Постанова № 13400355, 14.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2010 р. № 2а-4933/10/1370

16 год. 07 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Качур Р.П.,

суддівКравчука В.М.

Лунь З.І.

за участю секретаря судового засідання - Кукси В.А.

представника позивача Павловської Л.В., представника відповідача 1 Демідюка В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівтекстиль»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, Управління державного казначейства у Сихівському районі м. Львова Головного управління державного казначейства у Львівській області про стягнення переплати з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2010 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Львівтекстиль»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, Управління державного казначейства у Сихівському районі м. Львова Головного управління державного казначейства у Львівській області про стягнення з державного бюджету переплати з податку на додану вартість в розмірі 1133210,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в процесі аналізу фінансового становища щодо сплати податку на додану вартість позивача, встановлено наявність переплати з податку на додану вартість, в звязку з чим Відкрите акціонерне товариство «Львівтекстиль»просить стягнути на користь позивача переплату з податку на додану вартість в розмірі 1133 210, 62 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просить його задовольнити.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав наведених у запереченнях (Вх. № 31839 від 03.09.2010 р.) та додаткових запереченнях проти позову. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача 2 подав пояснення (Вх. № 23971 від 02.07.2010 р.) на позовну заяву, в якому вказав, що відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про відшкодування податку на додану вартість», повноваження на здійснення операцій з бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлені органам державної податкової служби шляхом оформлення ними відповідних висновків, які подаються до органів Держказначейства. Що стосується механізму проведення відшкодування податкових платежів з бюджету, то відшкодування податку на додану вартість здійснюється управліннями Державного казначейства України відповідно до Порядку відшкодування податку на додану вартість. На підставі п. 4.1 вищенаведеного Порядку, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України або за висновками податкових органів, або за рішенням суду про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ з Державного бюджету України.

Суд розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, представника відповідача 1 та представника відповідача 2, дослідив та оцінив докази, які мають значення для справи в сукупності та встановив наступні факти та правовідносини.

Відкрите акціонерне товариство «Львівтекстиль», згідно свідоцтва № 17814905 серії НВ № 946681 від 21.07.1997 року зареєстроване платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер № 015522613046.

26 листопада 2009 року Головою ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства «Львівтекстиль»Зеліско В.Й. на підставі ст. 110 Цивільного кодексу та ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»було подано до господарського суду Львівської області заяву про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Львівтекстиль».

Ухвалою суду від 27.11.2009 року порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

04 грудня 2009 року господарським судом Львівської області у справі № 21/153 Відкрите акціонерне товариство «Львівтекстиль визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

11 листопада 2009 року державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Львівтекстиль»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р. За наслідками перевірки складено акт № 2936/23-209/01552262 від 11.11.2009 р. від 11.11.2009 р.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.4, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- завищення значення рядку 26 - залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 50000, 00 грн., пп. 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- заниження заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень місяць 2009 року на суму 3260071, 00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2009 р. № 0002152321/0 форми «В2», яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3260071, 00 грн.

Виходячи з вищенаведеного, залишок переплати, яка обліковується згідно карточки особового рахунку ВАТ «Львівтекстиль»станом на 01.07.2010 р. в сумі 1133210, 62 грн. виник за рахунок збільшення суми бюджетного відшкодування згідно податкового повідомлення-рішення форми «В2»від 18.11.2009 р. № 0002152321/0 в розмірі 3260 071, 00 грн., винесеного на підставі акта про результати позапланової документальної виїзної перевірки від 11.11.20009 р. № 2936/23-209/01552262, а не за рахунок сплати грошовими коштами.

Позивач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Тому кошти, що становлять переплату ВАТ «Львівтекстиль»з податку на додану вартість підлягають стягненню як дебіторська заборгованість та підлягають включенню до ліквідаційної маси з метою проведення ліквідаційної процедури підприємства банкрута.

Представник відповідача 1 вказав, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації (рядок 25.1) (п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У разі, якщо платник податку визначив суму бюджетного відшкодування, він може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування в зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку в податковій декларації (рядок 25.2), яку він подає за наслідками звітного періоду, у якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до абзацу «а»п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом внаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається сума такого заниження та підстави для її вирахування.

У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів.

Також представник відповідача 1 вказує на те, що згідно із Законом України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік», а саме згідно статті 25 передбачено здійснення відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до травня 2010 року, підтверджені перевірками та не відшкодовані на дату набуття чинності цим коном, шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені додатком № 2 до цього Закону, з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 10 цього Закону, з терміном обігу п'ять років.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, розрахованого згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до абзацу "а" п.п. 7.7.7 п.7 .7 ст. 7 Закону у разі якщо за наслідками документальної виїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, значеної податковим органом внаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається сума такого заниження та підстави для її рахування.

У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Судом встановлено, що залишок переплати станом на 01.07.2010 р. в розмірі 1133210,62 грн. обліковується на карточці особового рахунку ВАТ «Львівтекстиль»і виник за рахунок збільшення суми бюджетного відшкодування згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова форми «В2»від 18.11.2009 року № 0002152321/0 в розмірі 3260071,00 грн., винесеного на підставі акта про результати позапланової документальної виїзної перевірки від 11.11.2009 р. № 2936/23-209/01552262, а не за рахунок сплати грошовими коштами.

З наведеної вище правової норми вбачається, що якщо збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість виникло у разі прийняття податкового повідомлення-рішення форми «В2», а не за рахунок сплати грошовими коштами, така сума не підлягає поверненню на розрахунковий рахунок платника, а враховується у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів.

Ця норма носить імперативний характер, а тому Суд не бере до уваги посилання представника позивача на Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема на частину першу статті 26, відповідно до якої усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до ліквідаційної маси.

Крім того, Суд зазначає, що ліквідаційна процедура допускає підприємницьку діяльність, яка зводиться до закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу (частина перша статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») та передбачає можливість укладення угод (стаття 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

З огляду на викладене, ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не позбавляє субєкта господарювання здатності мати цивільні права та обовязки, а також виникнення у нього нових зобовязань зі сплати податків та зборів.

Враховуючи вищевикладене, Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 грудня 2010 року

Суддя Качур Р.П.

Суддя Кравчук В.М.

Суддя Лунь З.І.