Ухвала суду № 133986950, 11.02.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5485/25 Провадження № 2/450/679/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

представників Чорней О.В., Сапацинської Ю.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Львівобленерго», Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення моральної шкоди.

Ухвалою від 24.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

22.12.2025 року представником відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Сапацинською Ю.А. подано заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Мотивувала заяву тим, що розгляд справи про оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності регулятора, як суб`єкта владних повноважень, має здійснюватись в порядку адміністративного судочинства України. Вказала, що Національна комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетика та комунальних послуг» є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Отже, Національна комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є органом державної влади, а тому відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень. Таким чином, розгляд справи про оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності регулятора має здійснюватись в порядку адміністративного судочинства України. З огляду на викладене вище, просила вимоги заяви задовольнити.

22.12.2025 року позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, згідно мотивів якого заперечив щодо закриття провадження по справі в частині позовних вимог до відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, покликаючись на позицію Верховного Суду у справі № 464/4136/23, викладену у постанові від 02.04.2025 року.

В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги заяви про закриття провадження у справі заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним письмово та просив відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Сапацинська Ю.А., думку якої підтримала представник відповідача ПрАТ «Львівобленерго» Чорней О.В., в підготовчому судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним письмово, вимоги заяви підтримала і просила такі задовольнити.

Заслухавши пояснення та думку присутніх сторін, розглянувши матеріали поданої заяви та цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

В силу вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц зазначено, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це і компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, що виникають із індивідуальних, цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Аналогічні позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20), від 16 червня 2020 року у справі № 756/3456/19 (провадження № 14-543цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 826/16994/15 (провадження № 11-681апп18) вказано, що «рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій. Ці рішення можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку. … Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу НКРЕКП та його місце у сфері енергетики та комунальних послуг дозволяє зробити висновок, що відповідач у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою державного регулювання, моніторингу та контролю у сферах енергетики та комунальних послуг, тобто наділений владними управлінськими функціями, а тому є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір за участю органу державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, який в межах своїх повноважень реалізує владні управлінські функції, обумовлює виникнення правовідносин, що мають публічно-правовий характер, а тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів».

Верховний Суд у постанові від 02.05.2025 року у справі № 464/4136/23 дійшов висновку, що суди не врахували, що у публічно-правовому спорі хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, критеріями розмежування судової юрисдикції є не лише суб`єктний склад правовідносин, а й предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. При закритті провадження у справі в частині суди виходили по суті лише із статусу НКРЕКП у сфері енергетики та комунальних послуг як суб`єкта публічного права, наділеного владними управлінськими функціями, проте не врахували, що позовні вимоги стосуються встановлення факту та визнання договорів недійсними не пов?язані з правовідносинами публічно-правового характеру між ним та НКРЕКП і не свідчать про оскарження ним рішень, дій чи бездіяльності НКРЕКП як органу державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятора), що мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства України. За таких обставин висновок судів про закриття провадження в частині вимог до НКРЕКП є помилковим.

Як вбачається із позовної заяви, позивачОСОБА_1 звернувся в суд з вимогами до ПрАТ «Львівобленерго», Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про стягнення моральної шкоди, які не пов`язані з правовідносинами публічно-правового характеру між ним та НКРЕКП і не свідчать про оскарження ним рішень, дій чи бездіяльності НКРЕКП як органу державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятора), що мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене вище, мотиви заяви представника відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Сапацинської Ю.А. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 255, 259, 260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергтики та комунальних послуг, Сапацинської Юлії Антонівнипро закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала остаточна та окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 11.02.2026 року.

Суддя Мусієвський В.Є.