Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 278/6010/25
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2026 рокум. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Житомирського районного суду Житомирської області клопотань про скасування арештів майна, накладених у кримінальному провадженні № 12025060610000587 від 01.10.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Від захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 надійшла заява про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира у справі № 295/13877/25 від 08.10.2025 року у кримінальному провадженні № 12025060610000587, на автомобіль марки ГАЗ 3507, 1986 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , та повернути його ОСОБА_4 . Вказана заява вмотивована тим, що досудове розслідування завершено і всі докази, які сторона обвинувачення вважала за необхідне здобути нею отримані, у тому числі, всі необхідні судові експертизи, отже потреба в арешті, яка була заявлена на стадії досудового розслідування, відпала, тому подальше його збереження порушує право ОСОБА_4 на володіння майном.
Водночас, прокурорка звернулась до суду із клопотанням, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 08.10.2025 року, на 41 колоду деревни, які є доказами у кримінальному провадженні № 12025060610000587 від 01.10.2025 року, та передати їх на потребу військової частини НОМЕР_3 , згідно листа командира військової частини НОМЕР_3 полковника, який надійшов на адресу Житомирської окружної прокуратури.
У судовому засіданні захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора, мотивуючи тим, що буде звертатись із заявою про проведення слідчого експерименту та інших процесуальних дій із зазначеним майном. Щодо заявленого ним клопотання, звернувся із уточненням та просив не скасовувати арешт накладений на автомобіль у повному обсязі, а скасувати частково, а саме: дозволити користуватись вказаним автомобілем.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
У судовому засіданні прокурор підтримала заявлене нею клопотання та просила його задовольнити. Щодо клопотання сторони захисту не заперечувала з урахуванням уточнень, тобто не заперечувала щодо надання можливості користування вказаним автомобілем.
Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 08.10.2025 року у справі №295/13877/25 було накладено арешт на транспортний засіб «ГАЗ» моделі «3507», 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , з колодами деревини візуально схожої на породу «Дуб» в кількості 41 штука діаметрами від 36х32 см до 62х58 см та довжиною від 80 см до 87 см, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 , та перебував у користуванні ОСОБА_4 .
Згідно листа командира військової частини НОМЕР_3 від 23.01.2026 № 2728/999, останній повідомляє, що військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 виконуються завдання за призначенням у відповідних районах, що потребує додаткового матеріально-технічного та побутового забезпечення. З метою належного та своєчасного виконання покладених завдань, прошу вирішити питання про можливу передачу на потреби військової частини вилученого у кримінальних провадженнях майна, яке підлягає зверненню (конфіскації) в дохід держави.
Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 96-1 КПК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; були використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Відтак, при ухваленні судом рішення по вказаному кримінальному провадженню судом може бути застосовано спеціальну конфіскацію арештованого у кримінальному провадження майна, зокрема, й до транспортного засобу «ГАЗ» моделі «3507», 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , та колод деревини візуально схожих на породу «Дуб» у кількості 41 штука діаметрами від 36х32 см до 62х58 см та довжиною від 80 см до 87 см.
Водночас, суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».
Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації».
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 цього Закону якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 3 КК законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.
У постанові Верховного Суду від 14.06.2018 (справа № 366/1872/17; провадження №51-1916км18) зазначається, що положення ст.ст. 96-1, 96-2 КК не можуть застосовуватися в тих випадках, коли це становитиме порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції. При застосуванні спеціальної конфіскації у кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».
Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026, на території України введено воєнний стан, Україна перебуває у стані війни з російською федерацією і є нагальна потреба у підтриманні забезпечення Збройних сил України з метою належної протидії російській військовій агресії.
Суд враховує доводи прокурора, про те, що враховуючи вимоги Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та пріоритетність завдань із відсічі збройної агресії рф, подальше перебування майна в камері зберігання речових доказів є недоцільним та призводить до його псування, тоді як передача майна безпосередньо Військовій частині відповідає найвищому державному інтересу. Принцип пропорційності, закріплений у ст. 8 КПК України та практиці ЄСПЛ, вимагає дотримання балансу між інтересами слідства та суспільними інтересами. У даному випадку захист суверенітету держави шляхом доукомплектування ЗСУ технікою є пріоритетним.
Однак, оскільки скасування арешту, накладеного на колоди деревини візуально схожої на породу «Дуб» в кількості 41 штука діаметрами від 36х32 см до 62х58 см та довжиною від 80 см до 87 см, та передачу їх на потреби ЗСУ, унеможливить їх використання для проведення повторного слідчого експерименту або проведення будь-яких інших експертиз, а сторона захисту має намір звернутись із такими, суд не вбачає за можливе скасувати накладений арешт, відтак відмовляє у задоволенні клопотання прокурора.
Водночас, вивчивши обставини справи, а також те, що будь-яких відомостей щодо необхідності проведення слідчих дій з вказаним автомобілем, які потребують безпосереднього доступу до цього авто в подальшому, та потребу у збереженні накладеного арешту у такому виді стороною обвинувачення надано не було, прокурор не заперечувала проти того, щоб віддати обвинуваченому автомобіль на відповідальне зберігання, суд вважає, що формально підстави для застосування спеціальної конфіскації 46 колод деревини наявні, однак це порушуватиме справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захистом фундаментальних прав обвинуваченого, що не відповідає ст. 1 Протоколу №1 Конвенції.
Оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданням цього кримінального провадження, зважаючи на обставини справи, тривалість проведення досудового розслідування, що, в свою чергу, призводить до порушення права власника на користування автомобілем, а також відсутність обставин, які б вказували, що у разі передачі вказаного транспортного засобу його власнику, таке майно може бути знищене чи приховане, суддя вважає, що потреба в застосуванні подальшого арешту майна в частині заборони користування власником відпала, що є підставою для скасування арешту майна.
За наведених обставин, суддя не вбачає підстав для подальшої заборони власнику майна та іншому користувачу, яким є обвинувачений, користуватися транспортним засобом.
Крім того, будь-яких доказів, які б вказували на протилежне, а також, що в разі скасування арешту в цій частині існуватимуть будь-які ризики, які б перешкоджали виконанню завдань в даному кримінальному провадженні, передбачених ст.2 КПК України.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання сторони захисту.
Отже, керуючись ст.ст. 170, 174, 372 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У клопотанні прокурора про скасування арешту та вирішення питання щодо долі речових доказів відмовити у повному обсязі.
Клопотання захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , з урахуванням уточнених вимог останнього, про скасування арешту майна задовольнити частково.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08.10.2025 у справі №295/13877/25 на транспортний засіб «ГАЗ» моделі «3507», 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 , та перебував у користуванні ОСОБА_4 , - скасувати, в частині заборони відчужувати та розпоряджатися вказаним майном, - залишити в силі.
Повернути ОСОБА_4 на відповідальне зберігання транспортний засіб «ГАЗ» моделі «3507», 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 .
Заборонити ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії щодо передачі у використання іншим особам, відчуження та/або розпорядження щодо транспортного засобу «ГАЗ» моделі «3507», 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
Зобов`язати ОСОБА_4 та ОСОБА_6 надавати безперешкодний доступ до транспортного засобу «ГАЗ» моделі «3507», 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , у разі необхідності проведення з використанням вказаного транспортного засобу будь-яких процесуальних дій під час судового розгляду.
Попередити ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду, яка передбачена ст. 382 КК України, а також про відповідальність, передбачену ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, а саме на транспортний засіб «ГАЗ» моделі «3507», 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 133995167, Житомирський районний суд Житомирської області було прийнято 10.02.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 278/6010/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: