Ухвала суду № 133988334, 10.02.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1908/25

Провадження № 1-кп/147/87/26

УХВАЛА

іменем України

10 лютого 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем ОСОБА_4 ,

за участі: прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040003873 від 01.09.2025, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться зазначене вище кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України.

09 лютого 2026 року від начальника Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Gsdltyyjuj ОСОБА_8 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані на час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу, на сьогодні не перестали існувати, тому в обґрунтування продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Наявність зазначених ризиків мотивує тим, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років, а тому через усвідомлення невідворотності покарання та можливої втрати свободи на тривалий строк, він може зникнути та переховуватись від слідчого, прокурора та суду. Зазначив, що обвинувачений є діючим військовослужбовцем і може незаконно впливати на свідків (зокрема ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) з метою зміни ними показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, ОСОБА_6 може узгоджувати свідчення з іншими особами або схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань задля створення алібі, тим самим перешкоджаючи провадженню. Також прокурор вказує на те, що відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 підтримав покликаючись на доводи, викладені в ньому, а також зазначив, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися і підстави для застосування запобіжного заходу у більш м`якому виді відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора. Зазначив, що ним не вчинялися дії, які йому інкриміновані.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого заперечувала, зазначила, що ризики зазначені у клопотанні не обґрунтовані, не знайшли свого підтвердження. Крім того, обвинувачений має постійне місце проживання, яке розташоване за межами Вінницької області, тому доречніше буде застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем реєстрації в нічну пору доби, що не перешкоджатиме участі обвинуваченого в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши їх доводи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому та відповідно задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.

Так, метою застосування запобіжного заходу, згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Тоді як підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити бодай одну з передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України дій.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Як встановлено судом, щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого востаннє продовжено на 60 днів до 14 лютого 2026 року.

Отже, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , встановлений ухвалою суду закінчується 14.02.2026, однак судове провадження у даному провадженні потребує значного часу для розгляду, тому враховуючи наявність відповідного клопотання прокурора, необхідно вирішити питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, наразі ризик переховування ОСОБА_6 від суду є актуальним. Суд також оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років (ч. 5 ст. 407 КК України) та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років (ч.4 ст. 408 КК України).

Врахування тяжкості кримінального правопорушення має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжке кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Разом з тим, суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, беручи до уваги суворість передбаченого покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення, що є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду.

Щодо наявності ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Під час встановлення наявності ризику впливу на свідків, варто враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду.

Суд також зазначає, що на теперішній час у справі не були допитані всі свідки, не досліджено докази. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим та які не існували і не розглядались на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Наведені обставини формують у суду переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Водночас, суд, враховуючи, що обвинувачений раніше несудимий, а також враховуючи його поведінку на стадії досудового розслідування зазначає, що прокурором існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не обґрунтовано належним чином та не доведено відповідними доказами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від суду; 3) незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Відповідно до ч 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Отже, в даному випадку суд констатує безальтернативність запобіжного заходу згідно із ч. 8 ст.176 КПК України.

Зважаючи на те, що спливає строк дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за відсутності підстав для скасування запобіжного заходу, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити дію існуючого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою.

Суд під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Як зазначалось вище, під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240,00 грн, а тому заставу, визначену ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2025 року, необхідно залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

З врахуванням наведеного, з метою забезпечення дієвості цього кримінального провадження, враховуючи особу обвинуваченого та тяжкість інкримінованих йому діянь, віку, стану здоров`я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого під вартою, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, якому ставиться в провину вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та ч. 4 ст. 408 КК України, тому відповідно до вимог приписів ч. 8 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України підстав для зміни запобіжного заходу відсутні, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого необхідно задовольнити.

Водночас доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд визнає необґрунтованими.

Наявність у обвинуваченого постійного місця проживання сама по собі не усуває ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 частини першої статті 177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду та незаконного впливу на свідків, які на даний час ще не допитані судом.

З урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, статусу діючого військовослужбовця, дії воєнного стану, а також неможливості забезпечення ефективного контролю за поведінкою обвинуваченого, вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, суд дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічну пору доби не забезпечить досягнення мети, визначеної статтею 177 КПК України.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 331, 336, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 10 квітня 2026 року включно.

Визначити термін дії ухвали до 10 квітня 2026 року включно.

Заставу, визначену ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2025 року, залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід - застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки: прибувати на виклики суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу прокурора чи суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено о 12 годині 10 хвилин 11 лютого 2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3