 28442.05грн.

Відповідно до наданого суду позивачем розрахунку заборгованості вказані кошти були враховані в рахунок: кредиту -8329.17 грн.,погашення відсотків 16606.13 грн та 3506.75 грн. комісії .

Згідно розрахунку позивача станом на 14.10.2025 заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання кредиту склала 42925.84 грн., з яких: заборгованість за кредитом 17670.83 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом 24861.76грн., по комісії-393.25грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд приходить до висновку, що позивачем доведений факт отримання відповідачкою кредитних коштів, користування нею коштами, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 17670.83 грн., прострочених платежів по процентах в розмсірі 24861.76 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення прострочених платеждів за комісією в сумі 393.25 грн. суд приходить до наступного висновку.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року в справі №204/224/21та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа №496/3134/19) дійшли висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви та доданих до неї документів не випливає обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 393.25 грн. задоволенню не підлягають.

Із досліджениого судом розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем отримано в рахунок погашення заборгованості за комісію 3506.75 грн., які підлягають поверненню відповідачу шляхом зарахування даної суми в рахунок погашення зщаборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.

За таких обставин, заборгованість за тілом кредиту складатиме 15917.46 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом складатиме 23108.39 грн., які підлягають стяґгненню з відповідача.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257ЦК України встановлена тривалість загальної позовної давності у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідачів на його заборгованість за кредитним договором укладеним 13.05.2021 строком на 16 тижнів. Датою закінчення дії договору є 02.09.2021. При цьому з позовом до суду представник позивача звернувся 29.10..2025.

Разом з тим судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України впроваджено дію карантину на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

01.07.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 завершено дію карантину.

В той же час, 24.02.2022,у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на викладене, на думку суду, позивачем не пропущений строк позовної давності до даного спору, а тому застосування строку позовної давності не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно судові витрати покладаються на відповідача у виді судового збору в розмірі 2 202.31 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 82, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239; місцезнаходження: бул.Лесі Українки, 26, офіс 411, м.Київ, 01133): заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 39025.85 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 15917.46 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 23108.39 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239; місцезнаходження: бул.Лесі Українки, 26, офіс 411, м.Київ, 01133): судові витрати у виді судового збору в сумі 2202.31 грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Н. І. Єгорова