Ухвала суду № 133975343, 11.02.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Пересипський районний суд міста Одеси

Справа №523/17021/25

Провадження №1-кп/523/905/26

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2026 року м. Одеса

Колегія суддів Пересипського районного суду м. Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , представника служби у справах дітей Одеської міської ради ОСОБА_6 , обвинувачених, їх захисника - адвоката ОСОБА_7 , законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_9 , під час розгляду у закритому, дистанційному судовому засіданні, в приміщенні суду, в режимі відеоконференції, кримінального провадження із звинувачення ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.113, ч.2 ст.304 КК України, а також ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_10 обвинувачують у вчиненні трьох епізодів закінченого замаху на диверсію, з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб; а також у втягненні неповнолітнього у протиправну діяльність, вчинене матір`ю.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої, обґрунтоване причетністю ОСОБА_10 до вмінених злочинів, їх тяжкістю та суспільною небезпечністю, а також продовженням існування ризиків можливого переховування обвинуваченої від суду, а також продовження злочинної діяльності та вчинення іншого кримінального правопорушення.

З`ясувавши думку прокурора - в підтримку клопотання, а також заперечення сторони захисту та представника служби у справах дітей (про необхідність зміни раніше застосованого запобіжного заходу на більш м`який чи зменшення розміру застави), колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до несудимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 КПК України, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суду необхідно враховувати вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження строку його застосування. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).

ОСОБА_10 вперше притягується до кримінальної відповідальності та обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі.

Обґрунтованість причетності ОСОБА_10 до вмінених їй діянь була перевірена слідчим суддею при первинному застосуванні запобіжного заходу.

Ухвалою колегії суддів від 16 грудня 2025 року продовжено строк застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк до 13 лютого 2026 року, з альтернативою внесення застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з одночасним покладенням певних процесуальних обов`язків.

Незважаючи на перше притягнення до кримінальної відповідальності, наявність у обвинуваченої місця проживання, неофіційної роботи в м. Одесі, а також сім`ї, з обов`язком утримання трьох неповнолітніх дітей, оцінюючи доводи прокурора про наявність доказів в обґрунтування продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у взаємозв`язку із тим, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку обвинуваченої та виконання нею процесуальних обов`язків в межах даного кримінального провадження, колегія суддів з цим погоджується, виходячи з наступного.

Вмінені обвинуваченій діяння характеризуються підвищеною суспільної небезпекою, а також суворими мірами покарання, яке може бути призначено у разі визнання винуватою, що обвинувачена цілком усвідомлює. В справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, у справі «W проти Швейцарії» ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 15-20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення обвинуваченою території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.

Вищезазначене, на думу колегії суддів, обґрунтовує продовження існування ризику переховування обвинуваченої від суду, ймовірність настання якого на теперішній час не зменшилася.

Колегія суддів також вважає, що оскільки особу, ймовірно співробітника спецслужб російської федерації, який спонукав обвинувачену до вчинення вмінених їй дій, до теперішнього часу не встановлено та не затримано, то така особа може відновити спілкування з обвинуваченою, дати їй нові завдання щодо протиправної діяльності, а тому також продовжує існувати ризик можливого продовження обвинуваченою аналогічної злочинної діяльності.

При цьому колегія суддів зазначає, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченої кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції», оскільки злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_10 , було спрямовані на шкоду суверенітету, територіальної цілісності, недоторканості та обороноздатності України, в умовах воєнного стану, в період часу, коли продовжує тривати агресивна війна з боку російської федерації проти України.

Колегією суддів також враховано і положення ч.6 ст.176 КПК України про те, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.113 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 частини 1 цієї статті, тобто тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді від 04 липня 2025 року до ОСОБА_8 було визначено заставу, як альтернативу тримання під вартою, у максимальному розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст.182 КПК України, який в подальшому колегією суддів було зменшено до 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) грн.

На думку колегії суддів, саме такий розмір застави буде достатнім та буде мати стримуючий характер для обвинуваченої від можливого порушення процесуальних обов`язків.

При цьому, не виключається, що заставодавцем можуть бути не лише члени сім`ї та близькі родичі обвинуваченої, а й будь які інші фізичні чи юридичні особи, чиє фінансове становище дозволить внести визначений розмір застави.

Керуючись ст.ст.176-178,183,193,199,369-372 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити частково.

Продовжити строк застосування стосовно обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.113, ч.2 ст.304 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - строком до 11 квітня 2026 року.

Визначити розмір застави, як альтернативи його тримання під вартою, - у розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) грн.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Код ЄДРПОУ отримувача: 26302945; р/р UA418201720355249001000005435; банк: Державна казначейська служба України; МФО 820172, після чого ОСОБА_10 звільняється з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_10 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі населеного пункту за місцем проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування із представниками потерпілих та свідками в даному провадженні з питань, що є предметом судового розгляду; здати на зберігання до Головного управлянні Державної міграційної служби України в Одеській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну на строк до 11 квітня 2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченій або заставодавцю наслідки невиконання обов`язків, передбачених частинами 8, 10, 11 ст.182 КПК України, а саме: у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомленою не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава, внесена обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана впродовж п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії.

Судді Пересипського районного суду м. Одеси

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3