Постанова № 13399276, 13.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.12

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2010 року Справа № 2а-6029/10/1270 13 грудня 2010 року Справа № 2а-6029/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.

при секретарі:Білоконі Д.І.

за участю:

представника позивача: Хорольського І.В. (довіреність №1 від 11.01.2010)

представника відповідача: Селіхова В.В. (довіреність №03/5-1053 від 25.12.2009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лутугинському районі Луганської області до державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені 19 зїзду КПРС» про стягнення заборгованості по страховим внескам в розмірі 2026 974,73 грн., -

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2010 року Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лутугинському районі Луганської області звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені 19 зїзду КПРС» про стягнення заборгованості по страховим внескам в розмірі 2026 974,73 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що в порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ВП «Шахта імені 19 зїзду КПРС» Державного підприємства «Луганськвугілля» не в повному розмірі перераховує страхові внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно розрахункової відомості за 1 квартал 2010 року станом на 01.04.2010 та акту перевірки №42 від 19.03.2010, заборгованість за платежами ВП «Шахта «Шахта імені 19 зїзду КПРС» ДП «Луганськвугілля» за період з 01.01.2010 по 01.04.2010 складає 2026 074,73 грн., в тому числі недоїмка 1597219,00 грн. та пеня 429 755,73 грн. згідно акту перевірки №42 від 19.03.2010.

До теперішнього часу заборгованість у розмірі 2026 074,73 грн. відповідачем не сплачена.

У звязку чим, позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені 19 зїзду КПРС» заборгованість по страховим внескам в розмірі 2026 074,73 грн.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені 19 зїзду КПРС» заборгованість по страховим внескам в розмірі 2026 974,73 грн., з яких: недоїмка 1597 219,00 грн. за період з 01.01.2010 по 01.04.2010 та пеня 429755,73 грн. за період з 01.03.2009 по 01.03.2010.

Додатково представник позивача пояснив, що в порушення ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Інструкції «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» відповідач не в повному розмірі перераховує страхові внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Станом на 01.04.2010, згідно розрахункової відомості за 1 квартал 2010 року та акту перевірки №42 від 19.03.2010, заборгованість відповідача до відділення Фонду складає 2026974,73 грн., з яких: недоїмка 1597 219,00 грн. за період з 01.01.2010 по 01.04.2010 та пеня 429755,73 грн. за період з 01.03.2009 по 01.03.2010 згідно акту перевірки №42 від 19.03.2010, на теперішній час заборгованість відповідачем не сплачена.

Враховуючи викладене, представник позивача просив уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково, а саме, заборгованість в сумі 1597 219,00 грн. за період з 01.01.2010 по 01.04.2010 визнав в повному обсязі, в іншій частині, щодо стягнення пені у розмірі 429755,73 грн., просив відмовити за необґрунтованістю.

Представник відповідача зазначив, що позивачем невірно нарахована пеня за порушення строків сплати страхових внесків. Згідно ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом 6-ти місяців з дня виявлення, але не пізніше ніж через 1 рік з дня порушення. Крім того, ст. 99 КАС України встановлений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав і інтересів з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів. Пеня нарахована станом на 20.05.2010, що є за межами строку давності. Із розрахунку пені неможливо встановити кількість днів прострочки сплати страхових внесків, так як в співвідношенні фактичних оплат страхових внесків всі дати необхідних оплат співпадають з датою фактичної оплати, тим самим це підтверджує відсутність прострочки у сплаті страхових внесків.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 429755,73 грн. за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 КАС України, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково.

Дії відповідача при частковому визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, тому часткове визнання позову відповідачем приймається судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що субєкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із Законом України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування» страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообовязкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Статтею 46 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105-XIV)регламентовано, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, здійснює збір та акумулювання страхових внесків.

Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідач Державне підприємство «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені 19 зїзду КПРС» згідно довідки № 240 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України має правовий статус субєкта без права юридичної особи (а.с. 5).

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 95 Цивільного Кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ст. 96 Цивільного Кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Отже, юридична особа (головне підприємство) є відповідачем в суді і за свої відокремлені підрозділи, самостійно приймає рішення про виконання зобовязань як на Головному підприємстві, так і на своїх відокремлених підрозділах.

Таким чином, відповідальність за несвоєчасне перерахування страхових внесків відокремленим підрозділом «Шахта імені 19 зїзду КПРС» ДП «Луганськвугілля» повинно нести Державне підприємство «Луганськвугілля» як юридична особа.

У відповідності до ст.ст. 6, 7 Закону №1105-XIV юридичні особи або структурні підрозділи із відокремленим балансом є страхувальниками з обов'язкового страхування від нещасних випадків.

Відповідач у відповідності із вимогами статті 10 Закону 1105-XIV взятий на облік у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лутугинському районі Луганської області як страхувальник, про що свідчить заява про реєстрацію платником страхових внесків (а.с. 6).

Частиною 2 ст. 45 Закону встановлено, що роботодавець як страхувальник зобовязаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно із ч. 8 статті 47 Закону страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134, затверджено Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі Інструкція).

Розділом 4 Інструкції встановлено порядок обчислення та строки сплати страхових внесків до Фонду.

Страхові внески сплачуються в день перерахування коштів на особові рахунки - страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків.

Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків. (п. 4.12 Інструкції).

Нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду (п. 4.13 Інструкції).

Згідно зі ст. 1, 2 Закону України 22 лютого 2001 року N 2272-III «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (із змінами і доповненнями) (далі Закон N 2272-III) структурним підрозділам встановлені страхові тарифи у розмірі фіксованих відсотків від фактичних витрат на оплату праці.

У відповідності до ст.1 Закону N 2272-III відповідачу встановлений страховий тариф (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників) 13,5 %.

Відповідно до п.5.1 Інструкції не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством.

При стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.

З розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 1 квартал 2010 року вбачається, що відокремлений підрозділ «Шахта імені 19 зїзду КПРС» ДП «Луганськвугілля» станом на 01.04.2010 за період з 01.01.2010 по 01.04.2010 має недоїмку зі сплати страхових внесків у сумі 2026974,73 грн., з яких: недоїмка 1597219,00 грн. та пеня 429755,73 грн., яка нарахована згідно акту перевірки №42 від 19.03.2010 (а.с. 7, 8-10).

Судом встановлено, що 19.03.2010 посадовими особами відділення Виконавчої дирекції Фонду в Лутугинському районі Луганської області була проведена перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, за результатами якої складений акт № 42 від 19.03.2010 (а.с. 8-10).

Під час проведення перевірки встановлені факти порушення сплати страхових внесків, за що відповідачу нараховано пеню у розмірі 429755,73 грн.

Зазначений акт перевірки був підписаний директором і головним бухгалтером відокремленого підрозділу «Шахта імені 19 зїзду КПРС» Державного підприємства «Луганськвугілля» із запереченнями.

У письмових запереченнях до Акту перевірки відповідач послався на приписи ст. 232, 250 ГК України, Протоколу засідання Кабінету Міністрів України № 48 від 23.07.2009, зазначаючи на відсутність підстав для нарахування пені.

Акт перевірки № 42 від 19.03.2010 з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідачем не оскаржений.

Сума заборгованості по сплаті страхових внесків у розмірі 2026974,73 грн. за період з 01.01.2010 по 01.04.2010 обґрунтована та підтверджена матеріалами справи.

Стосовно нарахованої суми пені суд зазначає наступне.

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону. За прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Згідно п. 5.1 розділу 5 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Згідно п. 5.2. Інструкції пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно. Пеня на пеню не нараховується.

При стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.

Виходячи з викладеного, пеня не є адміністративно-господарською санкцією. Пеня є мірою відповідальності у разі порушення зобов'язання, яка стягується з страхувальника за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

З цих підстав, посилання відповідача на застосування ст. 99 КАС України, 250 ГК України, є безпідставними.

Судом встановлений факт прострочення сплати відповідачем страхових внесків до відділення Фонду, тому є правові підстави для стягнення пені у розмірі 429755,73 грн.

За таких обставин, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення правовідносин та розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Законом України №1105-XIV від 23.09.1999 „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст.ст. 2, 17, 87, 94, 112, 136, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лутугинському районі Луганської області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені 19 зїзду КПРС» про стягнення заборгованості по страховим внескам в розмірі 2026 974,73 грн., задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені 19 зїзду КПРС» (92015, Луганська область, Лутугинський район, с. Біле, р/р 2600630184939, МФО 304308, код 26447678 в Лутугинському БВ ЛЦО ПІБ м. Лутугине) на користь держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лутугинському районі Луганської області на р/р 37174413001206, МФО 804013, код 25926796 ГУДК м. Луганськ заборгованість по страховим внескам в розмірі 2026974,73 грн., в тому числі: недоїмка 1597 219,00 грн. за період з 01.01.2010 по 01.04.2010 та пеня 429755,73 грн. за період з 01.03.2009 по 01.03.2010 (два мільйони двадцять шість тисяч девятсот сімдесят чотири гривні 73 копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 17 грудня 2010 року

СуддяО.В. Захарова