Рішення № 133997472, 11.02.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/5186/25

Провадження № 2/545/80/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря Пінчук З.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача- адвоката Москаленка І.О.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про встановлення юридичного факту (постійного проживання зі спадкодавцем),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 15.11.2023 року звернувся до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Рой Т.В. щодо оформлення спадщини, яка відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , та до складу якої входить будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавиці. Одночасно до приватного нотаріуса Рой Т.В. звернулася також його сестра- ОСОБА_2 . Зазначає, що покійною матір`ю було складено заповіт № 29 від 25.01.2021р., посвідчений секретарем виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Кожем`як Р.В., відповідно до якого ОСОБА_3 заповіла позивачу незакінчений будівництвом житловий будинок 58% готовності з надвірними будівлями, загальною площею 115,2 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який належав їй на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: АЕК385120, зареєстрованого в реєстрі за № 3121 від 30.05.2002р.

Проте, приватний нотаріус Рой Т.В., розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та неподачею документів щодо прийняття спадщини шляхом проживання зі спадкоємцем на момент відкриття спадщини.

Довідкою Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області №593/02.11-37 від 25.11.2024 року підтверджено, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після померлої ОСОБА_3 шляхом фактичного проживання (без реєстрації). Крім того, актом б/н від 25.11.2025р. підтверджується, що ОСОБА_4 проживав з 10.12.2002р. за адресою: АДРЕСА_1 , та вів спільне господарство разом з матір`ю- ОСОБА_3 . Остання за вказаною адресою проживала до моменту смерті- ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, вважає, що має всі законні підстави для прийняття спадщини, оскільки дійсно багато років проживав разом з матір`ю в будинку за вищевказаною адресою.

Також, позивач не міг зареєструвати місце проживання за вищевказаною адресою, оскільки будинок значиться як є об`єкт незакінченого будівництва з ступінню готовності 58%.

Враховуючи вищенаведене, просить встановити факт його постійного проживання зі спадкодавцем- ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 18.11.2025 року позов залишений без руху та наданий строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 03.12.2025 відкрито провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 13.01.2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримав та просив задовольнити

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Москаленко І.О. позовні вимоги підтримав. Пояснив, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після померлої матері- ОСОБА_3 , з якою також постійно проживав за однією адресою. Проте, оскільки він був зареєстрований за іншою адресою, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право власності за заповітом.

Відповідачка ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Представник відповідача- Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність на підставі наявних доказів.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши всі надані докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно до частини 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Частина 2 ст. 1268 ЦК України встановлює, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30травня 2008 року №7 « Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктом ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 складено заповіт, який був зареєстрований за № 29 від 25.01.2021р. та посвідчений секретарем виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Кожем`як Р.В., відповідно до якого вона заповіла ОСОБА_1 незакінчений будівництвом житловий будинок 58% готовності з надвірними будівлями, загальною площею 115,2 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9), та який належав їй на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: АЕК385120, зареєстрованого в реєстрі за № 3121 від 30.05.2002р. (а.с. 13)

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15.04.2021 року (а.с. 12).

Проте, постановою приватного нотаріуса Рой Т.В. № 556/02-31 від 29.11.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та неподачею документів щодо прийняття спадщини шляхом проживання зі спадкоємцем на момент відкриття спадщини (а.с. 8).

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

При цьому, згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та інший вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Верховний Суд у справі № 404/2163/16-ц від 04.07.2018 року виклав свою позицію, згідно якої: відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, вказавши, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Згідно з пп.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Довідкою Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області №593/02.11-37 від 25.11.2024 року підтверджено, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після померлої ОСОБА_3 шляхом фактичного проживання (без реєстрації) (а.с. 10).

Допитана у якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що з позивачем знайома більше двадцяти років, проживають по одній вулиці. Останній постійно проживав зі своєю матір`ю- ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 по день смерті останньої. Іноді до них приїжджала дочка померлої- ОСОБА_7 .

Допитаний у якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що з позивачем ОСОБА_1 знайомий з грудня 2010 року, є його сусідом. Останній постійно проживав разом зі своєю матір`ю- ОСОБА_3 по день її смерті. Іноді до них приїжджала сестра позивача- ОСОБА_7 , разом зі своїм чоловіком.

Таким чином, судом на підставі наданих доказів встановлений факт постійного проживання ОСОБА_1 зі своєю матір`ю- ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , по день смерті останньої- ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження об`єктом нерухомого майна, що позбавляє його можливості оформити спадщину та зареєструвати право власності, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, враховуючи принцип юридичної визначеності та підстави відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні з позовом до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 5151,00 грн., між тим, згідно Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви нематеріального характеру, розмір судового збору (на дату подачі) складав 1211,20 грн. Оскільки ОСОБА_1 надмірно сплатив судовий збір, суд вважає за можливе судові витрати по справі в розмірі 1211,20 грн. залишити за останнім, а решту судового збору у розмірі 3939,80 грн. повернути позивачу, як надмірно сплачені кошти.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про встановлення юридичного факту (постійного проживання зі спадкодавцем)- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк, разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 3939 (три тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 80 коп., яка надмірно сплачений на підставі квитанції № 10-20245317/С від 10.11.2025 року, виданої АТ «Полтава-Банк».

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Т. О. Зуб