Постанова № 13399151, 17.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2010 р.Справа №2а-14950/10/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді

Котаревої Г.М. , при секретарі Тарасовій О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресс К"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача Сеітаджиєва Н.К., витяг з наказу 3100;

Шевкопляс В.В., довіреність №б/н від 09.08.10р.

відповідача Абсеметов З.Н., довіреність № 1/9/10-00 від 11.01.10р.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес К» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сакської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.10р. №0001711501/0 на суму 1284,21грн. та №0001721501/0 на суму 32,74грн.

Позов мотивовано тим, що податкове зобов'язання з єдиного податку за 2 та 3 квартали 2010 року були сплачені позивачем своєчасно та у повному обсязі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.10р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, наведених у запереченнях від 15.12.10р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес К» 12.07.2000р. зареєстроване Виконавчим комітетом Сакської міської ради АР Крим у якості юридичної особи (а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є платником єдиного податку (а.с. 24).

19.05.10р. позивачем до Сакської ОДПІ був наданий розрахунок сплати єдиного податку за 2 квартал 2010 року на суму 14318,00грн. та 19.10.10р. розрахунок сплати єдиного податку за 3 квартал 2010 року на суму 17125,00грн. (а.с. 17-18).

Посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну перевірку з питання невчасної сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання по єдиному податку за 2-3 квартали 2010 року. За наслідками перевірки складено акт від 01.11.10р. №1690/15-01/30951134, за висновками якого встановлено порушення пп. «б» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, абз. 10 ст. 4 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (а.с. 12).

Так, за даними акту перевірки встановлено несвоєчасне погашення узгодженої суми податкового зобов'язання за єдиним податком, при чому заборгованість у розмірі 6500,00грн. погашено із затримкою до 28 календарних днів, заборгованість у розмірі 163,68 грн. - із затримкою 55 календарних днів, заборгованість у розмірі 6342,06грн. - із затримкою понад 9 календарних днів.

На підставі даного акту перевірки та відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 01.11.10р. №0001711501/0 на суму 1284,21грн. та №0001721501/0 на суму 32,74грн. (а.с. 10, 11).

Оцінюючи правомірність прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень суд враховує наступне.

Відповідно до преамбули Закону №2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Суд також зазначає, що підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз цієї норми дозволяє зробити такі висновки.

По-перше, застосування штрафної санкції можливо лише у разі несвоєчасної сплати суми саме податкового зобов'язання. Враховуючи, що у переліку загальнодержавних і місцевих податків і зборів, який визначений ст. ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», єдиного податку не передбачено, то і обов'язок щодо сплати єдиного податку не належить до категорії «податкове зобов'язання» або "податковий борг" у розумінні Закону №2181.

По-друге, граничні строки сплати суми податку повинні бути встановлені саме Законом №2181 (про що свідчить словосполучення «... протягом граничних строків, визначених цим Законом ...»).

Граничні строки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання встановлені пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 (протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону).

Разом із тим, граничні строки сплати єдиного податку передбачені ст. 4 Указу №727, згідно із абз. 9 якої за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Для застосування штрафної (фінансової) санкції податковим органом застосовано граничні строки сплати податку, встановлені іншим актом законодавства, а саме Указом №727, таким чином, відповідачем порушено умови притягнення платника податків до відповідальності, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181.

Позивач у судовому засіданні наполягав на тому, що ним податкові зобовязання з єдиного податку за 2 та 3 квартали 2010 року були сплачені своєчасно.

На підтвердження своєї позивачем суду були представлені відповідні платіжні доручення (а.с. 13-16):

№ 1020 від 18.05.10р. на суму 5300,00 грн. за призначенням платежу: єдиний податок за квітень 2010 року;

№ 1043 від 18.06.10р. на суму 4150,00 грн. за призначенням платежу: єдиний податок за травень 2010 року;

№ 1060 від 19.07.10р. на суму 5000,00 грн. за призначенням платежу: єдиний податок за червень 2010 року;

№ 1085 від 17.08.10р. на суму 6500,00 грн. за призначенням платежу: єдиний податок за липень 2010 року;

№ 1101 від 20.09.10р. на суму 5500,00 грн. за призначенням платежу: єдиний податок за серпень 2010 року;

№ 1120 від 19.10.10р. на суму 5250,00 грн. за призначенням платежу: єдиний податок за вересень 2010 року;

Враховуючи призначення платежу та суми єдиного податку, сплачені відповідно до перелічених вище платіжних доручень, суд приходить до висновку, що за 2 та 3 квартали 2010 року, зазначені у акті перевірки, позивачем заборгованість була сплачена своєчасно та у повному обсязі.

Проте за даними акту перевірки, сплачені позивачем кошти зараховані на погашення боргу за інші періоди.

У зв'язку із цим суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає прав податкового органу самостійно змінювати призначення платежу, вказане платником у платіжних документах.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю.

Статтею 177 ЦК України встановлено, що гроші є обєктами цивільних прав, у тому числі права власності. Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). При цьому відповідно до ст. 8 зазначеного Закону банк виконує доручення клієнта у точної відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

При цьому ані Закон №2181, ані Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не містять положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

За таких обставин позов підлягає задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення - визнанню протиправними і скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.12.10р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 21.12.10р.

На підставі викладеного, керуючись статями 94, 160-16,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сакської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 01.11.10р. №0001711501/0 на суму 1284,21грн. та №0001721501/0 на суму 32,74грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес К» (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Заводська, 88, ОКПО 30951134) 3,40грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Котарева Г.М.