Постанова № 13399133, 07.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.10.10Справа №2а-11757/09/11/0170 12:14 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі Бурдейній Г.Ю.,

розглянувши за участю представників:

від позивача - Кожевнікова Альона Сергіївна, довіреність № 16/345 від 12.10.09 р.,

від відповідача Бора Ігор Юрійович, довіреність № 3247/10/10-0 від 27.01.2010 р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Залів» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2009 року № 0000302304/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року в розмірі 28634,00 грн., визнання незаконними дій по зменшенню значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 63191,00 грн., зобов'язання поновити суму 63191,00 грн. у рядку 26 декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року.

Позов мотивовано тим, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 7.5.1. п. 7.5, п.п. 7.7.1. та абз. «а» п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 28634,00 грн. та завищення значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 63191,00 грн. За результатами перевірки в акті неправомірно зафіксовано, що відповідно до абзацу «а» п.п. 7.7.7. п. 7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року підлягає зменшенню на 9770 142,00 грн.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовує тим, що у попередніх податкових періодах, коли податкові накладні були виписані постачальниками товарів, але ще не були отримані, позивач не мав документів (податкових накладних), на підставі яких мала бути включена сума податку на додану вартість по цих операціях у склад податкового кредиту відповідно до п. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість». Отримавши податкові накладні у травні та червні 2009 року позивач набув законне право на включення сум податку в податковий кредит поточного податкового періоду. Оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обовязку покупця подавати до податкового органу разом із декларацією з ПДВ скаргу на продавця, який відмовився виписувати податкову накладну в періоді здійснення господарської операції, неподання такої скарги не позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні вартості товару контрагенту за такої операцією, після отримання відповідної податкової накладної.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових заперечення на адміністративний позов, зазначивши, що предметом позову є оскарження позивачем висновків акту за результатами перевірки, який не є рішенням податкового органу, а тому даний спір в частині позовних вимог про визнання незаконними дій та зобовязання вчинити певні дії не містить ознак публічно - правового спору, тому провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України; щодо права позивача на податковий кредит, то воно виникло в попередні періоди з першої події дати проведення сплати постачальникам, а оскільки позивач у попередні періоди свої правом не скористався то вважається що він відмовився від права на податковий кредит, проте позивач у рядку 10.1 та рядку 17 декларації з ПДВ за травень 2009 року завищив відємне значення з ПДВ на 28634 грн. та за червень 2009 року завищив від'ємне значення на 63191 грн. (за рахунок податкових накладних, виписаних у минулих періодах та безпідставно включених до розділу 2 додатків 5 податкових декларацій з ПДВ) (а.с.201-203).

Ухвалами суду від 08.10.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи до суду надійшло клопотання відповідача відповідно до ст.55 КАС України про здійснення заміни відповідача. Ухвалою суду від 07.10.2010 року замінено первинного відповідача його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Залів» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 14307251), зареєстровано виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 28.11.1994 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.9).

З 05.08.2009 по 18.08.2009 року службовими особами відповідача проводилась позапланова виїзна перевірка позивача в питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2009 року та червень 2009 року, які виникли за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за травень 2009 року та червень 2009 року.

За результатами перевірки складений акт № 1398/23-4/14307251 від 18.08.09р., у висновках якого зазначено, що причиною виникнення сум бюджетного відшкодування ПДВ є перевищення податкового кредиту над податковими зобовязаннями у результаті придбання значної кількості товарів та послуг, для здійснення господарської діяльності; перевіркою підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування у декларації за травень 2009 року у сумі 4 287 896,00 грн., у декларації за червень 2009 року у сумі 1 423 633,00 грн.; зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.5.1. п.7.5, п.п. 7.7.1. та абз. «а» п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 28634,00 грн., та завищено значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 63191,00 грн.; відповідно до абзацу «а» п.п. 7.7.7. п. 7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року підлягає зменшенню на 9770 142,00 грн. (а.с. 13-51).

На підставі акту перевірки №1398/23-4/14307251 від 18.08.2009 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000302304/0 від 20.08.2009 року, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у травні 2009 року у розмірі 28634,00 грн.(а.с.54).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено поняття бюджетного відшкодування, а саме бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету, у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”).

Системний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Закону, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, якій є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до вимог Закону (за виключенням винятків, передбачених п.7.2. ст.7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Із наведених вище положень Закону України «Про податок на додану вартість» суд дійшов висновку про те, що сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

26.01.2010 року ухвалою суду відповідно до ст. 81 КАС України призначено судово-бухгалтерську експертизу.

На виконання ухвали суду здійснена судово-економічна експертиза по справі та наданий суду висновок експерта № 23/10 від 22.07.2010 року, відповідно до якого:

1) отримання товару (робіт послу) та оплата їх вартості постачальникам товарів по податковим накладним, суми ПДВ по яким були включені ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» у склад податкового кредиту у травні та червні 2009 року, і які були виключені ДПІ в м. Керчі зі складу податкового кредиту за актом перевірки від 18.08.2009 року №1398/23-4/14307251 документами первинного бухгалтерського обліку підтверджується;

2) включення до податкового кредиту у травні 2009 року ПДВ в сумі 28633,85 грн. та в червні 2009 року в сумі 63191,53 грн. підтверджується первинними бухгалтерськими документами;

3) отримання товарів (робіт, послуг) ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», ПДВ по яким включено до податкового кредиту у травні 2009 року в сумі 28633,85 грн. та в червні 2009 року в сумі 63191,53 грн., підтверджується в сумі 143169,39 грн. та 315957,51 грн., які використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування з ПДВ, які були не менш сум його зобовязань з ПДВ у зазначені звітні періоди, надання ним податкових накладних на товар, доказів перерахування ПДВ під час здійснення сплати за придбаний товар, суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив суми ПДВ у розмірі 28634,00 грн. до податкового кредиту травня місяця 2009р. та у розмірі 63191грн. до податкового кредиту червня 2009р. по податкових накладних, які виписані в минулих періодах. За таких обставин, суд вважає обґрунтованим врахування позивачем при розрахунку відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за травень місяць 2009р. вищезазначених сум ПДВ.

Згідно з п. 7.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

П.п. 7.7.5. п.7.7. ст. 7 Закону передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем разом з деклараціями з ПДВ за травень, червень 2009 р. надані відповідачу заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до яких він просив перерахувати визначені у податкових деклараціях суми бюджетного відшкодування ПДВ, в тому числі сума ПДВ в розмірі 28634,00 грн. за травень 2009 року на його розрахунковий рахунок.

У звязку з тим, що відповідач неправомірно дійшов висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту за травень 2009р. у сумі 28634,00 грн., відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування позивача з ПДВ за травень 2009р., в силу чого податкове повідомлення - рішення №0000302304/0 від 20.08.2009 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про те, що у разі невключення платником податку сум ПДВ до складу податкового кредиту в періоді сплати ПДВ у складі вартості товарів продавцю, такий платник вважається таким, що не використав своє право на формування податкового кредиту, оскільки такі висновки позбавлені правового обґрунтування.

Законом не встановлено правило, за яким платник податку втрачає право на податковий кредит у разі невключення сум ПДВ до податкового кредиту у період, в якому зазначені суми були сплачені постачальникам у складі вартості товарів.

Посилання відповідача у запереченнях на позов на ту обставину, що позивачем не було подано скарги до ДПІ, як це передбачено абз. 2 пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону, є необґрунтованим, оскільки зазначеною нормою передбачено право отримувача товарів подати відповідну скаргу, а не його обовязок. Крім того, законодавець не повязує виникнення у платника податку права на податковий кредит, у разі отримання належним чином оформленої податкової накладної в іншому податковому періоді, від подання такої скарги.

В частині визнання протиправними дій відповідача та спонукання відповідача до певних дій позовні вимоги не підлягають задоволенню внаслідок того, що матеріалами справи не підтверджено порушення позивачем вимог чинного законодавства щодо проведення перевірок позивача. На думку суду різниця в оцінці фактичних обставин справи не є згідно зі ст.70 КАС України належним доказом протиправності дій працівників податкового органу.

Виходячи з викладеного, акт, складений податковим органом за результатами перевірки, не свідчить про нарахування контролюючим органом суми податкового зобовязання, не встановлює обовязку субєкта господарювання погасити перед бюджетами суму податкового зобовязання або штрафних санкцій, а лише фіксує встановлені у ході перевірки факти, на підставі яких податковим органом приймається відповідне рішення.

Крім того, висновки акту перевірки щодо порушення вимог податкового законодавства, до прийняття відповідного рішення органом державної податкової служби, є особистою думкою перевіряючих та не створюють жодних наслідків для позивача.

Суд звертає увагу сторін, що сума відємного значення між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту самостійно відображається платником у декларації з податку на додану вартість.

Згідно п.4.1. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 4.1.2. цієї же статті встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органів державної податкової служби вносити будь які зміни до поданої платником податків декларації.

За таких обставин, суд не може зобовязати відповідача вчинити дії, які не відносяться до його компетенції, а саме внести зміни до ст.26 декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2009р.

Відповідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Позивачем не надано жодних доказів, що відповідачем були здійснені будь-які дії щодо зменшення позивачу відємного значення між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за червень 2009 року у сумі 63191грн.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у запереченнях на позов на ту обставину, що в цій частині позовних вимог провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, у звязку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Як вбачається із заперечень, відповідач дійшов такого висновку на підставі того, що на його думку, позивачем оскаржуються акт перевірки. Суд не погоджується з такими висновками, оскільки як вбачається із позовної заяви предметом позову є саме правомірність дій відповідача, повязаних зі зменшенням рядка 26 декларації з ПДВ за червень 2009р. Позивач не оскаржує акт перевірки та не просить визнати його протиправним та скасувати. За таких обставин, згідно вимог ст.ст.3,4,17 КАС України в цій частині позовних вимог справа має всі ознаки справи адміністративною юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.10.2010р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено та підписано 12.10.2010р.

Керуючись ст.ст.94, 98, 122, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення податкової інспекції в м. Керчі № 0000302304/0 від 20.08.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року в розмірі 28634,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.