Ухвала суду № 133995205, 10.02.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа 278/668/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Віктора Мокрецького, розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича про визнання права власності на майно та скасування арешту з майна,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просила визнати за нею в порядку спадкування право власності на: 1/2 частину житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 1822082000:02:001:1635, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати арешт (реєстраційний номер обтяження: 8529935 (спеціальний розділ), зареєстрований 28 січня 2015 року державним реєстратором Сладковою-Головатюк М.О.

У обґрунтування заявленого ОСОБА_1 повідомила, що вона є єдиною спадкоємицею свого батька ОСОБА_2 , якому за життя належала 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , а також 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером 1822082000:02:001:1635.

Водночас, у березні 2019 року ОСОБА_1 помер й з метою реалізації своїх спадкових прав щодо майна померлого ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою до приватного нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на зазначене вище спадкове майно. Проте, у вчиненні такої нотаріальної дії ОСОБА_1 відмолено у зв`язку із тим, що на зазначене майно накладений арешт.

У подальшому, задля скасування цього арешту, ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідним позовом у задоволенні якого рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2023 року по справі 296/2185/23, що ухвалено під головуванням судді Татуйка Є.О., їй було відмовлено.

Згодом, ОСОБА_1 повторно звернулася до Житомирського районного суду Житомирської області із аналогічним позовом і ухвалою суду від 15 квітня 2025 року по справі № 278/5168/24, яка постановлена під головуванням судді Мокрецького В.І., провадження ній закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Так, закриваючи провадження по справі суд вказав на те, що розгляд цієї справи за наявності рішення у цивільній справі № 296/2185/23 від 15 серпня 2023 року, що набрало законної сили, нівелюватиме принцип юридичної визначеності, зокрема шляхом поставлення під сумнів рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2023 року в цивільній справі № 296/2185/23.

Зазначена ухвала Житомирського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року по справі № 278/5168/24 залишена без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 08 липня 2025 року.

Проте, позивачка стверджує, що вищевказані судові рішення, ухвалені під головуванням суддів Татуйка Є.О. та Мокрецького В.І., порушують її право власності на вказане вище спадкове майно, а тому вона вимушена звернутися до суду із новим позовом.

Так, оглянувши матеріали справи, головуючий суддя вважає за необхідне заявити самовідвід із огляду на наступне.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Приписами ч. 1 ст. 39 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Положення ч. 1 та ч. 2 ст. 40 ЦПК України вказують на те, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення заяви про відвід (самовідвід), якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Такі висновки покладені в основу рішення Європейського суду з прав людини, постановленого 24 травня 1989 року у справі за заявою Гаусшильдта (Hauschildt Case), відповідно до змісту якого, при зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості.

Європейський суд з прав людини в п. п. 24-30 рішення від 26 жовтня 1984 р. у справі «Де Куббер проти Бельгії» розтлумачив поняття безсторонності суду в тому аспекті, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно також бути видно, що воно чиниться, зокрема, в демократичному суспільстві суд повинен викликати довіру у громадськості.

У рішенні в справі «Ветштайн проти Швейцарії» від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Таким чином, зміст наявних обставин у даній справі, приписи цивільного процесуального законодавства України та зазначені положення Бангалорських принципів поведінки судді та рішень ЄСПЛ, на переконання суду, дають достатні підстави для заявлення та задоволення заяви головуючого судді Мокрецького В.І. про самовідвід у цій справі виходячи з наступного.

Так, із матеріалів справи слідує та судом установлено, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із вищевказаним позовом, зокрема, слугує те, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у цивільній справі № 296/2185/23 від 15 серпня 2023 року, яке постановлено під головуванням судді Татуйка Є.О., їй відмовлено у скасуванні арешту з майна, яке позивачка бажає успадкувати після свого померлого батька.

Окрім цього, ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року по справі № 278/5168/24, яка постановлена під головуванням судді Мокрецького В.І., провадження у цивільній справі з приводу скасування арешту зі спадкового майна ОСОБА_2 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з існуванням законного рішення по справі № 296/2185/23.

Відтак, суддя Мокрецький В.І. у межах цивільної справи № 278/5168/24 вже висловив свою думку з приводу спірних правовідносин, а тому відповідно до приписів Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципів діяльності судді, для того, щоб виключити обставини, які можуть викликати у будь-кого сумніви в об`єктивності та неупередженості судді щодо вирішення цього цивільного спору заява головуючого судді Мокрецького В.І. про самовідвід підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву судді Віктора Мокрецького про самовідвід задовольнити.

Справу передати до загального відділу Житомирського районного суду Житомирської області для виконання вимог процесуального закону.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Віктор Мокрецький