Рішення № 133986923, 05.02.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/2597/25

Провадження № 2/448/229/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

05.02.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

І.Стислий зміст позовних вимог.

Представник ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» Линник В.К. звернулася до суду з вказаним позовом.

Зазначає, що відповідно до Заявки від 11.10.2020 Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 7000,00 грн., а ОСОБА_1 отримано кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн. Строк користування Кредитом за умовою «Короткий кредит»: 14 календарних днів з дати отримання. Строк користування Кредитом за умовою «Довгий кредит»: 28 календарних днів з дати отримання. Проценти за умовою «Короткий кредит»: 1960 грн. 00 коп., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка). Проценти за умовою «Довгий кредит»: 4900 грн. 00 коп., що становить 70% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка). Графік платежів за умовою «Короткий кредит»: сума Кредиту 7000 грн. 00 коп. та Проценти 1 960 грн. 00 коп. сплачуються до 24.10.2020 включно. Графік платежів за умовою «Довгий кредит»: сума Кредиту 7000 грн. 00 коп. та Проценти 4900 грн. 00 коп. сплачуються до 07.11.2020 включно. Позичальник обирає умову «Короткий кредит» шляхом здійснення дій - повернення кредиту у дату, вказану в Графіку платежів за умовою «Короткий кредит» та сплати вищевказаних Процентів за користування Кредитом (Проценти) за умовою «Короткий кредит». Сторони погоджуються, що при нездійсненні Позичальником вказаних дій кредит вважається отриманим за умовою «Довгий кредит», а Позичальник зобов`язаний повернути кредит у дату, вказану в Графіку платежів за умовою «Довгий кредит» та сплатити вищевказані Проценти за користування Кредитом (Проценти) за умовою «Довгий кредит».

Стверджує, що відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 16.12.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 11900,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000,00 грн. та за відсотками 4900,00 грн., чим порушуються права та інтереси Позивача.

Вказує, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу №СЦ-28032025-15 від 28.03.2025р. На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №11.10.2020-100002804 від 11.10.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

Зауважує, що станом на дату подання даної позовної заяви Позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором №11.10.2020-100002804 укладеним між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 , а тому позивач ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №11.10.2020-100002804 від 11.10.2020 року в розмірі 11900,00 грн., а також понесений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

ІІ. Позиція учасників справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак в прохальній частині позову міститься вимога про розгляд справи у їх відсутності, при цьому вказують, що не заперечують проти ухвалення заочного рішення по вказаній справі.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи, останнього повідомляли про дату, час і місце розгляду справи, шляхом надіслання судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою місця його проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку ( АДРЕСА_1 ).

Тому, на підставі статей 128, 131 ЦПК України, суд приходить до висновку, що відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 19.12.2025 року відкрито провадження по даній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.02.2026р. у даній цивільній справі постановлено провести заочний розгляд справи.

Враховуючи положення ст.280 ЦПК України, а також те, що відповідач ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав, а також враховуючи те, що сторона позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, судом вирішено ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами.

Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 11.10.2020 року, між ТОВ «Споживчий Центр» правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №11.10.2020-100002804, шляхом направлення пропозиції (оферти) про укладення кредитного договору, яка підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора 95D54.

Строк користування Кредитом за умовою «Короткий кредит»: 14 календарних днів з дати отримання.

Строк користування Кредитом за умовою «Довгий кредит»: 28 календарних днів з дати отримання.

Проценти за умовою «Короткий кредит»: 1960 грн. 00 коп., що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка).

Проценти за умовою «Довгий кредит»: 4900 грн. 00 коп., що становить 70% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка).

Графік платежів за умовою «Короткий кредит»: сума Кредиту 7000 грн. 00 коп. та Проценти 1 960 грн. 00 коп. сплачуються до 24.10.2020 включно.

Графік платежів за умовою «Довгий кредит»: сума Кредиту 7000 грн. 00 коп. та Проценти 4900 грн. 00 коп. сплачуються до 07.11.2020 включно.

Позичальник обирає умову «Короткий кредит» шляхом здійснення дій - повернення кредиту у дату, вказану в Графіку платежів за умовою «Короткий кредит» та сплати вищевказаних Процентів за користування Кредитом (Проценти) за умовою «Короткий кредит». Сторони погоджуються, що при нездійсненні Позичальником вказаних дій кредит вважається отриманим за умовою «Довгий кредит», а Позичальник зобов`язаний повернути кредит у дату, вказану в Графіку платежів за умовою «Довгий кредит» та сплатити вищевказані Проценти за користування Кредитом (Проценти) за умовою «Довгий кредит».

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7000,00 грн., на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією №281194313 (призначення платежу: видача за договором №11.10.2020-100002804). В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №11.10.2020-100002804 від 11.10.2020р. у зв`язку з чим станом на 16.12.2025р. утворилась заборгованість у розмірі 11900,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000,00 грн. та за відсотками - 4900,00 грн.

Згідно виписки (довідка субконто) за 11.10.2020р. Відповідачем не здійснено жодної оплати.

28.03.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №СЦ-280325-15.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4, 2.5. договору факторингу за цим договором клiєнт вiдступає право вимоги до боржника за кредитним договором факторовi, внаслiдок чого клiєнт передає, а фактор одержує право вимагати вiд боржника належного виконання вcix зобов`язань за кредитним договором. Клiєнт вiдповiдає перед Фактором за дiйснiсть грошових вимог, право яких вiдступається факторовi за цим договором, але не вiдповiдає за невиконання або неналежне виконання вимоги боржником. Сторони домовились, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клiєнтом факторовi з моменту пiдписання сторонами вiдповiдного актy приймання-передачi перелiку. Пiсля пiдписання актy приймання-передачi перелiку до фактора переходять вci права та обов`язки клiєнта, як сторони, якi виникли на пiдставi кредитного договору в обсязi i на умовах, що iснують на момент укладення цього договору.

На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №11.10.2020-100002804 від 11.10.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру прав вимог № 1 від 28.03.2025 року.

Також позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 28.03.2025 року направлено повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу №СЦ-280325-15 від 28.03.2025року, а також вимогу про сплату заборгованості у розмірі 11900,00 грн. за кредитним договором №11.10.2020-100002804 від 11.10.2020 року.

Частина 2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Своїми процесуальними правами сторони під час розгляду вищевказаної цивільної справи розпорядились на власний розсуд.

Надані позивачем ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 11900,00 грн.

Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не представлено.

На час розгляду справи в суді відповідач ОСОБА_1 простроченої кредитної заборгованості не погасив.

В свою чергу відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували хоча б часткове належне виконання ним зобов`язань взятих перед фінансовою установою, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, якою передбачено що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 11900,00 грн., підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову сторони позивача.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

V. Розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

В матеріалах справи міститься платіжна інструкція №3720478290 від 17.12.2025 року, яка засвідчує той факт, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено 2422,40 грн. судового збору, які, враховуючи вищевикладені норми процесуального права, - повинні бути стягнені з відповідача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ: 43170298, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул.Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601) заборгованість за кредитним договором №11.10.2020-100002804 від 11.10.2020 року в розмірі 11900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ: 43170298, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул.Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 10.02.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ: 43170298, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул.Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В. Кічак