Рішення № 133999430, 11.02.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1789/26

Справа №754/18680/25

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючої - судді - Панченко О.М.,

секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №8682458, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн. строк позики - 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За загальними умовами договору позики позичальник надав відповідачу у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок, а відповідач отримав грошові кошти на умовах платності користування та зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами. Однак, в подальшому відповідач не виконала свої зобов`язання щодо повернення наданих їй коштів. 16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики №8682458. Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному договору позики. Відповідно до Реєстру прав вимог від 01.04.2025 року до договору факторингу №16/10/25 від 16.10.2025 року ТОВ «ІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 30 916,00 грн. з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 916,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також 16 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою. Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025 року справу передано судді - Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12.12.2025 року через «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Побережної Ірини Володимирівни надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача просила поновити строк на подачу відзиву та обґрунтовує причини пропуску подачі відзиву. Щодо позовних вимог то зазначає, що Відповідачкою позовні вимоги визнаються частково у сумі 14 916,00 грн., а саме заборгованість за тілом кредиту 8 000,00 грн. та заборгованість за процентами 6 916,00 грн. В решті вимог щодо стягнення заборгованості за пенею у сумі 16 000,00 грн. Відповідач вважає необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підтверджене належними та допустимими доказами. Також просили стягнути з позивача на користь Відповідача витрати пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 5 800,00 грн.

15.12.2025 через «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Побережної Ірини Володимирівни надійшла заява про надання доказів на підтвердження судових витрат.

23.12.2025 року через «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Побережної Ірини Володимирівни надійшла заява про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн.

23.12.2025 року через «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Побережної Ірини Володимирівни надійшла заява про визнання позовних вимог, оскільки від представника Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог до суми 14 916,00 грн., яка складається з 8000,00 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу та 6 916,00 грн. сума заборгованості за процентами. Також просила здійснити розподіл судового збору у справі відповідно до вимог ч.1 ст.142 ЦПК України - повернути Позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

29.12.2025 року через «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла відповідь на відзив в якій просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та відмовити Відповідачу в компенсації витрат на правничу допомогу.

02.01.2025 року через «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла заява про зменшення позовних вимог до суми 14 916,00 грн., яка складається з: 8000,00 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу та 6 916,00 грн. сума заборгованості за процентами. Також просила стягнути із Відповідачки суму понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. та судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, подав до суду заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнають відповідно до заяви представника Відповідача про зменшення позовних вимог.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.04.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 8682458 відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит в сумі 8 000,00 грн. строком на 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Договір підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором 581684, що був надісланий на електронну адресу, яку надав відповідач.

Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №8682458 від 01.04.2025, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується електронною платіжною інструкцією №fcb66c-c585-491e-8652-dca445c2a95f від 01.04.2025 року.

Відповідно до п. 5.2. договору позики №8682458, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно з п. 2 договору позики: сума позики складає 8 000,00 грн., строк кредиту - 360 дні, процентна ставка (базова) за день 0,95%. Дата повернення позики 26.03.2026.

Позикодавець виконав своє зобов`язання за договором та надав відповідачу грошові кошті згідно умов договору позики, однак позичальник свої зобов`язання за договором не виконала та не повернула, отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за вказаним договором.

16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики №8682458.

Відповідно до реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 до договору факторингу №16/10/25-01 від 16.10.2025 ТОВ «Фінпром Маркет»» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 30 916,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 916,00 грн. - сума заборгованості за відсотками та 16 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею та неустойкою.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.2,3 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до заяви Позивача про зменшення позовних вимог, Позивач просить суд стягнути на свою користь з Відповідачки заборгованість у розмірі 14 916,00 грн., що складається з: 8000,00 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу та 6 916,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься кредитний договір, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, визнання стороною Відповідача позовних вимог та відсутність доказів повернення отриманого кредиту, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову відповідно до зменшених вимог та стягнення суми заборгованості у розмірі 14 916,00 грн., що складається з: 8000,00 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу та 6 916,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу

Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року; акт приймання-передачі виконаних робіт до договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025; витяг з а Акту №5ФП від 21.10.2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги договору №25-08/25/ФП від 25.08.2025; платіжна інструкція №579939288.1 від 27.10.2025.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, заяву сторони Відповідача про зменшення судових витрат, то суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Фінпром Маркет» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 2 000,00 грн.

Щодо вимог Відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, то суд приходить до наступного.

Оскільки позов задоволено та рішення ухвалено на користь позивача, витрати у справі відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на іншу сторону - відповідача. Підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат судом не встановлено.

Щодо стягнення витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У такому разі, суд приходить до висновку про стягнення з Відповідачки на користь Позивача судового збору у розмірі 1 211,20 грн., а також повернення Позивачу із державного бюджету 50% судового збору, а саме у розмірі 1 211,20 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд.9А, оф.204) заборгованість за Кредитним договором №8682458 від 01.04.2025 у розмірі 14 916,00 грн., а також понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд.9А, оф.204) з державного бюджету 50% сплаченого судового збору - 1211,20 грн. згідно платіжної інструкції №579941854.1 від 31.10.2025 року на суму 2 422,40 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко