Ухвала суду № 133992243, 11.02.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

11 лютого 2026 року Справа № 580/14143/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю: секретаря Трегулова Б.Л.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача Синюк О.М., Палій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) в якій просить:

-визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі належних при звільненні 23.09.2025 сум, а саме: компенсації за невикористані 212 днів відпусток та вихідної допомоги без урахування надбавки за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу;

-стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 недоплачену частину компенсації за невикористані дні відпусток (за 181 та 31 календарний день) у розмірі 142 843,48 грн.;

-стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 недоплачену суму вихідної допомоги при звільненні (у розмірі не менше середньомісячного заробітку) у сумі 88 809,50 грн.;

-стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.12.2019 по 19.01.2023 у сумі 1 640 554,74 грн.;

-стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.09.2025 по день прийняття рішення судом але не більше ніж за 181 день затримки у сумі 730 660,80 грн.;

-стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим та системним порушенням трудових прав, у розмірі 2 602 868,52 грн.;

-зобов`язати Офіс Генерального прокурора сформувати та видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати станом на 23.09.2025 із обов`язковим зазначенням розміру посадового окладу та надбавки за вислугу років (30%);

-стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

26.01.2026 до суду від представника Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

В обгрунтування клопотання зазначено, що поданий адміністративний позов заявлено з пропуском строку звернення до суду у відповідності до ст. 233 КЗпП України. Вказано, що рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 ч. 1 ст. 233 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Натомість, строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні урегульовано ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою встановлено тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України Конституційним Судом України неконституційним не визнано. При цьому, ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Наголошено, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку. Більше того, розрахунок з позивачем проведено у вересні 2025 року, що свідчить про його обізнаність з відповідними нарахуваннями, а згідно листа Офісу Генерального прокурора від 24.09.2025 № 21-1761ВИХ-25, до якого додано розрахунок, оклад позивача станом на вересень 2025 року складає 68 315 грн. Отже, про суми, нараховані при звільненні, ОСОБА_1 дізнався у вересні 2025 року, а до суду звернувся 22.12.2025, що свідчить про пропуск ним строку на звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України. Разом із тим, належних та допустимих доказів на підтверження поважності причин пропуску місячного строку на звернення до суду не надано.

Представники відповідача в судовому засіданні заявлене клопотання підтримали повністю.

В судовому засіданні, позивач просив у задоволенні вказаного клопотання відмовити, з підстав викладених у письмовому запереченні на клопотання в якому зазначено, що твердження про пропуск строків спростовуються матеріалами справи, оскільки позов надіслано через систему «Електронний суд» 22.10.2025. Вважає, що рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнано неконституційним положення ст. 233 КЗпП України в частині встановлення будь-яких часових обмежень для звернення до суду з вимогами про стягнення належних працівникові виплат. Правова позиція грунтується на тому, що право на отримання заробленої винагороди (заробітної плати, вихідної допомоги, компенсацій) є абсолютним. Будь-яке звуження строків захисту цього права визнано таким, що суперечить Конституції України. Отже, з моменту прийняття цього рішення (11.12.2025), посилання на пропуск строків у спорі про грошові виплати є юридично нікчемним. Вказав, що застосування ч. 5 ст. 122 КАС України, як спеціальної норми, при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з аналогічним позовом викладена зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №260/3564/22. Також, просив, визнати дії представника відповідача щодо надання суду завідомо неправдивих відомостей та ігнорування рішень Конституційного Суду України та Верховного Суду зловживанням процесуальними правами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подане клопотання та докази, що стосуються строку звернення до суду, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заявленого клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на таке.

23.09.2025 наказом Офісу Генерального прокурора №17-дц «Про застосування дисциплінарного стягнення», ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури за порушення правил внутрішнього службового розпорядку.

Листом Офісу Генерального прокурора від 24.09.2025 №21-1761вих-25, позивача повідомлено про нараховані та виплачені суми при звільненні, зокрема додано розрахунковий лист за вересень 2025 року.

Листом Офісу Генерального прокурора від 08.10.2025 №30/3-1759вих-25, на звернення позивача щодо розрахунку компенсації за невикористані відпустки повідомлено про нараховані суми.

23.12.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з заявленого адміністративного позову, останній стосується зокрема, сум компенсації за невикористані дні відпусток та вихідної допомоги без урахування надбавки за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу та відповідно розрахованого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, звернувшись 23.12.2025 з адміністративним позовом, позивачем не пропущено встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду.

При цьому, ч. 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Оскільки, позовні вимоги стосуються виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, а не звільнення з публічної служби, положення ч. 5 ст. 122 КАС України застосуванню не підлягає.

При цьому, положеннями ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини, Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно норм, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.(ч. 3 ст. 123 КАС України).

Оскільки, позивачем не пропущено встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Щодо визнання дії представника відповідача при поданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, зловживанням процесуальними правами, то суд зазначає таке.

Згідно ч. 1, 2, п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи мають право, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В свою чергу, заявлене клопотання не відноситься до випадків визначених ч. 2 ст. 45 КАС України, згідно яких суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, а тому вчинені дії представником відповідача не є зловживанням процесуальними правами.

Керуючись ст. ст. 44, 45, 122, 123, 240, 256, 294 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Офісу Генерального прокурора про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №580/14143/25 відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 КАС України.

СуддяПетро ПАЛАМАР