Рішення № 133988883, 11.02.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1562/25 Пров. №2/478/119/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року смт.Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шинкарюка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-ще Казанка, в приміщенні Казанківського районного суду Миколаївської області, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, де просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 11 950,00 грн, з яких: 5 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 6 950,00 грн сума заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, а також просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.09.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 668978564 у формі електронного документу з використанням електронного підпису відповідача на виконання умов якого, відповідач отримав на власну банківську картку № НОМЕР_1 в розмірі 5 000,00 грн.

Не виконавши свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором.

19 листопада 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/9, термін дії якого у подальшому продовжувався на підставі укладених Додаткових угод. За результатами укладеного договору факторингу Первинний кредитор передав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 668978564 від 25.09.2024 року ТОВ «Таліон Плюс».

28 травня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №28/0525-01 за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 6568978564 від 25.09.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

В свою чергу, 16 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №16/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 668978564 від 25.09.2023 року на загальну суму 14 450,00 грн, де, 5 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту у розмірі; 6 950,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та 2 500,00 грн заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи), питання про стягнення яких позивачем не ставиться.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором за № 668978564 від 25.09.2024 року в загальному розмірі 11 950,00 грн, де, 5 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту у розмірі; 6 950,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.12.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі та витребувано у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 та надходження на вказаний рахунок грошових коштів в розмірі 5 000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив провести судовий розгляд справи без участі свого представника та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить оголошення розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.54), про причини неявки суду не повідомив, відзиву не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 Верховний Суд зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи та ухвалити заочне рішення на підставі ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся на адресу Первинного кредитора із заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 25.09.2024 року, вказавши особисті дані, суму кредиту в розмірі 5 000,00 грн, який бажав отримати на строк у 20 днів та зазначив банківські реквізити платіжної картки № 4441-11ХХ-ХХХХ-3919.

25 вересня 2024 року відповідач ознайомився із Паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт» до кредитного договору №668978564 після чого між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 668978564 у формі електронного документу.

Згідно п. 2.1. Договору вбачається, що Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч грн нуль коп) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Пунктом 2.3. передбачено, що Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 5 000 грн 00 коп 25.09.2024 (що є датою надання Кредиту).

З огляду на п. 3.1 Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінету, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього строк Дисконтного періоду користування складає 20 дні від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що встановлений п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:

Z=30-(X-Y), де

Z-кількість днів, на які продовжується Дисконтний період;

X- поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду;

Y дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця).

Для цього сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y>X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 (тридцять) днів.

За змістом п. 5.1 Договору за вибором Позичальника. Кожен окремий Транш за цим Договором може надаватися Позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4441-11ХХ-ХХХХ-3919, що відбувається не пізніше ніж потягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладання Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

З огляду на п. 7.3 Договору визначено, що на момент його укладення. Сторони дійшли згоди, що кінцева дата повернення (виплати) Кредиту 25.10.2029 року.

За п.п. 8.1 Договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п.2.3. Договору, за перші 20 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 6000 грн 00 коп (шість тисяч грн нуль коп) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1000 грн 00 коп та суму Кредиту у розмірі 5000 грн 00 коп. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом Дисконтного періоду зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2686,49 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування:91300,00 грн)/(сума першого Траншу за Договором: 5000 грн 00 коп) / (строк кредитування:1826 днів) * 100% = 1,00 відсоток в день.

Згідно з п. 12.4 сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 365,00% річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Вказаний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором:XVUF-6578.

З довідки щодо дій позичальника в ІТС вбачається, що відповідач отримав одноразовий ідентифікатор: XVUF-6578 отримав о 17:32:21 25 вересня 2024 року на номер телефону НОМЕР_2 , який о 17:32:59 25 вересня 2024 року було введено. 25 вересня 2024 року о 17:33:10 було перераховано грошові кошти.

Як вбачається з інформаційної довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що платіжну операцію згідно якої на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в розмірі 5000,00 грн через АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 25.09.2024 року о 17:33:03.

Факт надходження грошових коштів 25 вересня 2024 року на номер банківської картки НОМЕР_3 та її належність ОСОБА_1 підтверджується листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 05.01.2026 року № БТ/Е-243.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» проценти за користування кредитом відповідачу нараховувались до 19.11.2024 року включно та станом на 19.11.2024 року склали 2 750,00 грн. Крім того, вбачається тіло непогашеного кредиту в розмірі 5 000,00 грн. Загальна сума заборгованості станом на 19.11.2024 року складає 10 200,00 грн.

19 листопада 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/9 за змістом п. 2 якого вбачається, що Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору факторингу було продовжено до 31.12.2020 року.

Як вбачається з Реєстру прав вимоги від 19.11.2024 року до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача в розмірі 10 250,00 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» проценти за користування кредитом відповідачу нараховувались Новим кредитором з 20.11.2024 року по 28.05.2025 року включно та станом на 28.05.2025 року склали 14 450,00 грн. Крім того, вбачається тіло непогашеного кредиту в розмірі 5 000,00 грн. Загальна сума заборгованості станом на 28.05.2025 року складає 14 450,00 грн.

28 травня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №28/0525-01 за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 668978564 від 25.09.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Згідно з реєстром прав вимоги № 1 від 28.05.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було передано право вимоги до відповідача на загальну суму 14 450,00 грн.

Розрахунки за даним договором факторингу підтверджуються платіжною інструкцією від 02.06.2025 року № 749.

16 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №16/07/25-Е, за умовами якого ТОВ "ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 668978564 від 25.09.2024 року на загальну суму 14 450,00 грн, де, 5 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту у розмірі та 6950,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2 500 грн заборгованість по неустойці, що вбачається з Реєстру Боржників від 16.07.2025 року, Акту прийому передачі Реєстру Боржників від 16.07.2025 року.

Встановивши наведені обставини, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладенним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З досліджених матеріалів справи, судом було встановлено факт укладення договору кредитної лінії між кредитодавцем та відповідачем. Договір було укладено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачем.

Факт отримання кредиту відповідачем підтверджено інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 05.01.2026 року № БТ/Е-243, з якої вбачається отримання грошових коштів через відкритий банківський рахунок (емітовану на ім`я відповідача банківську картку) у розмірі 5000,00 грн.

Наявність заборгованості відповідача за кредитним договором підтверджується дослідженими судом розрахунками заборгованості.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору факторингу від 16.07.2025 року прийняв Реєстр Боржників, згідно якого отримав на заборгованість за договором кредитної лінії № 668978564 на суму заборгованості по тілу кредиту та відсотках та пенею в розмірі 14 450,00 грн.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач також належним чином підтвердив право вимоги до відповідача.

В той же час, аналіз наданих позивачем документів, які підтверджують розмір нарахованої відповідачу заборгованості суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Так, як вже зазначалось вище, судом встановлено факт укладення між Первинним кредитором та відповідачем договору кредитної лінії, за умовами якого, відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн під зобов`язання його повернути протягом Дисконтного періоду, який складає 20 днів. Натомість, цим же договором сторони передбачили можливість пролонгації строку дії кредитування на 30 днів в разі сплати відповідачем нарахованих протягом Дисконтного періоду відсотків, у випадку ж користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування. сторони узгодили відповідальність відповідача у вигляді нарахування процентів у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до наведеного, проценти за користування кредитом відповідачу нараховувались за процентною ставкою Дисконтного періоду, а після цієї дати, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за його користування, у відповідності до умов договору, Первинним кредитором було нараховано відповідачеві відсотки згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Вказані обставини чітко вбачаються з наданих суду розрахунків заборгованості.

Між тим, у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022 року, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» проценти за користування кредитом відповідачу нараховувались до 19.11.2024 року, а за розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» проценти за користування кредитом відповідачу ним нараховувались також з 20.11.2024 року по 28.05.2025 року включно, у зв`язку із чим, станом на 28.05.2025 року склали 14 450,00 грн.

Відповідно до наведеного, та з огляду на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд приходить до висновку, що нараховані відповідачу проценти після 19.11.2024 року в порядку ст. 625 ЦК України є необґрунтованими.

Таким чином, при визначені розміру заборгованості, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, суд враховує дані розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно якого за період з 25.09.2024 року по 19.11.2024 року розмір заборгованості відповідача складав 10 250,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту у розмірі; 2 750 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та 2500 грн заборгованості по неустойці.

Підсумовуючи все наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 668978564 від 25.09.2024 року в розмірі 7 750,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 2 750,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом

Щодо розподілу судових витрат.

За змістом ч.1 та 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами судового розгляду, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині, а саме, на суму 7 750,00 грн, що складає 64,85% ціни позову, яка складає 11 950,00 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача розмір сплаченого позивачем судового збору у сумі 1 570,93 грн.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України установлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Європейський суд з прав людини у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У п.154 рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» Суд констатував, що в кожному з поданих рахунків-фактур, виписаних адвокатом заявника, зазначено загальну вартість багатьох юридичних послуг, без уточнення вартості кожної окремої послуги. Також, Суд висловив сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах, зокрема, Суд не встановив, який прямий зв`язок може існувати між, в тому числі, листуванням зі сторонами процесу і не зі сторонами процесу з судовою процедурою. При цьому, Суд нагадав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; тим часом сума, що її вимагав заявник, в будь-якому разі була надмірна.

Представником позивача було укладено договір №20/08/25-01 від 20.08.2025 року про надання правничої допомоги з адвокатським бюро «Соломко та Партнери», додаткову угоду № 25771125135 від 11.09.2025 року та Акт прийому передачі наданих послуг від 25.11.2025 року на 7 000,00 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України,розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а розподіл судових витрат проводиться пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що розмір адвокатських витрат в сумі 7000,00 грн є співмірною зі складністю справи та підтверджено належними та допустимими доказами.

В той же час, оскільки за результатами судового розгляду розмір задоволених позовних вимог складає 64,85% від ціни позову, суд вважає обґрунтованим розподілити розмір витрат позивача на отриману професійну допомогу із розрахунку 64,85% від 7000,00 грн. тобто пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на наведене, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 254,00 грн.

Керуючись статтями 13, 15, 16, 525, 526, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02090, м. Київ, вул. Алматинська, 8, оф. 310А, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за договором кредитної лінії № 655357695 від 08.03.2023 року в розмірі 7 750,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту у розмірі; 2 750,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02090, м. Київ, вул. Алматинська, 8, оф. 310А, ЄДРПОУ 42986956) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 570,93 грн та судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 539,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 11.02.2026 року.

Суддя