Вирок № 133988403, 11.02.2026, Чернівецький районний суд Вінницької області

"11" лютого 2026 р.

Справа №150/45/26

Провадження по справі №1-кп/150/35/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025020160000249 від 13.05.2025 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Времівка Великоновосілківського району Донецької області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті ст. 13 Конституції України - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до Закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» - природні ресурси України є власністю Українського народу. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Згідно зі статтями 1,4 та 19 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Надра надаються у користування шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу, який у відповідності до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №59 від 27.01.1995 може надаватися підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам України лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин або будівництва гірничодобувного об`єкта чи підземної споруди, не пов`язаної з видобуванням корисних копалин.

Установлено, що 13 травня 2025 року, у ОСОБА_4 виник умисел на незаконне видобування корисних копалин, а саме вапняку, з метою використання як будівельного матеріалу, для реалізації якого він залучив ОСОБА_6 , який не був обізнаним із злочинним характером його дій, шляхом повідомлення останньому неправдивої інформації про наявність дозволу на видобуток.

Так, о 10:00 годині 13 травня 2025 року, ОСОБА_4 керуючи вантажним автомобілем «МАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 , який позичив у односельчанина, разом із ОСОБА_6 , який керував навантажувачем марки «LiuGong», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , прибули до земельної ділянки загального користування, з координатами 48°33'35"N, 28°05'44''Е, що розташована на околиці селища Чернівці Могилів-Подільського району Вінницької області, прилеглої до земельної ділянки кадастровий номер 0524955100:03:001:0231.

Перебуваючи за вказаними координатами, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у нього необхідного для користування надрами та видобування корисних копалин спеціального дозволу (ліцензії), надав вказівку ОСОБА_6 , за допомогою навантажувача марки «LiuGong», здійснити незаконне видобування вапняку, який у подальшому завантажити на вантажний автомобіль «МАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 .

У подальшому, за допомогою вищезазначеної спеціальної техніки здійснено незаконне добування корисних копалин з надр, у результаті їхньої розробки відкритим способом, загальним об`ємом 12,696 м3, який завантажено на вантажний автомобіль «МАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 .

За таких обставин, ОСОБА_4 здійснив незаконне добування корисних копалин з надр, у результаті їхньої розробки відкритим способом, а саме вапняку (неметалічна корисна копалина, сировина для каменю бутового та щебня), загальним об`ємом 12,696 м3, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 належить до корисних копалин загальнодержавного значення, що завдало екологічного збитку (шкоди, завданої довкіллю) на загальну суму 28 037,75 гривень (двадцять вісім тисяч тридцять сім гривень сімдесят п`ять копійок), чим спричинено шкоду державі в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.240 КК України незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

30 січня 2026 року між прокурором Могилів Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з угодою ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, щиросердечно розкаявся, зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі змісту оголошеного йому повідомлення про підозру як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду.

ОСОБА_4 , як виконання попередньо узгодженої умови для укладення угоди, вніс грошову суму у загальному розмірі 50 000 гривень (п`ятдесят тисяч гривень) на спеціальний рахунок № ЦА388201720313271002301090268, як благодійний внесок на підтримку ЗСУ, в особі Військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №8 від 30.01.2026.

ОСОБА_4 , як виконання попередньо узгодженої умови для укладення угоди, відшкодував завдану кримінальним правопорушенням шкоду довкіллю у сумі 28 037,75 гривень (двадцять вісім тисяч тридцять сім гривень сімдесят п`ять копійок), що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №7 від 30.01.2026.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, який є раніше несудимим, обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих збитків) та відсутності обставин, що обтяжують покарання, буде призначене покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 грн.00 коп. Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 , підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просить її затвердити і призначити узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі.

Захисник також підтвердив добровільність угоди та просив її затвердити.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості зрозумілі. Прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно.

Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали обвинувального акту з угодою про визнання винуватості, приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди міру покарання, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним, суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.240 КК України, оскільки він вчинив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України. Підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч.7 ст.474 КПК України, відсутні.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, визначені положеннями ст.ст.473, 474 КПК України.

Поясненнями сторін угоди встановлено, що вони уклали угоду про визнання винуватості добровільно.

Судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та на їх основі може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не порушують прав, свобод та інтересів сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість та виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. Суд також бере до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є відповідними ступеню тяжкості та характеру кримінального правопорушення, а також особі обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Згідно з приписами ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З`ясувавши у обвинуваченого, що він цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України та переконавшись, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, суд в силу положень ст.475 КПК України приходить до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної в ході досудового розслідування між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 , та призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 грн.00 коп.

На думку суду узгоджена сторонами міра покарання буде достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Пунктами 12, 13, 14 частини 1 статті 368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов в межах даного кримінального провадження не заявлявся.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Відповідно до ухвали слідчого судді Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.05.2025 (справа №138/1332/25 (провадження по справі №1-кс/138/396/25) накладено арешт на майно, яке має значення речових доказів по справі.

З врахуванням положень статті 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність скасування ухвали слідчого судді Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.05.2025 про накладення арешту на майно яке має значення речових доказів.

Питання про долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Відповідно до положень статті 118 КПК України витрати, пов`язані із залученням експертів являються процесуальними витратами.

Частиною 2 статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Процесуальні витрати по справі, пов`язані із проведенням судової експертизи в розмірі 6785 гривень 28 копійок підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави відповідно до ст.118, 124 КПК України, оскільки їх розмір та підстава підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Керуючись ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 січня 2026 року в ході досудового розслідування відповідно до статей 468, 469, 472 КПК України, між прокурором Могилів Подільської окружної прокуратури та підозрюваним ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України та призначити йому узгоджену сторонами міру покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок.

З набранням вироком законної сили з метою його виконання арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.05.2025 на майно, яке має значення речових доказів, - скасувати.

Речові докази по справі:

- навантажувач марки «LiuGong», ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 2021 року випуску, жовтого кольору, користувачем якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель: АДРЕСА_2 , який знаходиться на відповідальному зберіганні в ТОВ «Комінтерн - ВВ», - повернути власнику;

- вантажний транспортний засіб марки «КАМАЗ», моделі «54112», державний номерний знак НОМЕР_5 , 1994 року випуску, зеленого кольору, користувачем якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель: АДРЕСА_2 , та власником якого є СТОВ «ХЛІБОПРОДУКТ», код ЄДРПОУ 30814017, який знаходиться на відповідальному зберіганні в ТОВ «Комінтерн - ВВ», - повернути власнику;

- вантажний транспортний засіб марки «МАЗ», VIN-код № НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_1 , 1994 року випуску, білого кольору, користувачем якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель: АДРЕСА_2 , який знаходиться на відповідальному зберіганні в ТОВ «Комінтерн - ВВ», - повернути власнику;

- незаконно видобуті корисні копалини, у виді суміші сипучої речовини та каміння різної фракції, за зовнішніми ознаками подібними до корисних копалин виду вапняк/піщаник, орієнтовним об`ємом 12 м3, - звернути в дохід держави;

- зразки гірської породи сіро-коричневого кольорів кам`янистої структури в перемішку із мілкою фракцією схожою на пісок, які поміщено до сейф пакету НПУ №QYH0066278, - звернути в дохід держави;

- зразки гірської породи сіро-коричневого кольорів кам`янистої структури в перемішку із мілкою фракцією схожою на пісок, які поміщено до сейф пакету НПУ №QYH0066276, - звернути в дохід держави;

- зразки гірської породи сіро-коричневого кольорів кам`янистої структури в перемішку із мілкою фракцією схожою на пісок, які поміщено до сейф пакету НПУ №QYH0066356, - звернути в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати по справі за проведення експертизи в розмірі 6785 (шести тисяч сімсот вісімдесяти п`яти) гривень 28 (двадцяти восьми) копійок.

Наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

У разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в суді.

СУДДЯ: ОСОБА_8