Рішення № 133995418, 11.02.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/2617/25

провадження у справі № 2/0285/152/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі головуючого судді Коцюби О.М.,

за участі секретаря судового засідання Лук`янця Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Звягельської міської ради Житомирської області про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на нерухому майно

встановив:

16.05.2025 року до Звягельського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_2 до Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на нерухому майно. Позов обґрунтовує тим, що вона є власником 86/100 ідеальних часток житлового будинку з прибудовою та відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Інші 14/100 частин житлового будинку належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право власності ОСОБА_3 було припинено, однак зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено не було. Окрім цього, позивач являється власницею земельної ділянки, що знаходиться за цією ж адресою. Позивач, як власниця вказаного нерухомого майна не може повною мірою реалізувати право власності на нерухомість, оскільки, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будинок знаходиться у спільній частковій власності і для вчинення будь-яких дій необхідно отримати дозвіл іншого співвласника, який подав заяву про припинення права власності та помер. За вказаних обставин позивач змушена звернутися до суду із вказаним позовом та просить припинити належне ОСОБА_3 право спільної часткової власності на 14/100 ідеальних часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на увесь будинок.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Бевз Т.С. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просили задовольнити позов.

Представники відповідача у судове засідання не з`явився, надіслали заяву про розгляд справи без їхньої участі. Щодо позовних вимог поклались на розсуд суду.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Прізвище позивача до укладання шлюбу 06.07.2024 року було « ОСОБА_4 » (а.с. 17).

24.01.2019 року за договором про поділ спадщини у власність позивача ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) перейшли 86/100 ідеальних часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка розміром 0,1138 га, за цією ж адресою (а.с. 9).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачу належить на праві власності будинок за адресою: АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю і позивачу належить 86/100 частин цього будинку (а.с. 12-13).

Інші 14/100 частин належали ОСОБА_3 , який 05.04.2012 року написав заяву про припинення права власності на 14/100 частин будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Згідно довідки КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 24.09.2024 року право власності на 14/100 ідеальних часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке належало ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09.06.1987 року припинено 05.04.2012 року (а.с. 8). Отже, позовні вимоги про припинення належне ОСОБА_3 право спільної часткової власності на 14/100 ідеальних частин будинку є безпідставним.

Позивач посилається на те, що оскільки ОСОБА_3 просив припинити право власності на 14/100 частин нерухомості і відсутність власника на вказану частину майна позбавляє можливості позивача в повній мірі розпоряджатись своєю власністю то 14/100 ідеальних частин, які належали ОСОБА_3 , мають бути визнані її власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ч. 1 ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ч. 2 ст. 41 Конституції України проголошує, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Як зазначено вище ОСОБА_3 подав заяву про припинення права власності на 14/100 ідеальних частин будинку, яке, згідно відповіді КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 04.09.2024 року № 392, було припинено 05.04.2012 року (а.с. 8).

Згідно ж самої заяви ОСОБА_3 він просив лише припинити право власності на 14/100 частин будинку, які належали йому на праві власності (а.с. 10).

Вказану заяву суд не може розцінити як угоду, за якою ОСОБА_3 передає у власність свою частку позивачу ОСОБА_2 .

Окрім цього, законодавчо не передбачено автоматичного переходу права власності до іншого із співвласників у спільній частковій власності за умови припинення права власності одним із співвласників та без укладання цивільно-правової угоди про відчуження своє частки на користь іншого співвласника.

Договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо, за яким ОСОБА_3 відчужив свою частку на користь ОСОБА_2 укладено не було.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України зазначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із позовними вимогами про визнання права власності в порядку ст. 344 ЦК України позивач ОСОБА_2 не зверталась.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що ОСОБА_2 не доведено порушення, невизнання або оспорювання її прав як власника 86/100 ідеальних частин будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та не доведено підстав набуття нею у власність 14/100 ідеальних частин цього будинку то у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, то судові витрати з відповідача на її користь не стягуються.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 15, 16, 76- 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Звягельської міської ради Житомирської області про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на нерухому майно відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий: О.М. Коцюба