Ухвала суду № 133986743, 11.02.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9603/25

Провадження № 2/461/562/26

УХВАЛА

11.02.2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

до

Львівського державного університету внутрішніх справ

(79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26; ЄДРПОУ: 08571995)

про визнання незаконними дій та скасування відомості,

встановив:

I. Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується суддею

Кость Микола Михайлович звернувся до Галицького районного м. Львова з цивільним позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання незаконними дій та скасування відомості, з підстав наведених у позовній заяві.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04.02.2026 позовну заяву (в редакції заяви про зміну предмета позову) - залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду, протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали.

Станом на 11.02.2026 року, тобто понад визначений судом строк, позивачем не усунуто недоліки, зазначені в ухвали суду від 04.02.2026 року.

II. Мотиви та висновки судді, а також положення закону, яким керувався суддя, постановляючи ухвалу

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

У відповідності до ч. 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до положень ч. 1,2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 122 ЦПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно ст. 123 цього ж Кодексу, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 ЦПК, останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Згідно ст. 126 ЦПК, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем, відповідно до ухвали судді, не виконано вимоги ст. 175, 177, 185 ЦПК України та не усунуто виявлені недоліки, позовну заяву слід залишити без розгляду.

При цьому суд враховує також наступне.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 04.02.2026 року суд звертав увагу заявника на те, що позивачу необхідно:

- зазначити ціну позову;

- надати суду документ, який підтверджує доплату судового збору, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (відповідно до ціни позову).

Однак, зазначені в ухвалі від 04.02.2026 року недоліки позивачем не усунуто.

Відповідно до розписки ОСОБА_1 отримав ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху 04.02.2026, на підтвердження чого у відповідній графі розписки проставлений власноручний підпис позивача.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, правові позиції Верховного Суду України та правові висновки Верховного Суду є джерелами права в Україні.

Згідно висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням" ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 року у справі "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", від 13.01.2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії", від 08.03.2017 року у справі "ТОВ "Фріда" проти України").

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху недоліки не містять ознак надмірного формалізму чи обмеження доступу до правосуддя, оскільки являють собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності. Більше того, залишаючи позовну заяву без руху, суд фактично звернув увагу позивача на виконання імперативних вимог закону, які визначають порядок звернення до суду і вимог до позовної заяви. Зокрема, звернуто увагу позивача на приведення поданої суду заяви у відповідність вимогам п.3 ч.3 статті 175 та ч. 4 ст.177 ЦПК України.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Розділу 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

У постанові від 10 грудня 2025 року (справа № 439/1225/14-ц, провадження № 61-7586св25) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, серед іншого, навів наступне.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Добросовісність необхідно розуміти як реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (пункт 75)).

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правовідносин (див., постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц тощо), зокрема процесуальних.

Потрібно розмежовувати матеріальну та процесуальну добру совість, зловживання процесуальними правами і зловживання матеріальними (цивільними) правами як за сферою застосування відповідних юридичних конструкцій, так і за наслідками такого застосування.

Матеріальна добра совість визначається, зокрема, пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України, а процесуальна, - зокрема, статтею 44 ЦПК України (див. постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 4 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2025 року у справах № 758/10275/21 і № 754/3801/23 тощо).

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що залишення даного позову без розгляду не позбавляє останнього доступу до правосуддя адже, згідно ч. 2 ст.257 ЦПК, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Отже, залишення позовної заяви без розгляду не перешкоджає позивачу можливості реалізувати свої права за встановленою процесуальним законом процедурою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Отже, з огляду на те, що розгляд справи по суті не відбувся, в тому числі внаслідок несплати судового збору у належному розмірі, з метою уникнення надмірного формалізму, суд у даній справі вважає за можливе та доцільне повернути позивачу сплачену при зверненні до суду суму судового збору.

Керуючись ст. 187 ЦПК України,

постановив:

позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання незаконними дій та скасування відомості залишити без розгляду.

Залишення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп., сплаченого згідно платіжної інструкції від 25.11.2025 (код платника 2576710515).

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 11 лютого 2026 року.

Суддя В.В. Стрельбицький