Рішення № 133991266, 10.02.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 р. № 400/9694/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. у порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач) та просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, що полягали у нарахуванні ОСОБА_1 пені в сумі 10528,30 грн. на грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 33190,28 грн. за період з 02.08.2018 року по 29.02.2020 року та пені в сумі 3158,47 грн. на грошове зобов`язання з військового збору у розмірі 9957,08 грн., за період з 02.08.2018 року по 29.02.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 суму неправомірно нарахованої пені в сумі 10528,30 грн. на грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 33190,28 грн. за період з 02.08.2018 року по 29.02.2020 року та пені в сумі 3158,47 грн. на грошове зобов`язання з військового збору у розмірі 9957,08 грн. за період з 02.08.2018 року по 29.02.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він отримавши 27.03.2025 року рішення Державної податкової служби України про залишення без змін податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Миколаївській області від 13.01.2025 №№38414292405, 38714292405, 38914292405, 39214292405, а скарги без задоволення, позивач відповідно 30.03.2025 р. сплатив суму податку на доходи фізичних осіб, а 01.04.2025 року суму військового збору. Тому, відповідачем протиправно нараховано Позивачу пеню з огляду на положення пп. 69.37 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зважаючи на те, що податкові зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, нараховані Позивачу за результатом документальної перевірки, яка була розпочата 29.11.2024 р. та завершена 05.12.2024 р., тобто до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX. Відповідно до вказаної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму відповідних податкових зобов`язань, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

Ухвалою від 10.09.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що з урахуванням зазначеного в ІКП платника в автоматичному режимі відповідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» №38414292405, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму основного платежу у розмірі 33190,28 грн, за період з 02.08.2018 року по 29.02.2020 року нараховано пеню в сумі 10528,30 грн та податкового повідомлення-рішення форми «Р» №38714292405, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму основного платежу 9957,08 грн, за період з 02.08.2018 року по 29.02.2020 року нараховано пеню в сумі 3158,47 гривень. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення рішення є правомірним.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує обґрунтування відповідача та повністю підтримав позовні вимоги.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДПС у Миколаївській області відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та керуючись підпунктом 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статтею 79, пунктом 82.2 статті 82 розділу ІІ, підпунктом 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, з урахуванням статті 102 розділу II Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору від одержаного доходу за ознакою « 105» продаж (обмін) рухомого майна фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за період з 01.01.2017року по 31.12.2017 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.12.2024 №19551/14-29-24-05/2338606535, згідно якого встановлені порушення:

1. підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 розділу I, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - неподання до ДПІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік в термін до 01.05.2018 року;

2. підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.2 статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) заниження податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в сумі 33190,28 гривень;

3. пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - встановлено заниження військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в сумі 9957,08 гривень;

4. підпунктів 16.1.2 та 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 та пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи - відсутність (не надання) первинних документів для проведення перевірки за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

Позивач не погодився з висновками акту та надав заперечення до ГУ ДПС у Миколаївській області, за результатами розгляду яких відповідачем висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №38414292405, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 41487,85 грн, в т.ч. основний платіж 33190,28 грн та штрафні (фінансові) санкції 8297,57 гривень;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №38714292405, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 12446,35 грн, в т.ч. основний платіж 9957,08 грн та штрафні (фінансові) санкції 2489,27 гривень;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №39214292405, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 340,00 грн, в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 340,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №38914292405, яким визначено грошове зобов`язання з адміністративного штрафу на загальну суму 1020,00 грн, в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 1020,00 гривень.

Позивачем 16.01.2025 року отримано податкові повідомлення рішення від 13.01.2025 № № 38714292405, 38914292405, 39214292405, 38414292405 та подано на них скаргу до ДПС України.

ДПС України на адресу ОСОБА_1 направлено рішення про результати розгляду скарги від 27.03.2025 року за №8669/6/99-00-06-01-02-05. За результатами розгляду скарги ДПС України залишено без змін податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 13.01.2025 року № 38714292405, 38914292405, 39214292405, 38414292405.

30.03.2025 року позивачем до Державного бюджету України було сплачено 41 487, 85 грн. (сума податку на доходи фізичних осіб 33 190, 28 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 8 297, 57 грн.) за ППР № 38414292405, що підтверджується квитанцією № 2362175700 від 30.03.2025 р., копія наявна в матеріалах справи.

01.04.2025 року позивачем до Державного бюджету України було сплачено 12 446, 35 грн. (суму військового збору 9 957, 08 грн., суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 2 489, 27 грн.) за ППР № 38714292405, що підтверджується квитанцією № 2365570481 від 01.04.2025 року, копія наявна в матеріалах справи.

18.07.2025 року позивачем отримано податкову вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 25.06.2025 року № 0016659-1308-1429, якою його повідомлено про наявність у нього станом на 23 червня 2025 року податкового боргу в сумі 13 346, 77 грн.

Листом № 17255/6/14-29-24-05-03 від 24.07.2025 року Головне управління ДПС у Миколаївській області у відповідь на адвокатський запит № 68/7 від 18.07.2025 р. повідомило, що в ІКП ОСОБА_1 в автоматичному режимі відповідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 38414292405, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму основного платежу у розмірі 33190,28 грн., за період з 02.08.2018 року по 29.02.2020 року нараховано пеню в сумі 10528,30 грн. та податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 38714292405, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму основного платежу 9957,08 грн., за період з 02.08.2018 року по 29.02.2020 року нараховано пеня в сумі 3158,47 гривень.

25.07.2025 року представник позивача звернулась до відповідача з заявою, в якій просила скасувати пеню та внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 на підставі пп. 69.37 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, однак у задоволенні заяви було відмовлено.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування пені, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

За приписами підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1); доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (п.п. 163.1.2); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.п. 163.1.3).

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до підпункту "е" пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

За приписами підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до підпунктів 1.1. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є: особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп; платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).

Об`єктом оподаткування збором є: для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу; для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору, зазначені у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до норм підпункту 129.1.2. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу, нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

При цьому, згідно пункту 521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» зазначено, що протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Як уже зазначалось судом, перевіркою встановлено:

- неподання до ДПІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік в термін до 01.05.2018 року;

- заниження податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в сумі 33190,28 гривень;

- заниження військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в сумі 9957,08 гривень;

- відсутність (не надання) первинних документів для проведення перевірки за період з 01.01.2017 по 31.12.2017

Відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення від 13.01.2025 № 38714292405, 38914292405, 39214292405, 38414292405, які були отримані 16.01.2025 року.

Також, як зазначено відповідачем в ІКП платника в автоматичному режимі відповідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» №38414292405, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму основного платежу у розмірі 33190,28 грн, за період з 02.08.2018 року по 29.02.2020 року нараховано пеню в сумі 10528,30 грн та податкового повідомлення-рішення форми «Р» №38714292405, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму основного платежу 9957,08 грн, за період з 02.08.2018 року по 29.02.2020 року нараховано пеню в сумі 3158,47 гривень.

На переконання позивача у зв`язку зі сплатою ним після адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень від 13.01.2025 № 38714292405, 38914292405, 39214292405, 38414292405 відповідач мав врахувати пп. 69.37 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та не нараховувати пеню.

Що ж стосується посилання позивача на положення підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, то суд зазначає наступне.

01.08.2023 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" № 3219-IX, яким зокрема п.69 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено пп.69.37 наступного змісту:

"Тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ХІ, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується".

Аналіз положення підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України свідчить, що дана норма застосовується виключно у випадку, коли за результатами податкової перевірки, проведеної після 1 серпня 2023 року в період дії воєнного стану, контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні визначено суму основного податкового зобов`язання (без штрафних санкцій), яку платник сплатив упродовж 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання такого рішення.

У такому разі штрафні санкції вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач отримав податкові повідомлення рішення 16.01.2025 року, а лише 30.03.2025 року позивачем до Державного бюджету України було сплачено суму податку на доходи фізичних осіб 33 190, 28 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 8 297, 57 грн.) за ППР № 38414292405, що підтверджується квитанцією № 2362175700 від 30.03.2025 року та 01.04.2025 року до Державного бюджету України ним було сплачено суму військового збору 9 957, 08 грн., суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 2 489, 27 грн. за ППР № 38714292405, що підтверджується квитанцією № 2365570481 від 01.04.2025 року. Тобто, позивачем не виконано умови передбачені підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за яких пеня не нараховується сплата протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Суд відхиляє посилання позивача, як на підставу для можливості застосування вищезазначеної норми, на неузгодженість зобов`язання через оскарження ним податкових повідомлень рішень в адміністративному порядку. Оскільки у даному випадку зазначеною нормою ПК України, яка передбачає тимчасові умови не нарахування пені, ключовим є дата отримання ППР та сплата зобов`язання протягом 30 днів. Тобто, вона виключає оскарження, при цьому, суд зазначає, що зазначена норма не позбавляє права позивача на оскарження, а лише надає можливість уникнути нарахування пені, у зв`язку з добровільною сплатою зобов`язань протягом 30 днів з дня отримання ППР.

Відтак, положення підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у даному випадку не підлягають застосуванню.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправності, а позивачем в свою чергу не доведено зворотного.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код 44104027) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар