Рішення № 133994343, 11.02.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/17983/25

Номер провадження № 2/521/1143/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

11 лютого 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.,

за участю учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» не з`явився;

від ОСОБА_1 не з`явився;

від ОСОБА_2 - не з`явилася.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, офіс, 308, ЄДРПОУ:42251700) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення 3% річних за користування кредитними коштами

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернулося до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за користування кредитними коштами у загальному розмірі 15331,16 доларів США та вирішення питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.07.2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №05/07/2008/840-К/508, за змістом п.1.1 якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 202334,15 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до 24.06.2026 року.

За доводами позивача, з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 по кредитному договору від 25.07.2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №05/07/2008/840-П/508, згідно з яким ОСОБА_1 поручився перед Банком за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань.

В подальшому, як зазначено позивачем, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.04.2011 року у цивільній справі №2-3437/11 позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра заборгованість за кредитним договором №05/07/2008/840-К/508 від 25.07.2008 року в розмірі 269161,72 доларів США та судові витрати у розмірі 1820 грн.

Також, як вказано позивачем, 24.04.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір №GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., за яким до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги за кредитним договором №05/07/2008/840-К/508 від 25.07.2008 року. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.11.2020 року по справі №2-3437/11 замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчому провадженні за виконавчими документами по справі №2-3437/11 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на те, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.04.2011 року у цивільній справі №2-3437/11 відповідачами до цього часу не виконано, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 3 % річних за користування грошовими коштами в розмірі 15331,16 доларів США на підставі ст. 625 ЦК України.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження справи, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 24.10.2025 року у справі №521/17983/25 було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Від відповідачів відзиви на позовну заяву не надходили, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 19.12.2025 року у справі №521/17983/25 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, 11.02.2026 року скерував суду заяву щодо підтримання позовних вимог, також просив розглядати справу за його відсутності, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, що судом розглянуто та задоволено.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 повторно не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Про час та місце розгляду справи відповідачі були сповіщені належним чином, що підтверджується відповідним поштовими повідомленнями, наявним у матеріалах справи (відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК), які направлялися адресу відповідачів, з огляду на що, суд приходить до переконання про можливість розглянути справу за відсутності відповідачів, згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалити заочне рішення.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Суд, у зв`язку з ненаданням відповідачами відзивів на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі письмових матеріалів.

Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд вважає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення 3% річних за користування кредитними коштами потребує задоволення у повному обсязі, з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

25.07.2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №05/07/2008/840-К/508, за змістом п.1.1 якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 202334,15 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до 24.06.2026 року.

25.07.2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №05/07/2008/840-П/508, відповідно до якого ОСОБА_1 поручився перед Банком за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.04.2011 року у цивільній справі №2-3437/11 позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра заборгованість за кредитним договором №05/07/2008/840-К/508 від 25.07.2008 року в розмірі 269161,72 доларів США та судові витрати у розмірі 1820 грн.

24.04.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір №GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 125, за яким до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги за кредитним договором №05/07/2008/840-К/508 від 25.07.2008 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.11.2020 року по справі №2-3437/11 замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчому провадженні за виконавчими документами по справі №2-3437/11 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості, наданої ТОВ «Консалт Солюшенс» заборгованість відповідачів за 3% річних станом на 01.09.2025 року складає 15331,16 доларів США.

Доказів погашення заборгованості, встановленої рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.04.2011 року у цивільній справі №2-3437/11 перед позивачем з боку відповідачів матеріали справи не містять.

Також, інших письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача нарахованої останнім суми 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.

Принцип ефективності закріплений і ЦПК України, відповідно до правил ст. 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, без додаткових (повторних) звернень до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність (відсутність) порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення (захисту) в обраний спосіб.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, у даній справі судом встановлено, що позивач звернувся до суду до відповідачів із вимогою про стягнення з останніх нарахованих кредитором 3% річних за невиконання боржником грошового зобов`язання, пов`язаного із поверненням кредитних коштів, стягнення яких вирішено рішенням суду, яке на даний час не виконане, проте набрало законної сили.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, з рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08.04.2011 року по справі №2-3437/11 суд установив, що позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра заборгованість за кредитним договором №05/07/2008/840-К/508 від 25.07.2008 року в розмірі 269161,72 доларів США та судові витрати у розмірі 1820 грн. Вказане рішення набрало законної сили.

В подальшому, як встановлено судом у даній справі, право вимоги до відповідачів щодо наявної у них заборгованості перейшло до позивача за договором про відступлення права вимоги, укладеним між первісним кредитодавцем та позивачем у даній справі.

Також, судом у даній справі із розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Консалт Солюшенс», заборгованість відповідачів за 3% річних, внаслідок невиконання останніми грошових зобов`язань, станом на 01.09.2025 року складає 15331,16 доларів США.

Розглядаючи справу по суті позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми Закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.

При цьому, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 року у справі №723/304/16-ц суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, у даному разі, з огляду на встановлений судом факт невиконання відповідачем основного зобов`язання, встановленого судовим рішенням, яке набрало законної сили, у відповідачів в силу Закону (ч.2 ст. 625 ЦК України) виник обов`язок солідарно сплатити кредитору 3 % річних як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням.

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості 3% річних, нарахований відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, вважає його арифметично вірним.

Зворотного відповідачами у даній справі суду не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відтак, з огляду на принцип змагальності та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення 3% річних за користування кредитними коштами потребує задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 9567 грн. 26 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, офіс, 308, ЄДРПОУ:42251700) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про солідарне стягнення 3% річних за користування кредитними коштами - задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, офіс, 308, ЄДРПОУ:42251700) 3% річних за користування кредитними коштами у розмірі 15331,16 доларів США та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9567 грн. 26 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, офіс, 308, ЄДРПОУ:42251700).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ),

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Н.О. Шевчук