Постанова № 13399146, 26.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.11.10Справа №2а-13222/10/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участі представників сторін: від позивача Вишневський А.Є. (довіреність №01 від 01.11.2010 року);

від відповідача Володькін С.А. (довіреність №5904/9/10-0 від 19.08.2009 року);

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім. С.М. Кірова»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001251701/0 від 06.07.2010 року, №0001251701/1 від 03.08.2010 року, №0001251701/2 від 27.10.2010 року.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім. С.М. Кірова» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції м. Ялта АР Кримпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001251701/0 від 06.07.2010 року, №0001251701/1 від 03.08.2010 року.

Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0001251701/0 від 06.07.2010 року, №0001251701/1 від 03.08.2010 року, №0001251701/2 від 27.10.2010 року.

Позов мотивовано помилковістю визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб. Так, за наслідками проведеної податковим органом перевірки, виявлено порушення позивачем приписів підпункту 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889), яке полягало у застосуванні податкової соціальної пільги у місяці, в якому працівники припинили трудові відносини із підприємством. Проте дійсний зміст підпункту 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону №889 не відповідає сутності виявленого порушення, тож позивач вважає незаконним визначення у спірному податковому повідомленні-рішенні суми податкового зобовязання у відповідній частині.

Крім того, за даними акту перевірки, позивач не утримав і не перерахував до бюджету суму податку з доходів фізичних осіб при формуванні засновниками підприємства статутного фонду основними засобами. Висновки відповідача про порушення підприємством правил оподаткування в цій частині обґрунтовуються тим, що, на його думку, при здійсненні операцій щодо обміну належного фізичній особі майна на корпоративні права підприємства слід застосовувати правила оподаткування операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, згідно із якими позивач мав виконувати функції податкового агенту. Позивач, у свою чергу, зазначає, що порядок оподаткування таких операцій врегульовано п. 9.6 ст. 9 Закону №889, згідно із яким оподаткуванню підлягає кінцевий фінансовий результат операцій з інвестиційними активами. Зазначена позиція, за його твердженням, викладена у податковому розясненні Державної податкової адміністрації України від 24.01.2007 року №666/6/16-1515-26, що звільняє платника податку від відповідальності в силу вимог пп. «д» пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181). Крім того, утримання та сплата суми податку з доходів фізичних осіб під час формування статутного фонду, на думку позивача, суперечило б положенням Інструкції про порядок відкриття, закриття та використання рахунків в національній та іноземній валютах, яку затверджено постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, оскільки здійснення видаткових операцій з рахунку можливо лише після отримання банківською установою повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби, що у даному випадку сталось пізніше, ніж було сформовано статутний фонд.

Ухвалами суду від 15.10.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що за наслідками проведеної податковим органом перевірки встановлені порушення позивачем правил оподаткування податком з доходів фізичних осіб, які полягали у наступному. В порушення пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону №889 позивач застосовував податкову соціальну пільгу до доходів найманих працівників у вигляді заробітної плати у місяці звільнення, що призвело до несплати податку у розмірі 195,54 грн. Неутримання та неперерахування податку під час формування статутного фонду господарського товариства за рахунок майна фізичної особи стало підставою для донарахування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях 6600,00 грн. за основним платежем. Крім того, представник позивача вказав, що за наслідками перевірки встановлено порушення пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону №889 у звязку із неперерахуванням податку у розмірі 15,00 грн. при виплаті доходів приватному нотаріусу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 35446355.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.09.2007 року по 31.03.2010, за наслідками перевірки складено акт від 24.06.2010 року №2862/23-1/35446355/153 (а.с. 10-39).

Згідно із п. 2 висновків даного акту встановлено порушення позивачем вимог пп. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №889, у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 6810,54 грн., у тому числі за вересень 2007 року на 6600,00 грн., за травень 2009 року на 4,50 грн., за вересень 2009 року на 3,00 грн., за січень 2010 року на 195,54 грн., за березень 2010 року на 7,50 грн.

На підставі даного акту, відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.9, п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0001251701/0 від 06.07.2010 року, яким визначив позивачеві суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 20431,62 грн., у тому числі: 6810,54 грн. за основним платежем; 13621,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками апеляційного оскарження скарги платника податку залишені без задоволення; податкове повідомлення-рішення №0001251701/0 від 06.07.2010 року залишено без змін, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001251701/1 від 03.08.2010 року, №0001251701/2 від 27.10.2010 року.

Суд встановив, що висновок податкового органу про заниження податку з доходів фізичних осіб, що належав до сплати підприємством в бюджет, у розмірі 6600,00 грн. за вересень 2007 року, пов'язаний із тим, що засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаф-Про», правонаступником якого є позивач, частина статутного фонду підприємства у розмірі 44000,00 грн. була сформована основними засобами.

Застосовуючи до вказаних правовідносин положення Цивільного кодексу України щодо договорів міни і правила оподаткування доходів, одержаних від продажу (обміну) рухомого майна (ст. 12 Закону №889), податковий орган дійшов висновку, що у даному випадку позивачу, як податковому агенту, слід було утримати податок з доходів фізичних осіб і перерахувати його до бюджету.

Оцінюючи вказані висновки відповідача суд керується такими приписами Закону №889.

Згідно із п. 1.2 ст. 1 Закону №889 дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону №889 податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення.

Відповідно до пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону №889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна встановлений ст. 12 Закону №889.

Пунктом 12.1 цієї статті передбачено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Разом із тим, суд вважає помилковим висновок за актом перевірки про те, що функції податкового агенту у даному випадку покладаються на позивача, з огляду на наступне.

Статтею 12 Закону №889 встановлені загальні правила оподаткування операцій з продажу рухомого майна.

Порядок оподаткування операцій з інвестиційними активами у свою чергу врегульовано пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 і п. 9.6 ст. 9 цього Закону, які по відношенню до ст. 12 є спеціальними нормами законодавства.

Так, згідно із пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону №889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Пунктом 9.6 ст. 9 Закону №889 встановлено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами (під якими розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу) ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат (пп. 9.6.1).

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

При цьому придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, а до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента (пп. 9.6.2).

Таким чином, законодавець однозначно визначив, що операції з внесення майна до статутного фонду підприємства у розумінні Закону №889 є операцією з придбання інвестиційного активу.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення. (п. 9.6.6).

Таким чином, оподаткуванню підлягає лише кінцевий фінансовий результат, отриманий від операцій з інвестиційними активами, а не сама операція з передачі рухомого майна до статутного фонду підприємства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що до спірних відносин підлягає застосуванню саме положення пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 і п. 9.6 ст. 9 Закону №889, які є спеціальними по відношенню до ст. 12 вказаного Закону.

Таким чином, донарахування позивачеві суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6600,00 грн. слід визнати помилковим.

Також в акті перевірки встановлено факт застосування податкової соціальної пільги по відношенню до трьох найманих працівників у місяці, коли ці працівники припинили трудові відносини із підприємством.

Відповідно до пп. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону №889 (про порушення якого зазначено в акті перевірки) податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Згідно із пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 цього Закону платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, безпосередньо Законом №889 не передбачено, коли зупиняється період, протягом якого працедавець може застосовувати податку соціальну пільгу.

Такі правила встановлені п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №2035, згідно із яким пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Аналіз зазначених норм дозволяє суду дійти висновку про помилковість доводів податкового органу. Крім того, суд зазначає, що нормами Закону №889 Кабінет Міністрів України був уповноважений лише визначити склад та порядок надання документів при застосуванні податкової соцільної пільги. Встановлення інших правил застосування податкової соціальної пільги (зокрема, щодо дати закінчення її застосування) до повноважень Кабінету Міністрів України не відноситься. Тож, керуючись статтею 9 КАС України, суд застосовує до спірних відносин нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, а саме Закон №889. Застосування податкової соціальної пільги у місяці, в якому було звільнено найманих працівників, вимогам Закону №889 не суперечить.

Тож визначення у спірних податкових повідомленнях-рішеннях суми податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 195,54 грн. також слід визнати протиправним.

Решта донарахованого податку з доходів фізичних осіб повязана із встановленням факту порушення вимог Закону №889 щодо утримання, нарахування та сплати податку під час виплати доходів приватним нотаріусам. Так, на підставі звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, посадові особи податкового органу виявили факти сплати доходів приватним нотаріусам всього у розмірі 100,00 грн., за рахунок коштів, виданих працівникам підприємства.

Суд зазначає, що згідно із пунктами 1.9, 1.19 ст. 1 Закону №889 діяльність приватних нотаріусів є незалежною професійною діяльністю, а самі приватні нотаріуси є самозайнятими особами у розумінні цього Закону.

Згідно із положеннями пп. «з» п. 1.3 ст. 1, ст. ст. 3 та 4 Закону №889 об'єктом оподаткування платника податку є загальний місячний та/або річний оподатковуваний дохід, у тому числі дохід, одержаний від здійснення незалежної професійної діяльності на території України.

Отже, доходи приватних нотаріусів оподатковуються за загальними нормами, встановленими Законом №889 для фізичних осіб.

Разом із тим, необхідно зазначити, що згідно із правилами нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету податковим агентом, які встановлені п. 8.1 статті 8 Закону №889 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (п. 8.1.2), а якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати (п. 8.1.4).

З матеріалів справи вбачається, що кошти, сплачені нотаріусам були видані фізичним особам працівникам позивача під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій. Фактичні витрати, понесені такими особами були підтверджені у встановленому порядку розрахунковими документами та звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.

Тобто розрахунки з приватними нотаріусами здійснювали саме наймані працівники позивача і при виплаті таких коштів позивач був позбавлений можливості здійснювати нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

За таких обставин суд вважає необґрунтованим визначення у спірному податковому повідомленні-рішенні суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15,00 грн., донарахування якого повязано із неутриманням податку при виплаті найманими працівниками позивача доходів приватним нотаріусам.

Згідно із пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про помилковість донарахування суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6810,54 грн., то і для застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 13621,08 грн. не має правових підстав.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.11.2010 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 01.12.2010 року.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим №0001251701/0 від 06.07.2010 року, №0001251701/1 від 03.08.2010 року, №0001251701/2 від 27.10.2010 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім. С.М. Кірова» (ідентифікаційний код 35446355) суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 20431,62 грн., у тому числі: 6810,54 грн. за основним платежем; 13621,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій ім. С.М. Кірова» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.