Ухвала суду № 1339823, 25.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

№К-9525/06

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2007 року                                                                                                        м. Київ

                Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді:     Костенка М. І.

суддів:  Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є.,  Шипуліної Т.М.,Усенко Є.А.

при секретарі судового засідання: Яйцевій С.В.

за участю представника позивача: Гетьманової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом державного підприємства радгосп-завод «Малореченський» до державної податкової інспекції у м. Алушті про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою державної податкової інспекції у м. Алушті на Рішеннягосподарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2005р. та Постанову Севастопольського апеляційногогосподарського суду від 24.05.2005р. у справі                       №2-25/4039.1-2005, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2003 року державного підприємства радгосп-завод «Малореченський» звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.11.2003р. №0002622301/1/1556/23-2-8/00412719, №0002652301/1/1557/23-2-8/00412719.

Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що державне підприємство радгосп-завод «Малореченський» є сільськогосподарським товаровиробником, виробляє виноматеріали, які реалізує заводам вторинного виноробства. Виноматеріали не є підакцизним товаром, а тому податок на додану вартість, від їхньої реалізації, сільськогосподарське підприємство залишало у себе на спеціальному рахунку й використовувало його на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, що передбачено Указом Президента України від 2 грудня 1998 року „Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників", а також пунктом 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість".

Рішеннямгосподарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2005р. залишеним в силі Постановою Севастопольського апеляційногогосподарського суду від 24.05.2005р. у справі №2-25/4039.1-2005позовні вимоги було задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що висновки Акта перевірки від 02.10.2003р. №94/23-2-8/00412719/2243 про те, що реалізований позивачем винний матеріал є підакцизним товаром, отже позбавляє позивача права користуватися нормою п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» спростовується матеріалами справи та суперечить чинному законодавству.

Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Рішеннягосподарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2005р. та Постанову Севастопольського апеляційногогосподарського суду від 24.05.2005р. у справі                       №2-25/4039.1-2005 скасувати.

Касаційна скарга відповідача ґрунтується на тому, що судами при прийнятті рішень  порушено  вимоги п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, виноматеріали виготовлені позивачем, на думку скаржника відносяться до алкогольних напоїв і є підакцизними товарами, оскільки, містять спирту етилового 9 і більше % об’ємних одиниць та відносяться до товарної групи Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодом 2204.

Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами було встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень №0002622301/1/1556/23-2-8/00412719, №0002652301/1/1557/23-2-8/00412719 від 07.11.2003р., є висновок відповідача про те, що позивачем необґрунтовано включено операції з реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства в оподаткований обсяг по декларації №2 (сільське господарство).  

Згідно статті 1 Указу Президента України від 02.12.1998 № 1328/98 встановлено, що з 1 січня 1999 року по 1 січня 2004 року не підлягають оплаті до бюджет суми податку на додану вартість, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість, відносно операцій із продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій із продажу переробним підприємствам молока й м'яса живою вагою.

 Згідно статті 3 Указу Президента України від 02.12.1998р. №1328/98 кошти, зазначені в статті 1 даного Указу, залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Указ Президента України від 02.12.1998р. №1328/98 втратив чинність на підставі Указу Президента України №696/2000 від 23.05.2000р.

Законом України від 13.07.2000р. №1874-ІІІ «Про внесення зміни до Закону України «Про податок на додану вартість» з метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників статтю 11 Закону України «Про податок на додану вартість» доповнено пунктом 11.29 такого змісту: «До 1 січня 2001 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України".

Законом Україні від 18 січня 2001 року №2233-ІІІ «Про внесення зміни до Закону України «Про податок на додану вартість» в абзаці першому пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» слова і цифри «До 1 січня 2001 року» замінено словами і цифрами «До 1 січня 2004 року».

Таким чином, дію пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість" було продовжено до 01.01.2004р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2001р. №374) затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

В Акті перевірки від 02.10.2003р. (пункт 2.1. Акта) зазначено, що згідно даних звітності по формі №7 АПК (за 2000 р.) та формі №50-СТ (за 2001р., 2002р.) сума, отримана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки склала від загальної суми валового доходу підприємства: у 2000 році - 50,8 %; у 2001 році -51,4 %; у 2002 році - 51,6 %.

Згідно довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Державне підприємство радгосп-завод «Малореченський» здійснює діяльність з таких видів (ОКОНХ): 21140 вирощування плодів, ягід і винограду, 21190 - вирощування інших культур; (КВЕД): 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і пряностей.

В пункті 1.9. Акта перевірки від 02.10.2003р. вказано, що фактично у періоді, що перевіряється, підприємство здійснювало вирощування винограду, виробництво виноматеріалів, позивач зареєстрований платником фіксованого сільськогосподарського податку в Державної податкової інспекції у місті Алушті.

Таким чином, позивач є сільськогосподарським товаровиробником, виробляє виноматеріали, які реалізує заводам вторинного виноробства.

Обсяги реалізації виноматеріалів та податкові зобов'язання згідно бухгалтерському обліку, що на думку відповідача неправомірно включені позивачем до декларації №2, по періодах наведено у таблиці в акті перевірки (а. с. 47-48, том І). Визначений відповідачем в Акті перевірки обсяг реалізованої Державнимпідприємством радгосп-завод „Малореченський" продукції позивачем не оскаржується.

Судовою колегією встановлено, що при здійсненні діяльності позивач керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені, технічними умовами „Виноматеріали шампанські" і технічними умовами „Виноматеріали коньячні".

Згідно галузевого стандарту України ДСТУ 202001-96 підприємство обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типовості та фізико-хімічних показниках відповідають вину даного найменування та пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки відповідно до діючої нормативної документації.

Технічні умови „Виноматеріали шампанські" поширюються на шампанські виноматеріали, приготовлені з певних сортів винограду й призначені для виробництва шампанського і ігристих вин. Технічні умови „Виноматеріали коньячні" поширюються на молоді коньячні виноматеріали, приготовлені за спеціальною технологією з білих, рожевих і червоних сортів винограду і призначені для виробництва коньячного спирту.

Пунктом 33 Державного стандарту України 2163-93 „Виноробство „Терміни та визначення" визначено поняття виноматеріалу - це сброженне повністю або частково виноградне сусло, призначене для приготування вина або коньячного спирту.

Згідно статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір" від 26 грудня 1992р. №18-92, акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Отже, підакцизними товарами є ті товари, в вартість яких входить акцизний збір.

Відповідно до пункту «в» частини 2 статті 3 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" не підлягають оподаткуванню вартість та обсяги  імпортованої чи  обороти з реалізації(передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

Державне підприємство радгосп-завод «Малореченський» є заводом первинного виноробства і виготовляє виноматеріали, які реалізує заводам вторинного виноробства. У вартість цих виноматеріалів акцизний збір не входить.

Заводи вторинного виноробства використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, а це означає, що виноматеріали, які виробляє державне підприємство радгосп-завод «Малореченський», - українська сировина, яка використовується для виробництва підакцизного товару - вина.

Нормами статті 2 Постанови Верховної Ради України „Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір" від 12.09.1996р. №365/96-ВР встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України, зокрема, від 07.05.1996 "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої".

Те, що на виноматеріали, реалізовані заводам вторинного виноробства, не встановлені ставки акцизного збору, підтверджується статтею 1 Закону України „Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" від 07.05.1996 № 178/96-ВР, якою ставки акцизного збору встановлено на вино, шампанське, коньячний спирт, нульову ставку на інші види виноградного сусла (код по гармонізованій системі опису й кодування товарів - 220430), а також статтею 2 цього Закону, якою встановлено ставки акцизного збору на виготовлені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ВЗД 220430), які реалізуються посередницьким організаціям і населенню і виноматеріали, виготовлені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використають ці виноматеріали для виробництва готової продукції, - 1 грн. за літр.

Вироблені виноматеріали населенню або посередницьким організація у період, що перевірявся, позивач не реалізовував.

Згідно висновку Торгові промислової палати Криму (а. с. 34-37, том І) позивач виробляє виноматеріалі під кодами Гармонізованої системи опису й кодування товарів – 2204298900, 2204296500, 2204299200, 2204297500, 220499500, 2204299600, 2204299800, чого слідує, що позивач не виробляє виноматеріалів під кодом 220430.

В письмових поясненнях представника Торгово-промислової палати Криму (а. с. 8 том ІІІ) вказано, що поняття «підкоду» в УКТЗЕД не існує.

На підставі вказаного колегія суддів вважає, що на виноматеріалі реалізовані підприємствам вторинного виноробства, які використають і виноматеріали для виробництва готової продукції, ставка акцизного збору невстановлена, тобто в їх вартість акцизний збір не входить, отже вони не є підакцизною продукцією, що підтверджується Декретом Кабінет Міністрів України „Про акцизний збір", Законом України „Про акцизний збір н алкогольні напої й тютюнові вироби", Постановою Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР, Законом України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої».

Таким чином, позивачем обґрунтовано застосовані норми пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та віднесено суми податку на додану вартість з вартості реалізованого товару до податкової декларації №2.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність передбачених нормативно-правовим приписом ст. 224  Кодексу адміністративного судочинства України приходить до висновку, що касаційна скарга державної податкової інспекції у м. Алушті задоволенню не підлягає. 

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Алушті залишити без задоволення.

2. Рішеннягосподарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2005р. та Постанову Севастопольського апеляційногогосподарського суду від 24.05.2005р. у справі №2-25/4039.1-2005 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                   М.І. Костенко

судді:                                                                                                            Л.І. Бившева

                                                                                                                      Є.А. Усенко

                                                                                                                      Н.Є. Маринчак 

                                                                                                                      Т.М. Шипуліна

Головуючий суддя:                            підпис                                            М.І. Костенко

судді:                                                     підпис                                            Г.К. Голубєва

підпис                                           Л.І. Бившева

                                                               підпис                                            Н.Є. Маринчак 

                                                               підпис                                           Т.М. Шипуліна

З оригіналом вірно  відповідальний секретар                                          О.М. Міненко