Рішення № 133985053, 11.02.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/22178/25

Провадження № 2-а/638/60/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - Яковлевої В.М.,

секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міська адміністративна комісія виконавчого комітету Харківської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міської адміністративної комісії виконавчого комітету Харківської міської ради про скасування постанови та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

07 листопада 2025 року до Шевченківського районного суду надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дрижанова Олександра Сергійовича до Міської адміністративної комісії виконавчого комітету Харківської міської ради про скасування постанови та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що Міською адміністративною комісією Виконавчого комітету Харківської міської ради 28 жовтня 2025 року розглянуто справу про адміністративне правопорушення № 195 стосовно ОСОБА_1 , начальника відділу розвитку освітнього і соціального простору Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, за фактом порушень пп. 4.2.2, 4.2.3, 4.2.7, 4.2.15 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 №501/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова», про що Інспекцією з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області складено Протокол про адміністративне правопорушення №136-Пр від 02.10.2025 щодо вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення № 195 Міською адміністративною комісією Виконавчого комітету Харківської міської прийнято Постанову № 195 (про закриття справи) від 28.10.2025 (вих. № 226 a/к від 30.10.2025), якою було звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ст. 152 КУпАП обмежившись усним зауваженням та закрито справу.

Не погоджуючись із змістом вказаної постанови, вважає її такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права адже Міською адміністративною комісією Виконавчого комітету Харківської міської (далі - Відповідач) не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_1 (Далі - Позивач) адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, що виключає підстави для його звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки у діях Позивача відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є працівником Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (ЄДРПОУ 02071205), працює на посаді начальника відділу розвитку освітнього і соціального простору Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна р 01 вересня 2025 року (витяг з наказу від 25.08.2025 №0104-2/1657 «Про особовий склад»).

Інспекцією з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області складено Протокол про адміністративне правопорушення №136-Пр від 02.10.2025 (далі Протокол №136-Пр) стосовно Позивача в якому зазначено про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Місце вчинення правопорушення зазначено в Протоколі № 136-Пр - м. Харків, вул. Лопанська набережна, 2. Час вчинення правопорушення в Протоколі № І3641р не зазначено.

Суть адміністративного правопорушення, як зазначено в Протоколі №136-Пр «встановлено факт порушення пп. 4.2.2., 4.2.32., 4.2.7., 4.2.15. Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 №501/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова» зі змінами, а саме: не забезпечено утримання в належному стані фасадів, закріпленої в установленому порядку.»

До протоколу долучено пояснення Позивача та Акт візуального огляду фіксації пошкоджень та порушень нежитлової будівлі літ. «А-2» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна що розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Лопанська набережна, 2 (інв. № 103100171) від 30.09.2025, згідно із якими Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна є балансоутримувачем нежитлової будівлі літ. «А-2» у місті Харків по вулиці Лопанська набережна, 2. Зазначена будівля знаходиться у непридатному для нормальної експлуатації стані, про що складено у 2018 відповідний технічний звіт. Балансоутримувачем у 2019 році було розроблено робочий проект капітального ремонту зазначеного об`єкту. До отримання бюджетного фінансування на роботи із капітального ремонту нежитлової будівлі літ. «А-2» у місті Харків по вулиці Лопанська набережна, 2 Балансоутримувачем було закрито усі стіни будівлі банером. Банер на стінах будівлі був закріплений належним чином та знаходився у задовільному стані без пошкоджень до початку ремонтних робіт на вулиці Лопанська набережна влітку 2025 року.

З червня 2025 вулиця Лопанська набережна перекрита, на ній ведуться будівельні роботи, у тому числі на прибудинковій території нежитлової будівлі літ. «А- 2», балансоутримувачем якої є Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Будівельний майданчик огороджений та містить щити, на яких розміщено інформацію про те, що роботи веде Комунальне підприємство «Шляхрембуд».

Інформація про ведення ремонтних робіт по Лопанській набережній (відрізок від вулиці Гостинний двір до Полтавського шляху) у місті Харків є загальновідомою. Зокрема публікацію про виконання ремонтних робіт по Лопанській набережній було розміщено 16.06.2025 року у засобах масової інформації на ресурсі СтройОбзор (https://strovobzor.ua/ "СтройОбзор" зареєстровано у Нацраді з питань телебачення та радіомовлення. Ідентифікатор медіа - R40-06464).

Публікація від 16.06.2025 під назвою «Лопанська набережна стане пішохідною: старт нового етапу реконструкції» (режим доступу https 7/stroyobzor .ua/ua/kharko v/news - ci ty/lopanska-naberezhna- stane-pishokhi dno yu- start-novo go -etapu-rekon strukci і) м істить фото із зображенням вулиці Лопанська набережна станом на початок будівельних робіт де вулиця перегороджена щитами із повідомленням про ремонтні роботи Комунального підприємства «Шляхрембуд» перед початком ремонтних робіт.

На зображенні, розміщеному ресурсі СтройОбзор 16.06.2025, чітко видно що фасади нежитлової будівлі літ. «А-2» у місті Харків по вулиці Лопанська набережна, 2 закрито банером (додається).

На іншому фото, що розміщене ресурсі СтройОбзор 16.06.2025, по вулиці Лопанський розпочато ремонтні роботи (знято асфальтне покриття, працює техніка) та чітко видно що фасад нежитлової будівлі літ. «А-2» за сторони вулиці Лопанська набережна, 2 повністю закрито банером (додається).

Тобто, станом до початку будівельних робіт по вулиці Лопанська набережна фасади нежитлової будівлі літ. «А-2» у місті Харків по вулиці Лопанська набережна, 2 утримувалися в належному стані.

Згідно з Актом візуального огляду фіксації пошкоджень та порушень нежитлової будівлі літ. «А-2» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна що розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Лопанська набережна, 2 (інв. № 103100171) від 30.09.2025 прилегла територія безпосередньо біля стін нежитлової будівлі літ. «А-2» по вулиці Лопанська набережна 2 у місті Харків, без узгодженням з власником, використовується організацією, що виконує роботи для підготовки будівельних робіт на майданчику, а саме: зварювальна ділянка, фарбувальна ділянка, складський майданчик, будівельний адміністративний вагончик. Будівельною організацією під час проведення будівельно-монтажних робіт ціленаправлено було пошкоджено банер зі сторони вулиці Полтавський шлях: вирізано два вікна банера на рівні першого поверху будівлі, а також вмонтовані елементи кріплення в віконні прорізи, які використовуються для складських потреб. Зі сторони Лопанської набережної під час встановлення будівельного вагончика було пошкоджено банер, розміром біля 350 кв.м. Зазначене підтверджується фоторгафіями, доданими до акта.

Під час виконання будівельних робіт по вулиці Лопанська набережна працівники Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна не мали доступу до нежитлової будівлі літ. «А-2» у місті Харків по вулиці Лопанська набережна, 2 та її прибудинкової території.

Підрядною організацією під час виконання земляних робіт, а саме ритті котловану біля будівлі (зі сторони вул. Полтавський шлях) було порушено основу фундаменту будівлі, балансоутримувачем якої є університет. Прилегла територія безпосередньо біля стін нежитлової будівлі літ. «А-2» (по периметру) використовується підрядною організацією як зварювальна та фарбувальна ділянки, складський майданчик. Вздовж стіни фасаду нежитлової будівлі літ. «А-2» змонтовано будівельний адміністративний вагончик. При цьому умисно пошкоджено банер розміром близько 350 кв.м, що укривав нежитлову будівлю літ. «А-2» зі сторони вулиці Лопанська набережна, 2. Окрім того також видалені частини банера зі сторони вулиці Полтавський шлях, а саме вирізано два вікна банера на рівні першого поверху нежитлової будівлі літ. «А-2». На місці видаленого банера підрядною організацією в стіну будівлі, балансоутрмувачем якої є університет, без відома та згоди університету вмонтовані елементи кріплення в віконні прорізи, які використовуються для складських потреб.

Зазначене підтверджене фотоматеріалами, доданими до Акта візуального огляду фіксації пошкоджень та порушень нежитлової будівлі літ. «А-2» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна що розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Лопанська набережна, 2 (інв. № 103100171) від 30.09.2025.

Станом на 22.10.2025 комісією представників Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна складено Акт візуального огляду фіксації пошкоджень та порушень нежитлової будівлі літ. «А-2» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна що розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Лопанська набережна, 2 (інв. № 103100171) від 22.10.2025, яким зафіксовано що ремонтні роботи біля стін нежитлової будівлі літ. «А-2» по вулиці Лопанська набережна 2 у місті Харків продовжуються, захисний банер на фасаді нежитлової будівлі літ. «А- 2» зі сторони вулиці Лопанська набережна повністю відсутній, а зі сторони вулиці Полтавський шлях пошкоджений (вирізано два вікна банера на рівні першого поверху будівлі, а також вмонтовані елементи кріплення в віконні прорізи, які використовуються для складських потреб (копія додається). Зазначений акт було пред`явлено при розгляді Міській адміністративній комісії Виконавчого комітету Харківської міської ради 28 жовтня 2025 року.

Сторона позивача вказує на те, що Міською адміністративною комісією Виконавчого комітету Харківської міської ради 28 жовтня 2025 року розглянуто справу та проголошено Постанову № 195 (про закриття справи) від 28.10.2025 (вих. № 226 a/к від 30.10.2025). Мотивувальна частина містить безпідставний висновок про те, що вина Позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, підтверджена наявними у справі доказами, що є підставою для притягнення його (Позивача) до адміністративної відповідальності.

Тобто, при розгляді справи Міською адміністративною комісією Виконавчого комітету Харківської міської не взято до уваги обставини справи, що підтверджують відсутність складу адміністративного правопорушення, а саме: належне утримання фасадів нежитлової будівлі літ. «А-2» по вулиці Лопанська набережна 2 у місті Харків до початку ремонтних робіт у червні 2025 року; розміщення будівельного майданчика на прибудинковій території нежитлової будівлі літ. «А-2» по вулиці Лопанська набережна 2 та використання фасадів зазначеної будівлі підрядною організацією для власних потреб без узгодження із балансоутримувачем - Харківським національним університетом імені В.Н.Каразіна; відсутність доступу у балансоутримувача та його працівників до нежитлової будівлі літ. «А-2» по вулиці Лопанська набережна 2 у зв`язку із розміщенням будівельного майданчика; відсутність у Протокол №136-Пр дати та часу вчинення правопорушення.

Спираючись на безпідставний висновок про наявність вини Позивача у скоєнні правопорушення, зафіксованого в Протоколі №136-Пр, та з урахуванням малозначності правопорушення Міською адміністративною комісією Виконавчого комітету Харківської міської ради прийнято рішення про звільнення Позивача від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Позивач щодо відсутності елементу складу адміністративного правопорушення, зазначив наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно- правових та екологічних заходів з покрашення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: 1) утримувати в належному стані закріплені в установленому порядку за ними території; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів.

Частиною 2 статті 5 КУпАП регламентовано, що сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», визначає права та обов`язки підприємств, установ та організацій у сфері благоустрою населених пунктів. Так відповідно до частині 2 підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: утримувати в належному стані об`єкти благоустрою fix частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об`єкти благоустрою (їх частини); усувати на закріплених за ними об`єктах благоустрою (їх частинах) за власний рахунок та в установлені строки пошкодження інженерних мереж або наслідки аварій, що сталися з їх вини; усувати на закріплених за ними об`єктах благоустрою {їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в установленому порядку; проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об`єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; у процесі утримання об`єктів благоустрою fix частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об`єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані; відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України; допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно- рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції Українив органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема: здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

У ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» Правила благоустрою території населеного пункту це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Пунктом 1 частини 1 статті 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до ст.152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Статтею 268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З цього приводу слід вказати, що адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Це визначення дається в ст. 9 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок) та складається з суб`єкту, суб`єктивної сторони, об`єкту та об`єктивної сторони. За допомоги такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику.

Натомість, постанова № 195 (про закриття справи) від 28.10.2025 (вих. № 226 a/к від 30.10.2025) є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом способи (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2013 року за № К/9991/76032/12)

Положенням ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи, що суб`єктом доказування при цьому є суб`єкт владних повноважень, то прошу врахувати, що Відповідачем не встановлено та не доказано наявності вини Позивача у скоєнні правопорушення стосовно якого проголошено оскаржувану Постанову № 195 (про закриття справи) від 28.10.2025 (вих. № 226 a/к від 30.10.2025).

На момент складання оскарженої постанови будь-які докази щодо можливості вчинення Позивачем порушень пп. 4.2.2, 4.2.3, 4.2.7, 4.2.15 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 №501/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова» - відсутні, а відтак керуючись ч.І ст. 247 КУпАП справа підлягає закриттю з огляду на відсутність складу адміністративного правопорушення.

Щодо моральної шкоди завданої у зв`язку із незаконним встановлення вини Позивача у вчиненні адміністративного правопорушення з подальшим звільненням від адміністративної відповідальності зазначили наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦП К України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Завдані Позивачу моральні страждання полягають у необхідності користування послугами адвоката та витрачати кошти на оплату його послуг, відлучатися від своїх зокрема робочих справ, Позивач переніс тяжкий стрес під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 195, де Позивач у свою чергу доводив свою невинуватість у скоєнні правопорушення. Позивач є сумлінним працівником і відповідально ставиться до виконання посадових обов`язки. Натомість визнання його винним у порушенні пп. 4.2.2, 4.2.3, 4.2.7, 4.2.15 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 501/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова», тоді як захисний банер на фасадах будівлі літ. «А-2» по вулиці Лопанська набережна 2 було пошкоджено а потів частково знищено підрядною організацією під час виконання ремонтних робіт вулиці Лопанська набережна 2, а Позивач взагалі був позбавлений доступу до зазначеної будівлі, завдано шкоди діловій репутації та авторитету Позивача.

Відповідно до ст. З Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обоє яз ком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вбачається, що неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вимога ефективності судового захисту, закріплена в національному законодавстві, перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Крім того, що стосується її розміру, то відповідно до ч. З ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення рішенням суду, порушення порядку притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

Отже, оскільки Відповідачем визнано Позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення із подальшим звільненням від адміністративної відповідальності з огляду на малозначність правопорушення, за відсутності будь яких доказів вини Позивача та можливості у нього скоїти правопорушення, свідчить про те, що Позивач від таких дій переніс негативні емоції, був вимушений доводити свою правоту у суді та вимушений був витрачати час на консультації у адвоката.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач заявляє, що докази витрат на правничу допомогу будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Просить суд скасувати Постанову № 195 від 28.10.2025 (вих. № 226 a/к від 30.10.2025) Міської адміністративної комісії Виконавчого комітету Харківської міської ради у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з відповідача: Харківської міської ради на користь Позивача завдану моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Судові витрати понесені Позивачем стягнути в повному обсязі з відповідачів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2025 року позовна заява залишена без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міської адміністративної комісії виконавчого комітету Харківської міської ради про скасування постанови та стягнення моральної шкоди в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

04.12.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву. Вважає оскаржувану постанову міської адміністративної комісії виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.10.2025 № 195 такою, що винесена обґрунтовано, законно та з дотриманням норм КУпАП, у зв`язку з чим, проти адміністративного позову заперечує у повному обсязі з наступних підстав.

Правове обґрунтування діяльності Інспекції з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 11 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно статті 52 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів відповідно до статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб).

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо (пункт 2 частина 2 статті 10 Закону).

Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста) (стаття 20 Закону).

Частиною 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Окрім цього, рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7 рп/2009 у справі № 1-9/2009 визначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац 1 пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац 4 пункту 1 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: проведення перевірок території; розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту. У відповідності до рішення Харківської міської ради від 12.10.2021 № 199/21 в її складі утворено: - Департамент з інспекційної роботи Харківської міської ради (п.1.2.2.); - Інспекцію з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради (п.1.2.4.) Рішенням Харківської міської ради від 12.10.2021 № 200/21 «Про внесення змін до положень виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання» затверджено Положення: - про Департамент з інспекційної роботи Харківської міської ради (додаток 135); - про Інспекцію з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради (додаток 137). Згідно з Положенням Інспекції з благоустрою, вона є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою, входить до складу Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради та діє на правах відділу без права юридичної особи (п. 1.1.Положення). Метою діяльності Інспекції з благоустрою є забезпечення в межах наданих повноважень дотримання вимог законодавства у сфері благоустрою населених пунктів на території міста Харкова, зокрема Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою території міста Харкова та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в зазначеній сфері (п. 2.1.1. Положення).

Основними завданнями Інспекції з благоустрою є звільнення території міста Харкова від самовільно (незаконно) встановлених об`єктів (п. 2.1.7. Положення). Інспекція з благоустрою відповідно до покладених на неї завдань, з-поміж іншого, видає обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень Правил благоустрою території міста Харкова (п. 3.1.9. Положення), збирає, здійснює підготовку документів, довідок, інших матеріалів щодо самовільно (незаконно) встановлених об`єктів та забезпечує підготовку проєктів рішень виконавчого комітету Харківської міської ради в межах наданих повноважень (п. 3.1.11. Положення).

Таким чином, Інспекція з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради наділена повноваженнями щодо виявлення та звільнення території міста Харкова від самовільно незаконно встановлених об`єктів.

Під час проведення заходів самоврядного контролю у сфері благоустрою, Інспекцією з благоустрою (далі - Інспекція з благоустрою), на підставі виданого начальником Інспекції з благоустрою направлення для проведення перевірки території міста Харкова № 136-Н від 02.10.2025, у відповідності до ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», § 8 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради від 16.11.2011 № 504/11 (зі змінами) (далі - Правила), було здійснено перевірку благоустрою міста Харкова, а саме: території за адресою: м. Харків, вул. Лопанська набережна, 2.

Повноваження інспекторів при проведенні перевірки передбачені п. 8.4.6. Правил, де вказано що під час перевірки інспектор з благоустрою здійснює візуальний огляд території, об`єкта (елемента) благоустрою, перевіряє стан дотримання законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, здійснює фото та/або відеофіксацію об`єкта (елемента) благоустрою, що ним перевіряється, складає акт перевірки, який зберігається в Інспекції з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради. Згідно з п. 8.4.5. під час проведення перевірки власник (балансоутримувач) або фактичний користувач об`єкта (елемента) благоустрою, зобов`язаний: допускати інспекторів з благоустрою до проведення перевірки за умови наявності копії направлення для проведення перевірки та службового посвідчення. Надавати документи (довідки, дозволи, паспорти, відомості, матеріали тощо) та пояснення з питань, що виникають під час проведення інспектором з благоустрою перевірки з метою здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою. Пунктом 8.4.7. Правил, встановлено, якщо під час перевірки інспектором з благоустрою встановлено порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, то ним виноситься обов`язковий для виконання припис із вимогою про усунення порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій міста Харкова.

У разі встановлення винної особи інспектором з благоустрою також складається протокол про адміністративне правопорушення.

Постановою Міської адміністративної комісії виконавчого комітету Харківської міської ради № 195 від 28.10.2025 звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу розвитку освітнього і соціального простору та ефективного використання майна ХНУ ім. В.Н. Каразіна від адміністративної відповідальності та вирішено обмежитись усним зауваженням у зв`язку із малозначністю скоєного правопорушення, справу № 195 закрито.

Разом з цим, підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення є порушення позивачем п.п. 4.2.2., 4.2.3., 4.2.7.,4.2.15 «Правил благоустрою території міста Харкова», затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11 (зі змінами), а саме: не забезпечено, утримання у належному стані фасаду.

Правила благоустрою території міста Харкова», затверджені рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11 (зі змінами) (далі Правила) є чинними та обов`язковими до виконання на території м. Харкова. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 136-Пр. від 02.10.2025 (далі - Протокол), складеного завідувачем сектору інспектором з благоустрою сектору контролю за станом благоустрою у сфері господарської діяльності Інспекції з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради Гур`євим В.Ю. відносно ОСОБА_1 , була складена постанова за адміністративне правопорушення, яке вчинено за адресою: м. Харків, вул. Лопанська набережна, 2 суть правопорушення: порушення благоустрою, а саме пп. 4.2.2, 4.2.3, 4.2.7, 4.2.15 «Правил благоустрою території міста Харкова», затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11 (зі змінами), чим порушені вимоги ст. 152 КпАП. З зазначеного вище вбачається, що у протоколі, інспектором з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради було зазначено допущення позивачем порушення пунктів пп. 4.2.2, 4.2.3, 4.2.7, 4.2.15 «Правил благоустрою території міста Харкова», затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11 (зі змінами), чим порушені вимоги ст. 152 КупАП.

30.10.2025, на засіданні комісії Відповідачем, за особистої участі позивача, було розглянуто адміністративну справу, за зазначеним вище Протоколом і всебічно, повно та об`єктивно з`ясовано обставини справи, досліджено наявні у матеріалах справи докази, взято до уваги пояснення позивача, надані ним на засіданні комісії Відповідачу, та за результатами розгляду винесено оскаржувану Постанову № 195 - звільнено начальника відділу розвитку освітнього і соціального простору та ефективного використання майна Харківського Національного Університету ім. В.Н. Каразіна Гребенюка В.А. від адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваження. Провадження по справі закрито. Доказів відновлення благоустрою, а саме, забезпечення в належному стані фасаду, закріпленого в належному стані (вул. Лопанській набережній, 2 у м. Харкові), - стороною позивача надано не було, як і не було доведено, що позивач дотримався підпунктів 4.2.2., 4.2.3., 4.2.7., 4.2.15 «Правил благоустрою території міста Харкова», затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11 (зі змінами). Посилання позивача на ту обставину, що оскільки Адміністративна комісія не надала оцінку того, що станом на час і до завершення будівельних робіт Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна та його працівники були позбавлені можливості безперешкодного доступу до нежитлової будівлі літ. «А-2» для здійснення благоустрою будівлі по вул. Лопанській набережній, 2 у м. Харкові, є підставою для скасування постанови, являється помилковим та не входить до предмету доказування під час розгляду заявлених позовних вимог щодо законності Постанови № 195, вказані обставини не підтверджені жодним належним доказом з боку позивача, до того ж балансоутримувач згідно із законодавством має повний доступ до балансового об`єкту. Із вимогами щодо усунення перешкод у доступу до балансового об`єкту позивач до суду не звертався.

Таким чином, при розгляді Протоколу та винесенні оскаржуваної постанови від 30.10.2025 № 195, відповідач - Адміністративна комісія діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а тому оскаржувана постанова є обґрунтованою, законною та не підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, відповідно до ст. 152 Кодексу України про адміністративне правопорушення порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, про те, оскілки, справа про адміністративне правопорушення закрита, а на Позивача не накладено штраф у відповідності до вищевказаної статті, його права не можливо вважати порушеними.

Позовні вимоги позивача про закриття справи про адміністративне правопорушення, яке вже закрито суб`єктом владних повноважень, суперечить правовим засадам адміністративного судочинства (за відсутності порушень з боку суб`єктів владних повноважень, згідно якого законний інтерес може бути захищено судом лише у разі його порушення (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2018 (справа № 9901/441/18) та принципу правової визначеності.

Щодо відсутності підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу вказує на те, що сума у 36 000 грн., яка буде сплачена клієнтом адвокату під час укладання договору, є фіксованою та без урахування кількості і складності виконаних у майбутньому процесуальних документів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, такого розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Натомість, виконавчий комітет Харківської міської ради звертає увагу, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальна заробітна плата у 2025 році, становить з 01.01.2025 року у погодинному розмірі - 48 гривень. Таким чином 36 000 грн: 48 грн. = 750 год., тобто більше ніж 93 робочих днів (3 місяці) з 8 годинним графіком роботи, саме таку безперервну кількість часу адвокат мав витратити на надання допомоги позивачу (втім як в Договорі вказано 12 годин), що є занадто завищеним показником, а вказана справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Вказана справа розглядається судом в поряду спрощеного позовного провадження, участь у судових засіданнях не є обов`язковою. Більше того, за таких обставин відповідач вважає, що допомога представника позивача фактично зводиться до 1 юридичної послуги - написання позовної заяви в інтересах клієнта ОСОБА_1 та підготовки пояснень до протоколу (1 лист). А враховуючи, що справи про скасування постанови міської адміністративної комісії є значно поширеними, то ця справа взагалі є тематичною, тобто навіть написання позовної заяви зводиться до технічної (а не юридичної) роботи.

Крім того, позивач не зазначив, у чому саме виражались його моральні страждання та завдання моральної шкоди, а також не довів наявності безпосереднього причинного зв`язку такої шкоди із оскаржуваною позивачем Постановою № 195 відповідача. Жодних доказів на підтвердження існування моральних страждань позивачем не надано.

Підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди відсутні, оскільки не доведена протиправність діяння відповідача, позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, та зокрема позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди саме діями відповідача. Також, не наведено та не надано позивачем доказів співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, які б співвідносились із засадами розумності та справедливості.

Позивач та його представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Представником відповідача також подано до суду клопотання про закриття провадження по справі.

Клопотання мотивовано тим, що пунктом 8.4.7. Правил, встановлено, що якщо під час перевірки інспектором з благоустрою встановлено порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, то ним виноситься обов`язковий для виконання припис із вимогою про усунення порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій міста Харкова. У разі встановлення винної особи інспектором з благоустрою також складається протокол про адміністративне правопорушення. Після проведеної перевірки завідуючим сектору інспектором з благоустрою сектору контролю за станом благоустрою у сфері господарського діяльності Інспекції з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради Гурєвим В.Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення № 136-Пр. від 02.10.2025, яким встановлено факт порушення п.п. 4.2.2, 4.2.3, 4.2.7, 4.2.15 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11 (зі змінами), а саме: не забезпечено, утримання у належному стані фасадів.

Статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Постановою Міської адміністративної комісії виконавчого комітету Харківської міської ради № 195 від 28.10.2025 звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу розвитку освітнього і соціального простору та ефективного використання майна Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна від адміністративної відповідальності та вирішено обмежитись усним зауваженням у зв`язку із малозначністю скоєного правопорушення, справу № 195 закрито.

Підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення є порушення позивачем п.п. 4.2.2., 4.2.3., 4.2.7.,4.2.15 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11 (зі змінами), а саме: не забезпечено утримання у належному стані фасадів. Позивач звернувся до суду із вимогою про скасування Постанови № 195 від 28.10.2025 (вих. № 226 а/к від 30.10.2025) Міської адміністративної комісії Виконавчого комітету Харківської міської ради, якою вказана справа № 195 закрита. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства Суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що в разі встановлення під час розгляду справи, що відповідач - суб`єкт владних повноважень виправив порушення, які оскаржує позивач, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі. Визначальною умовою для цього є повне відновлення законних прав (інтересів) позивача внаслідок такого виправлення.

Іншими словами, закриття провадження у справі із зазначеної підстави можливе за сукупності певних фактів, а саме: по-перше, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень і, по-друге, повинні бути підстави стверджувати, що внаслідок самостійного виправлення суб`єктом владних повноважень допущених порушень відбулося повне відновлення законних прав та інтересів позивача.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2025 року у справі № 990/364/24 вказала, що пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства установлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

З аналізу вказаної норми, є очевидним, що усне зауваження не є адміністративним стягненням, що застосовується до осіб за вчинення адміністративних правопорушень. А отже, усне зауваження не впливає на права та/або обов`язки Позивача та не створює для неї будь-яких правових наслідків.

Оскільки права ОСОБА_1 не порушені, справа про адміністративне правопорушення закрита, відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Просить закрити провадження у вказаній справі за позовом ОСОБА_1 .

Представник позивача проти клопотання про закриття провадження у справі заперечувала, з огляду на наступне.

Клопотання про закриття провадження від 04.12.2025 містить висновок про те, що «права ОСОБА_1 не порушені, справа про адміністративне правопорушення закрита, відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, Дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення».

Вважає, що відповідач вводить суд в оману намагаючись відволікати від основної суті позовної заяви. Висновок про відсутність порушень прав ОСОБА_1 зроблено нібито на підставі того, що його звільнено від адміністративної відповідальності внаслідок малозначності адміністративного правопорушення.

При цьому відповідач не враховує, що відповідно до оскарженого рішення, ОСОБА_1 , на його думку, безпідставно визнано винним, що, бузумовно, породжує для нього зокрема певні обов`язки, у тому числі щодо відшкодування матеріальної шкоди саме позивачем, який взагалі не мав навіть можливості вчинити інкриміноване йому правопорушення, за яким його визнано винним.

Юридична природа звільнення від адміністративної відповідальності полягає у спеціальних підставах, передбачених законом (КУпАП), коли особа, яка хоч і вчинила правопорушення, але за певних обставин (малозначність, крайня необхідність, неосудність, відсутність складу правопорушення) звільняється від застосування покарання, часто обмежуючись усним зауваженням або припиненням провадження. При цьому такий порядок не виключає встановлення складу правопорушення у діях особи, що відповідачем проігноровано навіть за умови того, що це було проголошено під час засідання комісії.

Тобто, Міською адміністративною комісією Виконавчого комітету Харківської міської ради визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, із подальшим звільненням від адміністративної відповідальності з огляду на його малозначність, за відсутності будь яких доказів вини ОСОБА_1 та можливості у нього скоїти правопорушення.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні.

Натомість, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, Міською адміністративною комісією Виконавчого комітету Харківської міської ради в оскаржуваній Постанові № 195 від 28.10.2025 (вих. № 226 а/к від 30.10.2025) в порушення законодавства України визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення із подальшим звільненням від відповідальності замість того, щоб визнати відсутність складу адміністративного правопорушення та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Просив суд відмовити в задоволенні клопотання про закриття провадження. Позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи та надані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Міською адміністративною комісією Виконавчого комітету Харківської міської ради 28 жовтня 2025 року розглянуто справу про адміністративне правопорушення № 195 стосовно ОСОБА_1 , начальника відділу розвитку освітнього і соціального простору Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, за фактом порушень пп. 4.2.2, 4.2.3, 4.2.7, 4.2.15 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 №501/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова», про що Інспекцією з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області складено Протокол про адміністративне правопорушення №136-Пр від 02.10.2025 щодо вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення № 195 Міською адміністративною комісією Виконавчого комітету Харківської міської прийнято Постанову № 195 (про закриття справи) від 28.10.2025 (вих. № 226 a/к від 30.10.2025), якою було звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ст. 152 КУпАП обмежившись усним зауваженням та закрито справу.

Не погоджуючись із змістом вказаної постанови, вважає її такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права адже Міською адміністративною комісією Виконавчого комітету Харківської міської (далі - Відповідач) не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_1 (Далі - Позивач) адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, що виключає підстави для його звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки у діях Позивача відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є працівником Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (ЄДРПОУ 02071205), працює на посаді начальника відділу розвитку освітнього і соціального простору Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна р 01 вересня 2025 року (витяг з наказу від 25.08.2025 №0104-2/1657 «Про особовий склад»).

Інспекцією з благоустрою Департаменту з інспекційної роботи Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області складено Протокол про адміністративне правопорушення №136-Пр від 02.10.2025 (далі Протокол №136-Пр) стосовно Позивача в якому зазначено про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Місце вчинення правопорушення зазначено в Протоколі № 136-Пр - м. Харків, вул. Лопанська набережна, 2. Час вчинення правопорушення в Протоколі № І3641р не зазначено.

Суть адміністративного правопорушення, як зазначено в Протоколі №136-Пр «встановлено факт порушення пп. 4.2.2., 4.2.32., 4.2.7., 4.2.15. Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 №501/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова» зі змінами, а саме: не забезпечено утримання в належному стані фасадів, закріпленої в установленому порядку.»

До протоколу долучено пояснення Позивача та Акт візуального огляду фіксації пошкоджень та порушень нежитлової будівлі літ. «А-2» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна що розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Лопанська набережна, 2 (інв. № 103100171) від 30.09.2025, згідно із якими Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна є балансоутримувачем нежитлової будівлі літ. «А-2» у місті Харків по вулиці Лопанська набережна, 2. Зазначена будівля знаходиться у непридатному для нормальної експлуатації стані, про що складено у 2018 відповідний технічний звіт. Балансоутримувачем у 2019 році було розроблено робочий проект капітального ремонту зазначеного об`єкту. До отримання бюджетного фінансування на роботи із капітального ремонту нежитлової будівлі літ. «А-2» у місті Харків по вулиці Лопанська набережна, 2 Балансоутримувачем було закрито усі стіни будівлі банером. Банер на стінах будівлі був закріплений належним чином та знаходився у задовільному стані без пошкоджень до початку ремонтних робіт на вулиці Лопанська набережна влітку 2025 року.

З червня 2025 вулиця Лопанська набережна перекрита, на ній ведуться будівельні роботи, у тому числі на прибудинковій території нежитлової будівлі літ. «А- 2», балансоутримувачем якої є Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Будівельний майданчик огороджений та містить щити, на яких розміщено інформацію про те, що роботи веде Комунальне підприємство «Шляхрембуд».

На зображенні, розміщеному ресурсі СтройОбзор 16.06.2025, чітко видно що фасади нежитлової будівлі літ. «А-2» у місті Харків по вулиці Лопанська набережна, 2 закрито банером (додається).

На іншому фото, що розміщене ресурсі СтройОбзор 16.06.2025, по вулиці Лопанський розпочато ремонтні роботи (знято асфальтне покриття, працює техніка) та чітко видно що фасад нежитлової будівлі літ. «А-2» за сторони вулиці Лопанська набережна, 2 повністю закрито банером (додається).

Тобто, станом до початку будівельних робіт по вулиці Лопанська набережна фасади нежитлової будівлі літ. «А-2» у місті Харків по вулиці Лопанська набережна, 2 утримувалися в належному стані.

Згідно з Актом візуального огляду фіксації пошкоджень та порушень нежитлової будівлі літ. «А-2» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна що розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Лопанська набережна, 2 (інв. № 103100171) від 30.09.2025 прилегла територія безпосередньо біля стін нежитлової будівлі літ. «А-2» по вулиці Лопанська набережна 2 у місті Харків, без узгодженням з власником, використовується організацією, що виконує роботи для підготовки будівельних робіт на майданчику, а саме: зварювальна ділянка, фарбувальна ділянка, складський майданчик, будівельний адміністративний вагончик. Будівельною організацією під час проведення будівельно-монтажних робіт ціленаправлено було пошкоджено банер зі сторони вулиці Полтавський шлях: вирізано два вікна банера на рівні першого поверху будівлі, а також вмонтовані елементи кріплення в віконні прорізи, які використовуються для складських потреб. Зі сторони Лопанської набережної під час встановлення будівельного вагончика було пошкоджено банер, розміром біля 350 кв.м. Зазначене підтверджується фоторгафіями, доданими до акта.

Під час виконання будівельних робіт по вулиці Лопанська набережна працівники Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна не мали доступу до нежитлової будівлі літ. «А-2» у місті Харків по вулиці Лопанська набережна, 2 та її прибудинкової території.

Підрядною організацією під час виконання земляних робіт, а саме ритті котловану біля будівлі (зі сторони вул. Полтавський шлях) було порушено основу фундаменту будівлі, балансоутримувачем якої є університет. Прилегла територія безпосередньо біля стін нежитлової будівлі літ. «А-2» (по периметру) використовується підрядною організацією як зварювальна та фарбувальна ділянки, складський майданчик. Вздовж стіни фасаду нежитлової будівлі літ. «А-2» змонтовано будівельний адміністративний вагончик. При цьому умисно пошкоджено банер розміром близько 350 кв.м, що укривав нежитлову будівлю літ. «А-2» зі сторони вулиці Лопанська набережна, 2. Окрім того також видалені частини банера зі сторони вулиці Полтавський шлях, а саме вирізано два вікна банера на рівні першого поверху нежитлової будівлі літ. «А-2». На місці видаленого банера підрядною організацією в стіну будівлі, балансоутрмувачем якої є університет, без відома та згоди університету вмонтовані елементи кріплення в віконні прорізи, які використовуються для складських потреб.

Зазначене підтверджене фотоматеріалами, доданими до Акта візуального огляду фіксації пошкоджень та порушень нежитлової будівлі літ. «А-2» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна що розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Лопанська набережна, 2 (інв. № 103100171) від 30.09.2025.

Станом на 22.10.2025 комісією представників Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна складено Акт візуального огляду фіксації пошкоджень та порушень нежитлової будівлі літ. «А-2» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна що розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Лопанська набережна, 2 (інв. № 103100171) від 22.10.2025, яким зафіксовано що ремонтні роботи біля стін нежитлової будівлі літ. «А-2» по вулиці Лопанська набережна 2 у місті Харків продовжуються, захисний банер на фасаді нежитлової будівлі літ. «А- 2» зі сторони вулиці Лопанська набережна повністю відсутній, а зі сторони вулиці Полтавський шлях пошкоджений (вирізано два вікна банера на рівні першого поверху будівлі, а також вмонтовані елементи кріплення в віконні прорізи, які використовуються для складських потреб (копія додається).

Зазначений акт було пред`явлено при розгляді Міській адміністративній комісії Виконавчого комітету Харківської міської ради 28 жовтня 2025 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожнаособа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу статті 7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За частиною другою статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 2 статті 218 КУпАП встановлено, що адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбаченістаттею 92,статтею, 99(коли правопорушення вчинено громадянином),статтями 1031,1032,104,статтею 136(за вчинення порушень на автомобільному транспорті),статтями 141,142,150-152, статтями155,1552, частиною другоюстатті 156,частинами першою - четвертоюстатті 1561, статтями,1562,159, частиною першоюстатті 16317,статтею 1751 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради),статтею 179,статтею 180(крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертоюстатті 181, частиною першоюстатті 182,статтями 183,186,2121цього Кодексу.

Статтею 152 КУпАП передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу (ч. 2ст. 5 КУпАП).

Відповідно до п.п. 7 п. "а" ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація благоустрою населених пунктів.

З ч. 1 ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" вбачається, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Відповідно до ч. 1ст.20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Правила благоустрою території міста є нормативно-правовим актом, яким встановлюється порядок благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою міста, регулюються права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою території міста, встановлюється порядок комплексного розчищення та озеленення територій, а також комплекс соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, з метою раціонального використання території міста, належного утримання та охорони.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст.251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

У відповідності до ч.2 ст.251КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно дост. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 254 КУпАПвизначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (частина 2статті 254 КУпАП).

Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина 2 статті 256 КУпАП).

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі ст.280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Слід зазначити, що диспозиція ст.152 КУпАП є бланкетною, тобто не встановлює певних правил поведінки, а передбачає існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки.

Тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно- правових та екологічних заходів з покрашення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

В ч. 2 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: 1) утримувати в належному стані закріплені в установленому порядку за ними території; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів.

Частиною 2 статті 5 КУпАП регламентовано, що сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», визначає права та обов`язки підприємств, установ та організацій у сфері благоустрою населених пунктів. Так відповідно до частині 2 підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: утримувати в належному стані об`єкти благоустрою fix частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об`єкти благоустрою (їх частини); усувати на закріплених за ними об`єктах благоустрою (їх частинах) за власний рахунок та в установлені строки пошкодження інженерних мереж або наслідки аварій, що сталися з їх вини; усувати на закріплених за ними об`єктах благоустрою {їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в установленому порядку; проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об`єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; у процесі утримання об`єктів благоустрою fix частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об`єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані; відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України; допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно- рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції Українив органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема: здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

У ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» Правила благоустрою території населеного пункту це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Пунктом 1 частини 1 статті 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до ст.152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок) та складається з суб`єкту, суб`єктивної сторони, об`єкту та об`єктивної сторони. За допомоги такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику.

Натомість постанова № 195 (про закриття справи) від 28.10.2025 (вих. № 226 a/к від 30.10.2025) є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом способи (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2013 року за № К/9991/76032/12)

Положенням ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи, що суб`єктом доказування при цьому є суб`єкт владних повноважень, то прошу врахувати, що Відповідачем не встановлено та не доказано наявності вини Позивача у скоєнні правопорушення стосовно якого проголошено оскаржувану Постанову № 195 (про закриття справи) від 28.10.2025 (вих. № 226 a/к від 30.10.2025).

Судом встановлено, що Міською адміністративною комісією Виконавчого комітету Харківської міської ради 28 жовтня 2025 року розглянуто справу та винесено Постанову № 195 (про закриття справи) від 28.10.2025 (вих. № 226 a/к від 30.10.2025), згідно змісту якої, вина Позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, підтверджена в ході розгляду наявними у справі доказами, що є підставою для притягнення його (Позивача) до адміністративної відповідальності.

Водночас, при розгляді справи Міською адміністративною комісією Виконавчого комітету Харківської міської не взято до уваги обставини справи, що підтверджують відсутність складу адміністративного правопорушення, належним чином не з`ясовано обставини щодо належного утримання фасадів нежитлової будівлі літ. «А-2» по вулиці Лопанська набережна 2 у місті Харків до початку ремонтних робіт у червні 2025 року; розміщення будівельного майданчика на прибудинковій території нежитлової будівлі літ. «А-2» по вулиці Лопанська набережна 2 та використання фасадів зазначеної будівлі підрядною організацією для власних потреб без узгодження із балансоутримувачем-Харківським національним університетом імені В.Н.Каразіна; відсутність доступу у балансоутримувача та його працівників до нежитлової будівлі літ. «А-2» по вулиці Лопанська набережна 2 у зв`язку із розміщенням будівельного майданчика тощо.

На момент складання оскарженої постанови, будь-які докази щодо можливості вчинення Позивачем порушень пп. 4.2.2, 4.2.3, 4.2.7, 4.2.15 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 №501/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова» - відсутні, а відтак керуючись ч.І ст. 247 КУпАП справа підлягає закриттю з огляду на відсутність складу адміністративного правопорушення.

Встановлені судом обставини свідчать про недоведеність вини позивача у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а це, у свою чергу, свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності, зокрема складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точності відповідно з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Проте судом встановлено, що, виходячи із положень вказаних статей, суб`єктом оскарження, при винесенні оскаржуваної постанови не було виконано вимог цих статей, зокрема щодо повноти, всебічності та об`єктивності з`ясування обставин справи,оскільки інспекторомполіції зазначено,що позивач здійснив рух заднім ходом на перехресті. У той же час, як було встановлено під час розгляду справи, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення зазначеного адміністративного правопорушення, крім самої постанови. Крім того, позивач категорично заперечує вчинення нею даного правопорушення, натомість представником відповідача не надано суду жодних беззаперечних доказів на підтвердження викладеного в оскаржуваній постанові правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідачем не доведено наявність в діях позивача ознак правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Враховуючи, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення № 195 від 28 жовтня 2025 року.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У той же час, як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому, в п. п. 3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ.

При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням і моральною шкодою.

Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Сторона, яка пред`являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов`язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі N 180/1735/16-ц (провадження N 61-18013сво18) зазначено, що "тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.".

Отже, враховуючи вище викладене, важливою умовою для осіб, які звертаються до суду для відшкодування моральної шкоди є наявність доказів. Доказами, що підтверджують розмір моральної шкоди можуть слугувати дані, що підтверджує дійсність моральних страждань, їх тяжкість та зміну звичного способу життя потерпілого, це можуть бути висновок спеціаліста, психолога або висновок судового експерта-психолога, показання свідків (свідчення друзів, колег, тощо), характеристика з місця роботи, виписки з лікарні, якщо потерпілий звертався по допомогу до лікаря невролога чи психіатра, рахунки від приватних психологів чи проходження спеціальних курсів реабілітації.

Однак, саме за підсумками психологічного дослідження можна точно встановити, які саме моральні страждання були заподіяні особі діями іншої сторони, наскільки ці моральні страждання (моральна шкода) є важкими, які можливі суми компенсації моральної шкоди будуть адекватні встановленого рівня моральних страждань.

Входячи з оціночного поняття моральної шкоди, суд не встановлено спричинення позивачу тяжких душевних страждань та, водночас, зазначає, що позивачем не визначено і суду не надано жодних доказів, якими підтверджується завдання позивачу моральної шкоди, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з протиправними діями відповідача, а також не доведено, з чого він виходив при зазначенні її розміру, тому дана вимога є необґрунтованою.

Стосовно клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Як встановлено судом, згідно змісту оскаржуваної постанови, за даним фактом уповноваженою на це особою ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 136-Пр від 02.10.2025 року. Вина ОСОБА_1 у скоєнні зазначеного правовопорушення підтвердженанаявними у справі доказами, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. До позивача застосовано захід у вигляді звільнення від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення.

Слід зазначити, що звільнення від відповідальності через малозначність правопорушення є виключною форма реалізації принципу доцільності притягнення до відповідальності, яка жодним чином не свідчить про відсутність самого факту правопорушення, а тим більше не є юридичним фактом скасування постанови. Це, у свою чергу, означає, що сама постанова про притягнення особи до відповідальності залишається чинною в частині фактичного встановлення складу адміністративного правопорушення, а правопорушення визнаним таким, що мало місце.

Суд також звертає увагу на те, що вказане рішення не містить формулювання про визнання позивача невинуватим або про відсутність події чи складу правопорушення, що відповідно до загальновизнаних правових підходів є єдиною підставою для визнання постанови скасованою в юридичному контексті. Відтак, правові підстави для закриття провадження у справі відсутні, у зв`язку з чим, воно не підлягає задоволенню.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку по часткове задоволення позовних вимог позивача.

Щодо судових витрат

Відповідно ч. 1 ст. 132 КАС України зазначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За визначенням п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Між позивачем та адвокатом Дрижановим О.С. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги відповідно додатку до якого сума гонорару адвоката складає 36 000 гривен.

Суду надано попередній розрахунок вартості та обсягу та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, суд враховує, що, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положеньКАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем заявлено, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати на оплату судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог суд вважає, що ці витрати підлягають стягненню на користь позивача у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 7-12, 71, 86, 100, 102, 159-163, 167 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Міської адміністративної комісії виконавчого комітету Харківської міської ради про скасування постанови та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати постанову № 195 від 28 жовтня 2025 року Міської адміністративної комісії Виконавчого комітету Харківської міської ради.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міської адміністративної комісії виконавчого комітету Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, 61003 місто Харків, майдан Конституції, 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судового збір у розмірі 605,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Міська адміністративна комісія виконавчого комітету Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 04059243, 61003 місто Харків, майдан Конституції, 7.

Повний текст рішення складено та проголошено 11 лютого 2026 року.

Суддя В.М. Яковлева