Рішення № 133992326, 10.02.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/285/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.11.2024р. №00000/13011/Ж10/24-13-07-04 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 143 051,00 грн., прийняте Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області.

1. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

2.АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

2.1. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що представниками контролюючого органу проведено фактичну перевірку його діяльності з порушенням податкового законодавства, на підставі чого безпідставно складено акт фактичної перевірки. Зазначив, що жодних документів, які б підтверджували наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, а отже про підставу проведення перевірки контролюючим органом не надано ні безпосередньо перед перевіркою, ані під час її проведення. При цьому, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо зазначення номера підпункту статті ПК України. Зауважив, що під час проведення фактичної перевірки контролюючому органу було надано всі необхідні первинні документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством. Натомість, відповідач не навів обґрунтованих мотивів неврахування, наданих платником податків первинних документів на походження товару, припустивши вчинення порушень пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також не зазначив, які документи, на думку працівників податкового органу, є первинними.

2.2 ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що вимоги чинного податкового законодавства не передбачають обов`язку щодо зазначення контролюючим органом у наказі на проведення фактичної перевірки конкретизації підстав, окрім перелічених у пп.80.2.2 - 80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України. Лише сам факт того, що в наказі про призначення перевірки не вказано конкретних обставин, які охоплюються положеннями пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, не впливає на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Таким чином, вважає, що позивач дійшов помилкового висновку стосовно неправомірності наказу у частині не конкретизації підстав для проведення фактичної перевірки. Вказав, що перед початком проведення фактичної перевірки, посадовими особами контролюючого органу зроблено контрольно-розрахункову операцію та придбано товар на суму 1449 грн. Після проведеної контрольної закупки працівниками ГУ ДПС у Рівненській області пред`явлено службові посвідчення, вручено копію наказу на проведення фактичної перевірки та пред`явлено направлення на перевірку. В ході проведення фактичної перевірки працівниками ГУ ДПС у Рівненській області встановлено здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку та на які не надано документів щодо підтвердження обліку та походження товарів (а саме складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту), у місці здійснення господарської діяльності на загальну суму 143 051грн.

2.3. ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ ПОЗИВАЧА.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому підтримав обґрунтування позовної заяви та додатково зазначив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували аргументи викладені у позові. Додатково вказав, що відсутність у наказі реквізитів суб`єкта (прізвище, ім`я та по батькові платника податків), який перевіряється додатково вказує на відсутність фактичних підстав для проведення перевірки.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Відповідно до підпункту 75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 03.09.2024 №2112-п «Про проведення фактичної перевірки» проведена фактична перевірка суб`єкта господарювання ОСОБА_1 у магазині "Ябко" за адресою: вул.Борисенка, 1, ТРЦ "Злата Плаза", м.Рівне, з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (а.с.50).

За результатами перевірки складено акт від 13.09.2024 №13740/ж5/7-10-07-05-17/364970699, яким встановлено порушення п.п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с.48-49).

На підставі вказаного акту складено податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2024 року №00000/13011/ Ж10/24-13-07-04 у сумі 143 051,00грн (а.с.53).

Ознайомившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України щодо його скасування.

Рішенням Державної податкової служби України від 26.12.2024 №38868/6/99-00-06-03-02-06 позивачу відмовлено у задоволенні скарги, податкове повідомлення-рішення від 10.10.2024 №00000/13011/ Ж10/24-13-07-04 залишено без змін (а.с.25-26).

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

4. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.80.1. ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Так, згідно пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України).

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою, зокрема, підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює. Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - "яка свідчить про можливі порушення" - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.03.2024 року по справі №420/9909/23 в питанні тлумачення та застосування підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

У вказаній постанові судом касаційної інстанції вказано, зокрема, про те, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

При цьому суд звертає увагу і на те, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 року по справі №420/9909/23 міститься висновок щодо правомірності наказу податкового органу про призначення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України з огляду на отримання підготовленої управлінням податкового аудиту одного з обласних управлінь ДПС доповідної записки з інформацією, яка може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій.

Як встановлено матеріалами справи проведення фактичної перевірки було призначено згідно змісту наказу ГУ ДПС у Рівненській області №2112-п від 03.09.2024 у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , ТРЦ "Злата Плаза", про її проведення із врученням копії наказу було повідомлено представника позивача ФОП ОСОБА_2 , про що свідчить відповідний підпис на направленні на перевірку від 03.09.2024 №3856/Ж3/17-00-07-05-15.

Водночас, як зазначає відповідач, підставою для проведення фактичної перевірки та прийняття вищевказаного наказу, слугував долучений до матеріалів справи лист ДПС України №14597/7/99-00-07-04-03-07 від 22.06.2023.

Згідно змісту вказаного листа з метою виявлення ризиків у діяльності платників податків як фізичних осіб -підприємців, так і юридичних осіб, що можуть негативно впливати на виконання ними своїх зобов`язань зі сплати податків і зборів, недопущення порушень законодавства та керуючись положеннями окремих статей Кодексу, Департаментом забезпечення відомчого контролю ДПС проведено вибірковий аналіз інформації стосовно платників, які у 2021 році перебували на податковому обліку в ГУ ДПС у м.Києві і, зокрема, мали розбіжності між отриманими виторгами через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій та задекларованими у податкових деклараціях доходами від провадження своєї діяльності.

Також, дорученням в.о. Голови ДПС від 03.04.2023 №51-д(02) зобов`язано Головні управління ДПС в областях та МУ ДПС по роботі з ВПП здійснити повний аналіз ризиків у діяльності фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які перебувають на податковому обліку, на основі проведеного Департаментом забезпечення відомчого контролю вибіркового аналізу платників, які мають ризики щодо несплати податків, невиконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, та вжити за потреби відповідних заходів реагування.

Враховуючи вищевикладене ДПС доручено:

- детально проаналізувати надану ДПС інформацію та самостійно здійснити доперевірочний аналіз діяльності платників податків. зокрема, наявними інформаційно-комунікаційними системами ДПС;

- у разі встановлення реальних ризиків порушення платниками податків вимог чинного законодавства, відповідно до вимог підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Кодексу, організувати та провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання (а.с. 60-61).

Суд зауважує, що в наказі №2112-п від 03.09.2024 посилання на лист ДПС України від 22.06.2023 як на підставу проведення фактичної перевірки суб`єкта господарської діяльності за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул.О.Борисенка, буд.1, ТРЦ "Злата Плаза" відсутнє.

Відтак, суд критично оцінює доводи позивача щодо актуальності даних зазначених у листі ДПС України від 22.06.2023, оскільки єдиною і достатньою підставою для проведення вказаної перевірки є зазначення у наказі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень обґрунтував та надав належні та достовірні докази наявності підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, для призначення й проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , ТРЦ "Злата Плаза".

Щодо порушень, встановлених відповідачем під час перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП визначає Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 №496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (далі - Порядок №496).

Згідно пункту 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/ номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Отже документами, що є підставою для внесення записів до товарних запасів є накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи тощо.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Первинними документами згідно з Порядком №496 є опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Як встановлено матеріалами справи, позивач під час проведення фактичної перевірки надав контролюючому органу договір комісії, акти приймання-передачі товарів, що підтверджується актом перевірки та не заперечується відповідачем.

Так, пунктом 1.2. договору комісії від 02.09.2024 №ДА-02-09-24-ДД передбачено, що конкретні умови щодо ціни, кількості, якості та асортименту продукції, наведено у актах приймання-передачі товарів до цього договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору комісії передання товарів комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання передачі товарів на таких умовах: місце передання; порядок транспортування продукції, що передається комісіонерові для продажу відповідно до умов цього договору, до місця передання визначається комітентом.

Актами приймання-передачі товарів до договору комісії від 02.09.2024 №ДА-02-09-24-ДД зафіксовано асортимент товару, кількість, ціну та інші необхідні реквізити, які необхідні згідно Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців.

Отримання товару за кожним актом приймання-передачі товарів відображено позивачем у формі ведення обліку товарних запасів.

Матеріалами справи підтверджується, що такі документи надано контролюючому органу на початок перевірки. Крім того, вказані документи направлялись позивачем контролюючому органу засобами поштового зв`язку 04.09.2024 та 13.09.2024 та долучались до матеріалів скарги на податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента .

Відмінною рисою договору комісії є те, що комісіонер діє від свого імені. Істотними умовами договору комісії є умови про майно, яке комісіонер зобов`язується продати або купити, його ціну (частина третя статті 1012 ЦК України).

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (частина перша статті 1018 ЦК України).

Отже, договір комісії належить до посередницьких договорів на надання послуг, і право власності на це майно належить комітенту внаслідок чого товар від комітента до комісіонера передається під реалізацію по акту.

Крім цього, згідно з приписами статті 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. ЦК України не передбачає необхідності складання інших документів, ніж звіт комісіонера.

Встановлено, що усі договори комісії позивачем були укладені і виконані відповідно до норм ЦК України, а відтак, застосування його положень є законним і обґрунтованим.

Таким чином, у позивача відсутній обов`язок із надання банківської виписки щодо комісійної винагороди комісіонера, квитанції, товарних ярликів та цінників.

Тому, є безпідставним неврахування інспекторами акта приймання-передачі до договору комісії, який є належним, допустимим і достатнім доказом на підтвердження ведення обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства та походження товарних запасів.

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто встановлення, який саме товар перебував в місці продажу є основою для визначення штрафної санкції.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України №996-ХІV та Положення №88, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України №265/95-ВР.

Даний висновок також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07 серпня 2018 року у справі №825/10/17, від 24 квітня 2020 року у справі № 803/1676/16, від 11 червня 2020 року у справі №815/1322/16, від 11 лютого 2021 року №140/470/19.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно із пунктом 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту, в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Матеріалами справи підтверджено, що під час перевірки позивачем надано контролюючому органу договір комісії від 02.09.2024 року №ДА-02-09-24-ДД, акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії, акт приймання-передачі товарів від 04.09.2024 до договору комісії, акт приймання-передачі товарів від 05.09.2024 до договору комісії, форму обліку товарних запасів.

При цьому, посилання відповідача на те, що частина первинних документів була подана позивачем після закінчення часу проведення фактичної перевірки, не свідчить про їх не надання.

Верховний Суд у постановах від 24.02.2020 у справі №440/4443/18, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20 виснував, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки.

Як встановлено дослідженими судом матеріалами справи, товари, зазначені інспекторами ГУ ДПС у Рівненській області в акті зняття залишків станом на 04.09.2024, а саме: мобільний телефон 13 256 Midnight used, Мобільний телефон 14 256 Midnight (eSim) used, Мобільний телефон 14 Pro 256 Deep Purple (eSim) used , Мобільний телефон 12 pro 128 Gold used , Мобільний телефон 13 Pro 256 Sierra blue used , Мобільний телефон 11 Pro Max 64 silver used, відображені в акті приймання-передачі від 04.09.2024, що був надісланий на адресу податкового органу 13.09.2024 (а.с.15).

Враховуючи, що позивачем забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, які у встановлений контролюючим органом строк було надано перевіряючим під час проведення фактичної перевірки, у податкового органу були відсутні законні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених ст.20 Закону №265/95-ВР.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків перевірки про порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, та, як наслідок, про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, прийнятого за такими висновками.

Решта доводів учасників справи не спростовують викладених вище висновків суду.

5.ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1144,50грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.11.2024 №00000/13011/Ж10/24-13-07-04 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 143 051,00 грн., прийняте Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області.

3. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судовий збір в сумі 1144,50 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200А, м.Чернівці, 58006 ЄДРПОУ 44057187).

Суддя В.О. Кушнір